ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ (КАТЕГОРІЇ) – групи слів, що виділяються у межах тієї чи іншої частини мови і протиставляються за семантикою, а також, як правило, й формально-граматичними та словотвірними показниками-флексіями, словотвірними афіксами, особливостями граматичної сполучуваності.
У межах іменника в українській мові традиційно виділяються такі розряди:
1) конкретні й абстрактні (зошит, Донецьк-сум, горе)’,
2) істота й неістота (агроном, вовк-кущ, озеро) (ряд лінгвістів розглядають це угруповання як категорію, оскільки для неї є притаманним вираження за допомогою відмінкових закінчень: зустрів товариша / побачив будинок, хоча це й здійснюєть¬ся непослідовно – відсутнє послідовне розмежування з-поміж форм жіночого роду: зустрів дівчину / побачив хату)\
3) власні й загальні (Петро, Ніна – дівчина, хлопець);
4) речовинні (мед, ситець);
5) збірні (учительство, піхота).

Мають лексико-граматичний поділ на групи й інші частини мови.
Розподіл слів за лексико-граматичними розрядами важливий для реалізації морфологічних категорій (пор., наприклад, відношення якіс¬них та відносних прикметників до категорій ступенів порівняння). Тому морфологічний розбір слова традиційно починається із визначення лексико-граматичних розрядів. Одне й те ж слово звичайно вхо¬дить одночасно до кількох лексико-граматичних розрядів: учительство -загальна назва, неістота, конкретне, збірне значення.