МОРФОЛОГІЯ (від грецьк. morphe – форма і logos – слово, понят¬тя, вчення) – розділ граматики, який вивчає будову слів і зміни їх форми.
Обсяг поняття “морфологія” у різних лінгвістичних концепціях тлу¬мачиться по-різному. Головною підставою для виділення морфології як особливого розділу граматики є членованість словоформи на менші значущі одиниці, які називаються морфами або морфемами. Є також широке тлумачення розуміння морфології як науки про форми. Понят¬тя форми при цьому охоплює будь-які (не лише внутрішні) засоби вираження, які розглядаються у формальному аспекті, це поширюється і на службові слова, порядок слів, інтонацію.
Предметом вивчення в морфології, як і з лексикології, є слово, оскільки воно поряд з лексичним значенням має розгалужену систе-му граматичних значень, виражених різними морфологічними засоба¬ми. Слова піддаються відмінюванню (якщо вони відмінювані). У ком¬плексі словоформ певної лексеми виявляється система її граматич¬них форм.
Граматичні закони, що діють у мові, підпорядковують усі слова і речення незалежно від їх значення чи походження. Тому при морфо-логічному вивченні слова звертається увага на те спільне, що об’єд-нує його з іншими словами цього ж класу. Слова матінка, голівка, щічка, лемішка, долівка об’єднує те, що всі вони мають суфікс -к-, якому в українській мові притаманне зменшено-пестливе значен¬ня. Спільним для них також є значення жіночого роду, а також те, що всі вони мають форму однини.
У морфології розрізняють дві частини: словотвір і словозміну. Словотвір вивчає складові частини слова, тобто ті, які використо-вуються в мові для творення нових слів. Словозміна вивчає особ-ливості творення різних форм слова без зміни у його лексичному значенні. У зв’язку з цим існує в мові також проблема віднесення деяких явищ до словозміни чи словотворення, зокрема проблема

видової пари. Лінгвісти не прийшли до остаточного вирішення про-блеми, чи вважати елементи видової пари різними словами, чи фор-мами одного слова.
Розрізняють різні види морфології. Виділяють загальну морфоло¬гію і морфології окремих мов. Вивчення граматичних значень, їх опо¬зицій, закономірності вживання грамем та ін. не можуть бути адекват¬но описані у межах власне морфології, тому цим займається морфо¬логія функціональна. Історична морфологія вивчає зміни форм і зна¬чення окремих морфем, історичний розвиток структури слова, пере¬розподіл звукового матеріалу і компонентів значення між морфемами.