ГРАМАТИЧНА ФОРМА – мовний знак, в якому граматичне зна¬чення знаходить своє регулярне вираження. У межах граматичних форм засобами вираження граматичних значень є афікси (закінчен¬ня для граматичних значень відмінка та ін.; суфікси для граматичних значень виду дієслова; префікси для граматичних значень виду дієслова і под.), характер наголосу (скликати – скликати, розкидати
– розкидати, виносити – виносити), сугшетивація – зміна основ (пор. витворення форм роду іменника: мати – батько, півень – кур¬ка; видових пар: брати – взяти, ловити – піймати), чергування го¬лосних (витерти-витирати і под.) та ін. У морфології під граматич¬ними формами (морфологічними формами) маються на увазі регулярні видозміни слова певної частини мови, які вміщують комплекс грама-тичних значень (річка – річки – річц і- річку – річкою – на річці (-а, -и, -І» -У. -ою, (на) -і – відмінок, число, рід), який інколи називають гра- матема, або одне таке значення. Всі форми змінюваного слова ста¬новлять його парадигму. Слід розрізняти синтетичні граматичні фор¬ми, в яких граматичне значення виражається спеціальним засобом у самому слові (зеленим – чоловічий рід, орудний відмінок, однина), та аналітичні, що являють собою сполучення повнозначного і службово¬го слова (буду читати – майбутній час, хай читає – наказовий спосіб). Така аналітична форма вважається одним морфологічним словом.