ВИД ДІЄСЛОВА – граматична категорія, що характеризує дію і стан з погляду їх тривання, становлення, розгортання або цілісності, результативності, завершеності в часі. Вид – одна з основних кате-горій дієслова у слов’янських мовах. Залежно від характеру протікання дії в часі розрізняють два види дієслова: доконаний і недоконаний.
Дієслова доконаного виду означають дію з вказівкою на її обме-женість у часі, на її завершеність у минулому або майбутньому, на її результативність: прийти, виконати, доручив, завершить, переко-нають, почув.
Дієслова недоконаного виду означають дію без вказівки на обме-женість її тривання, на її завершеність: читати, переказувати, відпо-
, доганяв, допомагатиме, плекають.

Категорія виду е загальнодієслівною: вона властива всім дієслівним формам (відмінюваним і невідмінюваним). Засобом вираження гра¬матичного значення виду є не флексія, а структура основи, а саме:
префікси: нести (недоконаний вид) – принести (доконаний);
А
суфікси: гримати (недок.) – гримнути (док.);
виховати (док.) – виховувати (недок.);
чергування звуків у корені: називати (недок.) – назвати (док ),
збирати (недок.)-зібрати (док.);
наголос: виносити (док.) – виносити (недок.), виходити (док.) – виходити (недок.);
суплетивація: брати (недок.) – взяти (док.),
говорити (недок.) – сказати (док.).
Дієслова недоконаного виду відповідають на питання що роби¬ти? Дієслова доконаного виду – на питання що зробити?
Форми доконаного і недоконаного виду становлять видову пару, чи видову кореляцію.