Українська мова: Словник-довідник. 1998. (Загнітко А. П., Познанська В. Д., Омельченко 3. Л., Мозгунов В. В. та ін.)

ВСТАВНІ КОНСТРУКЦІЇ (ВСТАВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ).

ВСТАВНІ КОНСТРУКЦІЇ (ВСТАВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ). Вставними називаються такі слова або сполучення слів, якими мовець виражає своє ставлення до того, про що він повідомляє. Вставним конструк-ціям приписується суб’єктивно-оцінне значення.
Вставні конструкції не є членами речення, їх традиційно поділяють на вставні слова, словосполучення, речення:

“Тут же, на Данькове щастя, більшість було таких же босих, як і він сам” (О. Гончар);
“Може, я міг би вам допомогти? – довірливо запитав незнайо¬мий”(О. Гончар);
*Правду кажучи. Семен тоді не зрозумів завдання, яке доручив йому Щорс” (С. Скляренко);
“Береговенко, як здавалося мені, з недовір’ям глянув і підморгнув” (Ю. Збанацький).
На письмі вставні члени речення найчастіше виділяються комами, у вимові паузами та інтонацією:
1) “Воно, звичайно, може. їхня правда” (О. Довженко);
2) “Правду кажучи, йому самому кортіло довантажити підводи”
(О. Гончар).
Вставні конструкції означають:
1) достовірність сказаного (правда, дійсно, справді);
2) впевненість – невпевненість (звичайно, очевидно)’,
3) джерело думки (кажуть, на мій погляд);
4) емоції мовця (на щастя, як на зло, чого доброго)’,
5) порядок думок і зв’язок між ними (по-перше, отже)’,
6) привертання уваги співрозмовників (уявіть собі, зверніть увагу):
а) Ви, звичайно, знаєте мою сестру,
б) “Відступати нам, по-перше, пізно, а по-друге, немає під¬став” (В. Собко).
Якщо перед вставним словом є сполучник, воно відокремлюється комою. Коли цей сполучник виконує функцію частки, кома після нього не ставиться:
“Обіщався вернутися, та, мабуть, і згинув” (Т. Шевченко);
А й справді, чого ж ми ждемо?.
Два вставних слова одне від одного відокремлюються комою:
“На мою думку, між іншим, необхідно завітати до них”.
Примітка: Деякі дієслова (здається, кажуть, гадаю, думаю), при-слівники (звичайно, видно, можливо), іменники (правда, на жаль, на біду) у реченні можуть виконувати функції і члена речення, і вставного слова. Наприклад:
“Може, я справді завтра прийду” -вставне слово (невпевненість) і “Ніхто не може світа пережити”- член речення (присудок).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.