Урок 47

Зв’язне мовлення

Контрольне читання мовчки. Створення діалогів

Мета: з’ясувати рівень сформованості комунікативних умінь, зокрема вміння читати мовчки; формувати вміння складати й розігрувати діалоги відповідно до запропонованої мовленнєвої ситуації й мети спілкування, сприяти підвищенню рівня вправності діалогічного мовлення щодо його доцільності, логічності, лаконічності, виразності; формувати вміння правильно інтонувати репліки діалогу; вміння додержувати правил спілкування, дотримувати норм літературної мови, доречно вживати формули мовленнєвого етикету; уточнювати й збагачувати словниковий запас, розвивати культуру усного мовлення, увагу, пам’ять.

Тип уроку: комбінований урок (перевірка й облік якості засвоєних знань, умінь, навичок; розвиток зв’язного мовлення).

Обладнання: текст для читання мовчки.

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Проведення читання мовчки.

ІІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).

ІV. Підготовка до складання діалогів.

* Бесіда.

• Що називається діалогом?

• Наскільки часто вдаються люди до діалогічного мовлення?

• У якому стилі здебільшого складаються діалоги? Чому?

• З якою метою письменники вводять до своїх творів діалоги?

• Скільки осіб може брати участь у діалозі?

• Від чого залежить зміст діалогів?

• Яка репліка називається реплікою-стимулом? реплікою-реакцією?

• Що треба взяти до уваги, вступаючи у діалог?

• Що потрібно врахувати, підтримуючи діалог, тобто відповідаючи на репліки мовця (виступаючи у ролі адресата мовлення)?

• Яка роль у спілкуванні, зокрема діалогічному, належить етикетним формулам (словам ввічливості)?

• Які з етикетних формул нині є найбільш уживаними?

* Прочитати висловлювання. Чи можна вважати його діалогом? Скільки осіб бере участь у спілкуванні? Визначити репліки-стимули та репліки-реакції. Хто із співрозмовників є мовцем, а хто адресатом мовлення? Можливо, учасник діалогу почергово виступає то тим, то іншим?

• Ти коня напував?

• Напував.

• А чому в нього морда суха?

• А води не дістав.

-І як це ти у темряві впізнаєш своє пальто?

-По rудзиках.

• По rудзиках? Цікаво, які ж вони в тебе?

• У мене їх жодного немає!

Народна творчість.

*Робота з підручником. Виконання вправи 253 (усно).

V. Робота над складанням і розігруванням діалогів.

* Робота з підручником. Виконання вправ 254, 256, 257.

VІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІ. Домашнє завдання. Вправа 258.

Додаткове завдання.

*Навчальний диктант.

Схопила ворона рака та понесла через лиман у ліс, щоб поснідати. Рак каже вороні:

-Вороно! Знав я твоїх батька й матір. Славні люди були!

-Угу, – відповідає ворона, а рота не роззявляє.

-Братів і сестер твоїх знав! Гарні були люди! – каже рак.

-Угу, – гугнить ворона.

-Та до тебе їм не дорівнятися. Нема за тебе розумнішої! – розказує рак.

-Еге! – крякнула ворона і впустила рака в море.

Якщо когось одурять хвалою, люди кажуть: «Упустив рака з рота!» А як кого остерігають, то говорять: «Не випусти рака з рота!» (Нар.творч.; 86 сл.)

Тексти для читання мовчки

1.Кінь Бакун

Бакун був старий мудрий кінь. Колись він був, кажуть, білої масті, але шерсть давно злиняла, стала брудно-сірою. І коли річку запинало туманом, кінь і сам блукав, як туман…

Якось восени щось напало на мене, мабуть, коклюш. Мати взяла бричку, запрягла Бакуна, мене в пальто й кожух закутала, як дідугана, бо вже морозці вдарили, і повезла в Загатне, до лікаря. А вже вечір; постукали ми у двері, а дорогу заступила тітка з відром і віхтем: “Здрастуйте! – вклоняється нам. – В собачу пору приїхали. Прийом був і давно закінчився”. І ляснула дверима.

Ну, ми в когось там переночували, а вранці ще раз постукали. І знов та сама тітка. “Здрастуйте! – каже нам. – Прийому нема й не буде. Сидір Петрович на нараді”. Повернули ми бричку й поїхали додому…

Ви були в Загатному? Ото жаль! Річка там жабі по коліно, але широка, з піщаним дном. І брід кам’янистий, їдеш – бричку погицує. А була осінь, вітер холодний, аж струже в спину. Так мати на брід поїхала, щоб швидше додому. Підкотили бричку, глядь – річка замерзла. Вчора вода кипіла між камінням, а зараз – крига всуціль. Стала мати й журиться: “Що ж робити? На місток їхать – це ж п”ять кілометрів із гаком…”.

І поки вона журилась, я виліз тихенько з кожуха та на лід. А лід, наче скло, молодий, ясинцем називається. Ковзнешся – і несе тебе хтозна-куди. За мною і мати ступила на лід. Стала, підгицнула – крига тріщить, вгинається, але ні, не провалюється. А кінь? Копита ж у нього гострі. “Якщо провалиться кінь, – вголос міркує мати, – ноги поріже. А не провалиться, то однак по льоду не піде – не підкований”.

Бакун, мабуть, почув, як журиться мати. Підійшов до річки. Пирхнув, понюхав кригу. Став на коліна. Ноги підігнув, як полозки, і давай човгать по льоду, нам, нерозторопним, показує: підпихайте! Мати аж руками сплеснула: “От розумник! Ану, Льонь, підпихаймо за бричку!” Ми взялися з двох боків, штовхаємо бричку, і кінь іде навколішках, сунеться по гладенькій кризі. Крига вгинається, похрускує, але нічого… Тільки до берега – хоп, рвонувся Бакун, скочив на ноги і вже на землі.

А коклюша в мене й не було, то я просто на ковзанці застудився. Приїхали додому, мати попарила мене над гарячою картоплею, і я очуняв. Ось така історія про коня. (За В.Близнецем; 360 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Бакун був

а) молодий недосвідчений кінь;

б) молодий, але хворий кінь;

в) старий мудрий кінь.

2. Пересування коня Бакуна оповідач порівнює

а) з вихором;

б) зi смерчем;

в) із туманом.

3. Масть коня була

а) колись біла, а тепер брудно-сіра;

б) колись ворона, а тепер брудно-сіра;

в) колись гніда, а тепер брудно-булана.

4. Восени оповідач захворів, як гадали,

а) на грип;

б) на коклюш;

в) на запалення легенів.

5.Мати повезла хлопця до лікаря

а) в Залісне;

б) в Запільне;

в) в Загатне.

6. Дверима перед носом у хворого і його матері хряснула

а) лікарка;

б) фельдшерка;

в) тітка з віхтем.

7. Річка була

а) мілка й широка;

б) мілка й вузька;

в) глибока й вузька.

8. Мати зажурилася, тому що

а) об’їжджаючи через міст, могла спізнитися на роботу;

б) об’їжджаючи через міст, боялася замерзнути;

в) об’їжджаючи через міст, остерігалася ще більше застудити сина.

9. Лід на річці був

а) товстий і міцний;

б) тонкий, наче скло, і молодий;

в) нерівний: то товстий, то тонкий.

10. Кінь Бакун

а) відмовився навіть ступити на лід;

б) впевнено перейшов кригою;

в) перейшов по кризі навколішки.

11. До коня хлопчик-оповідач ставився

а) зневажливо й презирливо;

б) неуважно й байдуже;

в) з романтичним захопленням і повагою.

12. Переходячи річку, кінь Бакун виявив

а) легковажність і дурість;

б) винахідливість і обережність;

в) необачність і нерозважливість.

2.Лелеки

У нашій сім’ї дуже шанували лелек. А я прямо гордився перед усіма сусідами – ні в кого немає лелек, а в нас живуть.

Жили лелеки на великому круглому гнізді, виплетеному з паліччя. Жили весело, клопітливо. Дружили з усіма горобцями нашої вулиці. Ті розбійники свої гнізда мостили тільки в лелечому гнізді. Мабуть, розуміли, що тут вони в повній безпеці.

Кожної весни наші лелеки виводили пташат. Коли з’являлись маленькі, старі лелеки не гуляли. Так і снували з подвір’я на болото, а з болота на подвір’я. Лелечата були ненаситні: скільки їм не носи їжі – все витягують дзьобики, все їсти просять.

Цього літа старі лелеки вирощували чотирьох пташенят. Дуже швидко виросли лелечата. Вже не сиділи, а ставали на краю гнізда, нетерпляче махали крилами.

Нарешті одного прохолодного ранку я побачив, що наші лелеки кружляють над селом. Але чому молоді розгублено снують у небі, а старі повертаються до гнізда? Тільки тепер я помітив, що не всі пташата покинули гніздо. Одне з них сиділо і заздрісно дивилося у небо. Старі лелеки посідали на гнізді і почали щось розповідати лелечаті. Клекотіли на все село, все переконували у чомусь ледачу дитину. Мабуть, говорили: «Досить тобі, ледарю, сидіти, розпростуй крильця, летімо з нами в небо».

Старі лелеки знялися з гнізда. Лелеча зосталось на місці.

Наступного ранку лелеки знову кружляли в небі. Було їх дуже багато. Видно, з усього села зібрались до гурту. Лелеча сумувало наодинці. Лелеки покружляли і непомітно відпливли за село.

Три дні минуло, а лелеки не з’явились. Одиноке лелеча сиділо на гнізді. Воно було голодне і зажурене.

Тоді я не витримав. Поліз на в’яза, дістав упертого птаха. Коли зніс на землю, побачив: воно ж калічка. Одне крильце в нього зовсім засохло, було безсиле.

Живе тепер те лелеченя в нас. Ми його годуємо і доглядаємо. Воно жде весни.

Жду весни і я. Хай зійдуть сніги, полізу на в’яза, посаджу на гніздо лелеченя, а там і старі лелеки повернуться! Ото буде радості, ото щаслива буде лелечиха! (За Ю.Збанацьким; 315 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Хлопчик-оповідач пишався:

а) своєю хатою;

б) своїм подвір’ям;

в) «своїми» лелеками.

2. Горобці мостили свої гнізда у гнізді лелечому, тому що

а) поїдали принесені лелеками харчі;

б) використовували на гніздо лелече пір’я;

в) розуміли, що там вони в повній безпеці.

3. Навесні лелеки снували з подвір’я на болото і назад, тому що

а) вони дуже непосидючі птахи;

б) лелечата були ненаситні;

в) старі лелеки були ненаситні.

4. Цього літа батьки вирощували

а) чотирьох лелечат;

б) п’ятьох лелечат;

в) сімох лелечат.

5. Коли лелеча сім’я злетіла, старі лелеки повертались на гніздо, тому що

а) стомлювались швидше за молодь;

б) хотіли привчити дітей літати без них;

в) не всі лелечата злетіли з гнізда.

6. Лелеченя в гнізді

а) сиділо, бойдуже відвернувшись;

б) заздрісно дивилось у небо;

в) голосно кликало батьків.

7. Старі лелеки

а) не звертали на лелеча жодної уваги;

б) сіли на гніздо й надавали лелечаті стусанів;

в) намагалися умовити дитину злетіти.

8. Лелеки відпливли за село

а) того ж дня;

б) наступного ранку;

в) наступного вечора.

9. Хлопчик зняв лелеча з гнізда

а) того ж вечора;

б) наступного дня;

в) через три дні.

10. Лелеча виявилось

а) здоровим, але лінивим;

б) хвореньким, калічкою;

в) здоровим, але кволим, захарчованим.

11. Хлопчик узяв до хати лелеченя, щоб

а) похизуватися перед друзями;

б) порадувати навесні лелечиху;

в) продати лелеча до зоопарку.

12. Головна думка опрацьованого тексту така:

а) утвердження краси рідної природи;

б) схвалення милосердя до слабких і кволих;

в) схвалення спритності i сили.