СУФІКС (від лат. suffixus – підставлений) – морф, що стоїть після кореня, але перед флексією і служить для творення нових слів або окремих форм:
вишня – вишневий; синій – синити, синіти; стукати – стукнути.
Властивості суфіксальних морфів:
1. За фонетичною будовою суфікси бувають одно- і поліфонемни-

ми (писала, гостювати).
2. Суфікси виконують словотворчу і формотворчу функції.
3. Суфікс може змінювати належність слова до певної частини мови
(радий-радість, чабан-чабанувати).
4. Кожна частина мови має свої специфічні суфікси (-ар, -аль, -тель, -ій – іменникові; -н-, -ов-, -ян-, -лив— прикметни¬кові і т.ін.).
5. За кількістю суфікси -найчисленніший розряд морфів. Попов-нюються суфікси за рахунок перерозкладу і за рахунок запозичення іншомовних морфів (-ник, -лив-, -янськ-; -атор, —Ічн—, -ичн-).