ОЗНАЧЕННЯ. Це другорядний член речення для вираження ста¬тичної ознаки предмета, явища, стану, процесу тощо.
Означення може бути виразником якісної чи відносної ознаки пред¬мета, його належності й кількісної характеристики. Наприклад:
‘У щастя людського є рівних два крила” (М. Рильський).
За способом вираження традиційно означення поділяють на уз-годжені й неузгоджені.
Узгоджені означення виражаються:
1) прикметниками будь-якого семантичного розряду:
“Вчорашній день минув чудово!”(О. Олесь);
2) дієприкметниками:
“Сірі води густо спливали з сірого неба на посірілу землю” (М. Коцюбинський);
3) займенниками прикметникової форми:
“Ах, як він мить оию зустрів!” (А. Малишко);
4) порядковими числівниками:
“На мо’іх очах перші сніги зійшли…” (Леся Українка);
5) кількісними числівниками у непрямих відмінках, крім знахідного: Тут розгорнулися науково-дослідні ділянки двох класів сільської школи.
Узгоджені означення бувають поширеними і непоширеними:
“Кущі, вмиті вранішньою росою, ніжно посміхалися і здавали¬ся казковими” (О. Слісаренко).