| ЧАС ДІЄСЛОВА – граматична категорія, яка виражає відношення дії до моменту мовлення. Вона пов’язана із філософською категорією часу, що позначає об’єктивно-реальну форму буття.
Дієслівна категорія часу тісно пов’язана з іншими граматичними категоріями дієслова – особи, способу, стану. Загальна ідея часу |
|
77 |
| найповніше виражається в дієслові-носії динамічної ознаки, оскільки час нерозривно пов’язаний з рухом, тобто дією. Дія може відбуватися одночасно з моментом мовлення, може передувати йому або відбуватися після нього. Графічно це можна зобразити так:
Момент мовлення <———————————– х————————————– > Минуле Майбутнє У сучасній українській мові є чотири основних розміри часу дієслова: 1) теперішній {Я іду вузькою стежкою додому)-, 2) минулий (Катерина прийшла на іспит заздалегідь); 3) давноминулий (Колись давно ходив був на дискотеки)-, 4) майбутній (Завтра піду до приятеля в лікарню). У сучасній українській мові час може виражатися різними формами: простими (прочитаю), складними (читатиму-майбутній час) та складеними (давноминулий – був читав, майбутній – буду читати). Категорія часу тісно пов’язана з категорією виду дієслова, оскільки форми теперішнього часу можуть утворюватися лише від дієслів недоконаного виду, що є відбиттям об’єктивної реальності – на момент мовлення ми ще не знаємо, чи дія буде завершена. |