СЛОВОЗМІНА – процес, який полягає у приєднанні до слова афіксальних елементів (закінчення), тобто утворення всіх його сло-воформ й усіх його аналітичних форм.
Ці форми виражають певні граматичні категорії та відношення. При словозміні значення слова (лексеми) не змінюється (тобто ми говоримо про одне і те ж слово у різних граматичних формах), на відміну від словотворення, де від одного слова утворюються інші, відмінні від цього слова: ліс – лісок; хата – хатина, хатинка та ін.
Словозміна в окремих частинах мови є зміною за кількома гра-матичними категоріями, які є для цієї мови словозмінними або фор-мотворчими, пор.: категорія відмінка і числа іменників (книжка, книж-ки, книжці… книжки, книжок, книжкам), категорія особи та числа дієслів (читаю, читаєш, читає, читаємо, читаєте, читають).
Типи словозміни іменників називаються відмінами, а дієслів – дієвідмінами.
Межа між словозміною та словотворенням не є абсолютно ви-значеною, чіткою. Наприклад, для слов’янських мов надзвичайно актуальним є питання про утворення форм доконаного і недокона- ного виду дієслова. Лінгвісти не можуть остаточно прийти до єди-ного погляду: чи вважати видові пари типу казати – розказати, бачити – побачити, розвеселяти – розвеселити різними дієсло¬вами, чи формами одного дієслова.
Учені-лінгвісти виділяють також більш вузький тип словозміни
– морфологічну словозміну. Це такий тип словозміни, коли її за¬соби перебувають у межах самого слова. Морфологічна словозмі¬на розвинута у слов’янських мовах, латині, санскриті, дуже слабко виявляється в англійській мові.