СТАН ДІЄСЛОВА – граматична категорія, яка виражає відношен¬ня дії до суб’єкта та об’єкта. Стан дієслова визначається роллю підмета у реченні. Чи він сам виконує дію (Учитель писав приклади на дошці), чи з ним щось роблять (Будинок будується справжніми майстрами), чи він зацікавлений у дії (Хлопчина із задоволенням купався в морі).
Залежно від цього виділяється активний (суб’єкт сам виконує дію), пасивний (підмет підлягає впливу) та зворотно-середній (утворюєть¬ся шляхом додавання до перехідного дієслова частки -ся, внаслідок чого дія повертається до самого суб’єкта, зосереджується в ньому: хвилювати (будь-кого) – хвилюватися (самому)) стани.
Категорія стану дієслова виражається у формах дієслова (морфо- лого-семантичний рівень) і в різновидах дієслівного керування (син-таксичний рівень). Морфологічним засобом вираження різних відно-шень дії до суб’єкта та об’єкта в українській мові може виступати ча-стка -ся, що здебільшого позначається постфіксом, бо стоїть після закінчення.
У силу того, що ці відношення можуть передаватися через різно-види дієслівного керування, категорія стану тісно пов’язана з катего-рією дієслівної перехідності/неперехідності. Мовознавці не прийшли до остаточного вирішення проблеми характеру зв’язку між цими ка-тегоріями, тому визначення стану дієслова залишається дуже про-блематичним питанням у сучасній українській мові.
Поширеною є думка, що категорія стану охоплює лише перехідні дієслова та співвідносні з ними неперехідні, які утворилися за допо-могою частки -ся. Усі інші неперехідні дієслова перебувають поза станами.