ВІДОКРЕМЛЕНЕ ОЗНАЧЕННЯ
Відокремлення узгоджених означень
Узгоджені означення відокремлюються, якщо:
1) означення стосується особового займенника (який іноді може бути пропущений):
“Гордий і волелюбний, він нагадував сокола”(А. Шиян);
“Вона, завзята. Усі квітки зелені перевершить” (М. Рильсь¬кий);
2) означення поширене (дієприкметник чи дієприкметниковий зво¬рот) і стоїть після означуваного слова:
“Ішли межи стін, грубо зложених з сірого каменю, вишитих блідими перами папороті” (М. Коцюбинський);
3) вони стоять після означуваного слова, перед яким є означення: “Гзла земля, бита крилами вітру, безнадійно сіріла під олив’я- ним небом” (М. Коцюбинський);
4) означення має додаткове обставинне значення (вказує на при¬чину дії):
“Тепер Остап, скривджений і цькований, мусив кинути рідний край” (М. Коцюбинський).
Примітка: Від означення треба відрізняти виражений дієприкмет¬ником або прикметником присудок, який ніколи не відокремлюється: “Вона всміхнена. а він сумний, нахмурений”(П. Мартович).
Не відокремлюються означення, якщо:
1) вони відносяться до неособового займенника:
Цими вишитими червоним і чорним рушниками ми вітаємо гостей;
2) вони стоять перед означуваним словом, вираженим діє-прикметниковим або прикметниковим зворотом, який не має об¬ставинного значення:
“Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав”
(П. Панч).
Відокремлення неузгоджених означень
Неузгоджені означення, як правило, не відокремлюються: “Настала осінь (яка?) з вітрами холодними, з дощами дрібними” (Леся Українка).
Але є випадки, коли таке відокремлення обов’язкове, особливо тоді, якщо мовець хоче підкреслити їхню важливість уреченні, наприклад: “Кремезні козаки, в одних кольорових сорочках, чистили коней” (М. Коцюбинський).