Скоропис-Йолтуховський Олександр (1880–1950) —
український громадський, політичний та державний діяч,
публіцист, автор розвідок на економічні і політичні теми.
У роки Першої світової війни — провідний діяч Союзу
Визволення України, за часів УНР — губернський комі-
сар, а за Української Держави — губернський староста
Холмщини та Підляшшя. В еміграції — один із засновни-
ків, ідеологів та провідних діячів гетьманського руху,
співзасновник та член кураторії Українського наукового
інституту в Берліні.
Після 1920 року Скоропис-Йолтуховський перебував
спочатку в Австрії (пізніше він переїхав до Берліна), де
швидко знайшов однодумців — В’ячеслава Липинського,
Дмитра Дорошенка, Сергія Шемета, які й утворили ініціа-
тивну групу Українського союзу хліборобів-державників.
Того ж року спільними зусиллями цих діячів було видано
перше число свого органу — неперіодичного видання
«Хліборобська Україна». Протягом 1930-х років Олек –
сандр Скоропис-Йолтуховський продовжував провадити
активну громадську та наукову діяльність. Залишався на
керівних посадах у гетьманському русі (як член президії
Гетьманської ради) до 1945 року, коли його арештувала
радянська військова контррозвідка. Помер Скоропис-
Йолтуховський 1950 року на засланні у Темниківському
таборі (Мордовія).