ОБСТАВИНА. Це другорядний член речення, який вказує на спосіб здійснення дії, її якість або інтенсивність, а також місце, час, причину, мету, умову, допустовість, з якими пов’язана дія або вияв речення. Наприклад:
“Коні шалено мчали полем”(Ю. Мушкетик).
Обставина може виражатися (на які питання відповідає обставина):
1) прислівником:
“Раптом небо пронизливо (як?) засвистіло” (О. Гончар);
2) дієприслівником:
Він ішов не поспішаючи (як?);
3) дієприслівниковим зворотом:
Знайшовши відповідь (коли?), Андрій радісно закричав;
4) іменником в орудному відмінку без прийменника:
“Стрункими пружними клиниями (як?) пішла авіація, розгор¬таючись над дотами” (О. Гончар);
5) непрямими відмінками іменників з прийменниками:
Через місяиь (коли?) ми закінчимо цю роботу,
6) інфінітивом:
Вони приходять послухати (з якою метою? навіщо?) Сократа;
7) фразеологізмами:
У важку хвилину майор Сергеев особисто повів в атаку й поліг смертю хоробрих (як? яким чином?);
8) порівняльними зворотами.
“Холодні очі сковзнули по всьому, наче крижини” (як?) (М. Ко-цюбинський).
Значення обставин різноманітні.
За найбільш загальними семантичними ознаками виділяють:
1. Обставини способу дії дають якісну характеристику дії чи ста¬ну, означають спосіб здійснення або вияву ознаки і відповіда¬ють на питання: як? яким способом?
“Самотньо повзли між хатами брудні дороги” (М. Коцюбинський).
2. Обставини міри і ступеня характеризують дію або ознаку щодо інтенсивності чи міри їх вияву і відповідають на питання: в якій мірі? як часто? як багато? скільки разів? у скільки разів? “Але я, прикусивши до болю нижню губу, поспішаю до хати” (Г. Косинка).
3. Обставини місця дають просторову характеристику дії, озна¬ки, події і відповідають на питання: куди? де? звідки?
“Під горою веселками блищав Дніпро” (Я. Ваш).
4. Обставини часу характеризують дію, ознаку, стан за їх відно¬шенням до певного часу і відповідають на запитання: коли? з якого часу? до якого часу? з яких пір? до яких пір? доки? “Володя завжди хвилювався, коли заходив у цей двір” (Ю. Муш- кетик).
5. Обставини причини вказують на причину, підставу виникнен-ня дії чи ознаки, відповідають на питання: чому? через що? з якої причини? на якій підставі?
“З радощів він мало не збожеволів” (М. Коцюбинський)
6. Обставини мети означають мету дії і відповідають на питання: для чого? з якою метою?
“Не все нам бігать по горішки, жартуючи, у тихий гай”
(Л. Глібов).
7. Обставини умови означають умову, при якій відбувається чи може відбуватися дія, і відповідають на питання: при якій умові? за якої умови?
“Отак жив Чіпка, виростав у голоді та в холоді, у злиднях та недостачах”(П. Мирний).
8. Обставини допусту вказують на умову, всупереч якій відбу-вається дія, і відповідають на питання: незважаючи на що? всупереч чому?
‘Наперекір долі я знову йду стрімко до перемоги” (В. Герасимчук).
9. Обставини наслідку означають наслідок, зумовлений пере-бігом дії/стану стрижневого дієслова, відповідають на питання: для якого наслідку? до якого наслідку?
“Взяв я цей шмат землі на біду”(Г. Косинка).