ДІЄПРИСЛІВНИК – невідмінювана дієслівна форма, яка, вказую¬чи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово: Легкі хвилі набігали на камінь, утворюючи навколо нього мереживо піни (О. Донченко).
Цій дієслівній формі властиві ознаки дієслова і прислівника. До дієслівних ознак належать такі:
вид – дієприслівники можуть бути недоконаного (пишучи, малю-ючи) і доконаного виду (написавши, витерши)\
перехідність / неперехідність – зберігають здатність керувати за-лежним словом (пишучи статтю, загравши мелодію, але стоячи)’, може пояснюватися прислівником (правильно відповідаючи). Як і прислівник, дієприслівник є незмінним, виступаючи в реченні в ролі залежних слів, поєднується з пояснювальними словами спо¬собом прилягання і найчастіше вживається в ролі обставини.
Дієприслівники недоконаного виду утворюються від дієслівних ос¬нов теперішнього часу за допомогою суфікса -чи. При утворенні дієприслівника від дієслова першої дієвідміни суфікс -чи усклад-нюється голосним у(ю), а від дієслова другої дієвідміни – а(я): несуть – несучи, беруть – беручи, косять – косячи, бачать – бачачи.
Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса -ши, -вши. Коли дієслівна основа закінчується на голосний звук, вживається суфікс -вши, а якщо на приголосний – суфікс -ши: побачити – побачивши, сказати – сказавши, принес¬ти – принісши, привезти – привізши.
Дієприслівники як недоконаного, так і доконаного виду можуть вживатися з часткою -сь (інколи -ся).
Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні завжди виділяється комами.