Під час вивчення в школі складноиірядних речень з підрядним часовим і 
підрядним умовним ми в цілому ряді випадків натрапляємо на труднощі у їх 
розпізнаванні. Пояснюється це насамперед тим, що ці два типи синтаксичних 
конструкцій мають чимало схожого і навіть спільного у своїй будові, засобах зв'язку, 
а також у змістових відношеннях між головним і підрядним реченнями. У минулому ж 
часові й умовні відношення щонайтісніше взаємодіяли: підрядні умовні речення 
сформувалися на основі часових. 
Певна річ, не всі різновиди часових і умовних підрядних речень важко 
розпізнавати. Ті, які мають однофункціональні сполучники, тобто такі, що 
вживаються або тільки в часовому підрядному реченні, або лише в умовному, легко 
розрізняються за ними. Не викликає сумніву, наприклад, підрядне речення з 
сполучником доки - воно часове, бо сполучник цей властивий часовим реченням: 
«Я нікуди не піду звідси доти, доки не почую ваші вправи» (О. Корнійчук). Такими 
490 
Тема V. Синтаксис складного речення 
ж типовими для часових підрядних речень є сполучники: поки, щойно, ледве, скоро, 
у той час як, у ту пору як, у міру того як, перш ніж, перед тим як, до того як, після 
того як і под. 
У свою чергу умовні підрядні речення з однозначними сполучниками якщо, 
якби, раз чітко відмежовуються від часових: «І якщо пісня вийде в люди, то 
пломінь серця не згашу - схилюсь землі на рідні груди, нової сили попрошу» 
(А. Малишко). Як бачимо, розрізнення часових і умовних підрядних речень 
насамперед спирається на однозначні (спеціалізовані) сполучники - одну з 
найголовніших граматичних ознак підрядного речення. Саме такі, найбільш виразні, 
найбільш «віддалені» між собою часові й умовні підрядні речення передусім 
аналізуються в школі, наводяться як приклади в шкільних підручниках, збірниках 
вправ тощо. 
Але ж не слід випускати з уваги досить численні часові й умовні підрядні 
речення, які визначаються не за сполучниками, бо ті багатозначні, 
багатофункціональні. Так, сполучники коли, як вживаються і в часових, в 
умовних та інших типах підрядних речень і тому, природно, не можуть правити за 
диференціюючу ознаку при їх розмежуванні. Ось такі, зовнішньо подібні, часові 
й умовні підрядні речення з однаковими сполучниками коли, як часто плутають, 
особливо під час розгляду їх у школі. 
Як свідчить досвід, не викликають труднощів ті умовні підрядні речення з 
сполучниками коли, як, у яких присудки виражені дієсловами умовного способу, тобто 
різко відмінні, закріплені постійно за одним типом підрядних речень - за умовними. 
Умовними є також піддрядні речення з сполучниками коли, як, у яких 
присудки (головні члени інфінітивних та безособових речень) виражені 
неозначеною формою дієслова, що передає найбільш узагальнені, зумовлені дії: «Як 
погано орать, то краше в поле не ходить» (Нар. тв.); «Як добре зважити, то я у лісі 
зовсім самотня» (Леся Українка); «Коли швидше побігти, можна ще втекти» 
(М. Коцюбинський). 
Таким чином, за формами присудків визначається тип підрядного речення, 
зокрема умовне, хоч воно має багатозначні сполучники коли, як. Часові підрядні 
речення з цими ж сполучниками теж можна розпізнати, враховуючи час, вид дієслів-
присудків. Так, уживання дієслів минулого часу недоконаного виду в головному й 
підрядному реченнях або недоконаного та доконаного (в підрядному чи головному) 
характерне для часових конструкцій, які вказують на одночасність дій: «Як ішла 
додому в житньому вінку, - радо всі вітали дівчину швидку» (П. Воронько); «Мати 
саме ув'язувала вузли, коли дівчина зайшла до хати» (О. Гончар). Тому й учням 
порівняно легко ставити логічні питання до таких підрядних речень - вони виразні 
своїми присудками і чітко протистоять умовним. Видо-часові і способові форми 
дієслів-присудків - це другий після сполучників засіб розрізнення часових і умовних 
підрядних речень. На фоні дій, виражених певними формами присудків, і самі 
багатозначні сполучники коли, як «конкретизуються», сприймаються як часові або 
умовні. 
Але найскладніше встановити межу між тими часовими і умовними підрядними 
реченнями, у яких є ті самі сполучники коли, як, а також однакові форми дієслів-
присудків. Такі синтаксичні конструкції максимально зближуються і, отже, 
викликають великі труднощі у їх розпізнаванні. Зіставимо такі складнопідрядні 
речення: «Як я умру, на світі запалає покинутий вогонь моїх пісень» (Леся Українка) і 
«Як поталанить нам, проживемо без багатства» (М. Стельмах). На перший погляд, 
вони здаються однотипними - основні їхні структурно-граматичні ознаки (сполучники і 
491 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
форми присудків) однакові. Проте, глибоко вникнувши в зміст присудків, можна 
помітити, що зіставлювані дії мають різний характер. У першому складнопідрядному 
реченні дії, виражені дієсловами майбутнього часу доконаного виду, рано чи пізно, 
але неодмінно повинні відбутися внаслідок закономірного розвитку об'єктивної 
дійсності, вони достатньо ймовірні, отже, не перебувають в умовній залежності. Через 
те перше підрядне речення («як я умру») - часове. Ось ще приклади складнопідрядних 
речень з підрядним часовим такого типу: «Як зійдуть зорі на небі, я видам матері 
вечерю та й вискочу на часок у садок» (І. Нечуй-Левицький); «Сьогодні, у теплий вечір, 
як праця скінчиться у полі, ми сядемо й поговоримо у нашім дружнім колі» 
(А. Малишко) - зорі в погожий, теплий вечір повинні зійти, праця - скінчитися. 
Зовсім інші дії головного і підрядного речень у таких синтаксичних конструкціях: 
«Як поталанить нам, проживемо без багатства» (М. Стельмах); «А коли проти нас ти 
повстанеш, проти тебе повстанемо ми» (Леся Українка). Виражені формами 
майбутнього часу доконаного виду, вони, проте, не обов'язково повинні здійснитися 
(може поталанити і не поталанити, може повстати і не повстати). Форми дієслів 
майбутнього часу доконаного виду з таким значенням характерні для умовних 
підрядних речень. Таким чином, щоб встановити найтоншіі змістові відмінності між 
структурно подібними часовими і умовними підрядними реченнями, ми подекуди 
повинні враховувати не лише способи вираження присудків, а й іхній зміст, конкретне 
лексичне наповнення. 
Дуже нечітко пролягає межа між часовими й умовними підрядними реченнями з 
сполучниками коли, як і тоді, коли присудки в них виражені дієсловами теперішнього 
часу: «Коли води не вистачає, рослина росте погано»; «Коли санки спускаютьея вниз, то 
іх потенціальна енергія зменшується» (3 підручника); «Зима гине, як надходить 
весна» (М. Коцюбинський). Ні сполучники коли, як, ні форми присудків безпосередньо не 
вказують на часове або умовне значення, але такі підрядні речення слід вважати 
умовними. І ось чому. Дії, виражені дієловами теперішнього часу, постійно 
повторюються, взаємно пов'язані між собою і настільки узагальнені, що фактично не 
обмежуються моментом мовлення, а відбуваються в будь-який час, завжди. Вони 
постійні і, отже, зумовлені (будь-яка рослина завжди росте добре, коли вода є). 
Постійний зв'язок двох дій, виражених дієсловами-присудками теперішнього часу -
ознака умовного підрядного речення. Складнопідрядне речення такого типу являють 
собою наукові визначення, афористичні вислови. 
«Подібні до них сполучниками, формами присудків такі складнопідрядні речення 
з підрядним часовим: «Коли я погляд свій на небо зводжу, - нових зірок на ньому 
не шукаю» (Леся Українка); «Але чи не найбільш - оця сила духу людського 
відкривається мені ось тут, коли ми в далекім оточенні йдемо в степах під 
нічийним небом» (О. Гончар). Дії, виражені дієсловами теперішнього часу, як 
бачимо, або збігаються з моментом мовлення, або найбільш близькі до нього. Вони 
постійно не пов'язані між собою, більш конкретні, ніж ті, які вживаються в умовних 
реченнях. їх конкретність, меншу узагальненість підкреслюють, зокрема, - і підмети, 
додатки (я, ми, мене). Такі підрядні речення, як уже відзначалося, - часові, і це 
встановлюється знову ж таки на підставі форми і змісту присудків. 
Або візьмемо такі складнопідрядні речення: «Це повторювалося щоразу, як він 
знайомився з новими людьми» (П. Загребельний); «Коли ж бричка зникала, 
нарешті, у хмарі сірого пилу, розмови знов оживали» (М. Коцюбинський). Зваживши 
лише на те, що дії повторюються, підрядні речення слід було б віднести до умовних. 
Але, з другого боку, необхідно врахувати, що ці дії більш конкретні, обмежені 
рамками тільки минулого часу і не мають розширеного, загальночасового значення, 
492 
Тема V. Синтаксис складного речення 
як дієслова теперішнього часу, отже, вони властиві часовим підрядним реченням. 
Такі підрядні часові речення, проте, мають додатковий умовний відтінок, нерозривно 
пов'язаний з повторюваністю дії. 
У розрізненні часових і умовних підрядних речень певну роль відіграють і 
співвідносні обставини, які стоять у головному реченні і уточнюються підрядним. 
Наприклад, у складнопідрядному реченні «Найбільше тигр полює вчочі, коли звірі 
йдуть на водопій» (3 підручника) присудки є типовими для умовних речень, бо мають 
значення постійності дії, виражених дієслівними формами теперішнього часу (див. 
вище), а сполучник коли - багатозначний. Але підрядне речення - часове. Перевагу 
часовому значенню надає співввідносна обставина часу вночі, яка своєю конкретною 
семантикою підсилює його. Головна увага тут звернена не на дію, а на час її 
завершення, обставина вночі логічно наголошена і служить вирішальним фактом при 
визначенні типу підрядного (часового) речення. 
Типовими для складнопідрядних речень з підрядним часовим є такі 
співвідносні слова з більш-менш конкретним часовим змістом: восени, вдень, торік, 
незабаром, згодом, потім, тепер, недавно, зараз, часом, якось, того дня, під час війни і 
под.: «А ввечері, як не спиться Івасеві, бере бувало мати його русяву головоньку в свої 
руки, цілує, милує» (Панас Мирний); «Як він може зубрити зараз, коли співає все 
навкруги» (О. Гончар); «А тепер, коли мимо я мчусь, помахаю здаля її кашкетом» 
(С. Олійник). 
У складнопідрядних реченнях з підрядним умовним співвідносні слова 
вживаються взагалі рідко. Є лише кілька таких обставин, які безпосередньо вказують 
на умову {за тієї умови, в умовах) або виділяють якийсь один можливий момент дії, що 
стає умовою (в тому випадку, в тому разі, в разі). Як видно, ці співвідносні обставини 
мають більш узагальнений, абстрактніший зміст порівняно з тими, що вживаються в 
часових конструкціях: «В умовах, коли дітям-дошкільникам ставляться доступні 
задачі, вони міркують логічно» (3 підручника). 
Що ж до співвідносної обставини тоді, то вона не виконує розрізнювальної функції, 
бо вживається і в часових, і в умовних синтаксичних конструкціях. Маючи часову 
семантику, слово тоді частіше вживається в складнопідрядних реченнях з підрядним 
часовим. Відповідно гармоніюючи з формами дієслів-присудків (див. вище) та 
сполучниками коли, як, воно підсилює, увиразнює часове значення: «Коли я часами 
журюся і плачу, я щастя у долі тоді не прошу» (Леся Українка). У складнопідрядних 
реченнях з підрядним умовним слово тоді при інших формах присудків лише вносить 
додатковий часовий відтінок до основного значення - умовного: «Виробничі інтереси 
учнів успішно формуються тоді, коли виробнича іх діяльність пов'язується з 
теоретичними заняттями» (3 підручника). 
Такими ж двозначними є співвдносніі обставини завжди, щоразу, кожного разу, 
всякий раз і под. В умовних синтаксичних конструкціях вони разом з присудками 
виражають умовний зв'язок повторюваних дій, у часових же - тільки вносять 
додатковий відтінок умовності. Порівняймо: «Завжди рани дістає колишнє, як нове бере 
свої права» (М. Рильський) і «Коли случалося йому яке лихо, вони завжди гуртом 
його виручали» (Панас Мирний). 
Отже, внаслідок уживання в складнопідрядних реченнях з підрядним часовим і 
підрядним умовним тих самих сполучників коли, як, видо-часових форм дієслів-
присудків теперішнього і майбутнього часу, однакових співвідносних обставин часто 
виникають ускладнення в розмежуванні цих двох типів синтаксичних конструкцій. 
Лише всебічне врахування всіх можливих граматичних і лексичних засобів вираження 
493 
УКРАЇНСЬКИЙ СИНТАКСИС: ХРЕСТОМАТІЯ 
часових і умовних стосунків між головним і підрядним реченнями допоможе, зокрема 
вчителеві в школі, більш-менш точно провести між ними межу. 
Опубл.: Українська мова і література в школі. - 1973. -№ 2. - С. 34- 37.

.