ГРАМАТИКА (гр. grammatike – від gramma – буква, написання) –
1) лад мови, що охоплює систему морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій, способів словотворення; 2) розділ мовознавства, що вивчає закономірності й особливості будови і фор¬ми слів, словосполучень і речень певної мови чи групи споріднених мов. Граматика включає в себе морфологічно-граматичне вчення про слово і синтаксис – граматичне вчення про словосполучення і ре¬чення, у широкому розумінні до граматики включають і словотвір- науку про закономірності творення нових слів загальнограматичними

ші і>ініми її пікож (фонетику – науку про звуки мови та фоноло- ііні ннуку про структурні та функціональні закономірності звуко- ПОЮ ГІЙДУ мови
Існують різні види граматики-описова, порівняльна, історич¬на, когнітивна (мислиннєве поповнення граматичних форм), функ-ціональна (функції граматичних форм, їх мотивованість) тощо.