ВСТАВЛЕНІ РЕЧЕННЯ (КОНСТРУКЦІЇ). Це частина висловлення, особливим чином співвіднесена з іншими його частинами. Ці конст-рукції передають додаткові повідомлення, роблять побіжні зауважен¬ня до висловлюваного. Наприклад:
“Іван Кочерга пише тут “Фею гіркого мигдалю” (музику до п’єси написав житомирянин В. Косенко). “Майстри часу”,”.Алмазне жор¬но…” (В. Шевчук).
Залежно від того, як вставлені конструкції вимовляються, вони виділяються з обох боків комами, тире або дужками:
1) якщо вставлене речення вимовляється майже таким тоном, як і основне, то воно виділяється з обох боків комами:
‘Коли Сашко думав про матір, а він тепер думав про неї май¬же постійно, він ніби стояв на гарячому пружному вітрі” (В. Дрозд);
2) якщо вставлена конструкція вимовляється підвищеним тоном, то вона виділяється з обох боків тире:
“Климко став навколішки, припав до води – холодна та добра!
– тоді вмився і втерся галстуком од матроски” (Г. Тютюн¬ник);
3) найчастіше вставлені слова чи речення вимовляються пони-женим тоном. Тоді вони виділяються дужками або іноді кома-ми з тире:
“Скажу я, люди добрі, й вам (до казки приказка годиться хоч і панам): не плюй в колодязь: пригодиться води напиться” (Л. Глібов).
В дужки можуть братися й окремі слова:
Це завдання виявилось (по суті) дуже важким.