АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ – слова, в яких виражаються загальні поняття, що їх людина безпосередньо органами чуття не сприймає: доброта, рахування, класицизм. Абстрактні іменники не мають фор¬ми множини, не вживаються з кількісними числівниками. Вони попов-нюються в сучасній українській мові за рахунок утворення похідних від прикметників (ніжність, мудрість, сміливість), дієслів (біг, спів, приїзд, від”їзд, сум). Водночас абстрактні іменники, що позначають одиничні вияви властивостей, ознак, дій, процесів, характеризуються двома формами числа: можливість – можливості, глибина – глибини, висновок- висновки, назва – назви.