Токаржевський-Карашевич Ян (Іван-Степан-Марія)
(24 червня 1885, с. Чабанівка Ушицького повіту
Подільської губернії, нині Кам’янець-Подільського райо –
ну Хмельницької області — 18 листопада 1954,
м. Лон дон) — український політичний і дипломатичний
діяч, історик-геральдист. Князь.
11 червня 1918 року гетьман Скоропадський затвердив
постанову про призначення Токаржевського радником
Українського посольства у Відні.
У січні 1922-го його призначено віце-міністром закор-
донних справ і керівником міністерства Української
Народної Республіки в екзилі. На цій посаді він залишав-
ся до 3 вересня 1924 року, коли, за його словами, «…подав-
ся до демісії і виїхав з Тарнова через Прагу до Франції. З
того часу ніколи жадної урядової посади не займав».
У 1924–1936 рр. перебував у Франції. На цей період
припадає його активна громадська і публіцистична діяль-
ність. Насамперед намагався принести якнайбільшу
користь українській визвольній справі. Токаржевський
був членом комітету «Франція — Схід» і редактором бюле-
теню «Франція — Україна», генеральним секретарем
Французького товариства українознавства.

Його серце перестало битися 18 листопада 1954 року.
На цвинтарі Gunnersbury в Лондоні зібралось багато
людей, щоб попрощатися з великим українським патріо-
том та чудовою людиною. Прийшов вклонитись і гетьма-
нич Данило Скоропадський.
7 липня 1978-го Токаржевського-Карашевича перепо-
ховали в українському пантеоні в Бавнд-Бруку в Нью-
Джерсі.