ВИСЛОВЛЕННЯ – основна одиниця мовленнєвої комунікації, сфе¬ри спілкування. Висловленням називається мовленнєва реалізація ре¬чення, в якому відображені ситуативні завдання, що можуть знахо¬дити варіювання у розповідній, питальній, спонукальній, бажальній настанові речення: Ми думаємо про майбутнє /Ми думаємо про май¬бутнє? Думаймо про майбутнє/Нехай думали б ми про майбутнє.
У співвідношенні з реченням висловлення може характеризувати¬ся кількома основними виявами, з-поміж яких слід розрізняти:
1) загальноінформативне висловлення (відповідь на питання:
Що трапилось? -> Ми думаємо про майбутнє);
2) частковоінформативне (відповідь на питання:
Хто думає про майбутнє? -> Думаємо про майбутнє ми) ,
3) загальноверифікативне, де мовець пристосовує висловлене щодо самої мовленнєвої ситуації – з’ясовує, чи відповідає по-відомлюване об’єктивній дійсності (відповідь на питання: Думаємо ми про майбутнє?);
4) часткововерифікативне (передбачає відповідь на питання:
Чи про майбутнє думаємо ми?).