КЕРУВАННЯ-такий різновид підрядного прислівного зв’язку, при якому головне слово вимагає певної відмінкової форми від залежно¬го. Останнє при зміні головного залишається незмінним. Залежне слово може бути вираженим будь-якою іменною частиною мови, головним словом може виступати будь-яка повнозначна частина мови:

запізнати щастя, гідний подиву, п’ять дівчат.
Керування може бути безприйменниковим (безпосереднім, прямим) та прийменниковим (опосередкованим, непрямим):

випити води і уважний до людей.
За силою зв’язку між головним і залежним словом керування може бути сильним і слабким. Сильним є керування, при якому наявність залежного слова при головному є регулярною й обов’язковою. Силь¬не керування реалізується при:

1) перехідних дієсловах: зіграти мелодію;
2) іменниках, що утворені від перехідних дієслів:
вишивання рушника, транспортування вантажу,
3) дієсловах, прикметниках, які вимагають після себе регу¬лярних прийменників (вони або повторюють відповідні пре¬фікси, або визначаються самим змістом слова: відійти від; перейти через):
підійти до батька; найкращий з усіх.
Керування може бути одиничним і подвійним. Здебільшого і сильне

(зачекати товариша), і слабке (вишивати голкою) керування є оди-ничним. Іноді при головному слові закономірно виступає два керова-

них слова: надіслати пакунок матері, з’єднати місто змістом.
Таке керування називається подвійним. Воно вимагається зде-більшого морфологічною будовою головних слів (наявність префіксів на-, за-, до-, об-, у-, з-, ви-, про-), зрідка особливим змістом і
94

приналежністю головного слова до дієслівних груп зі значенням передачі, постачання, взаємодії:
її у ^ 11 і ^
розповідати казку дітям; завезти до батька вантаж.