ПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ ПІДМЕТОВЕ виступає підметом до головно¬го речення. Воно або конкретизує зміст підмета головної частини, ви¬раженої займенниками той, та, те, ті, все, всякий, кожний, зрідка він, вона, воно, вони і под., пор.:
*Лиш хто народу рідного не любить, той піде по світу тихим жебраком” (Д. Павличко);
або компенсує відсутність у головній частині підмета:
1) при виразно особовому дієслові-лредикаті в головній частині. Наприклад:
“Хто меч підійме, від меча загине”(Леся Українка);
2) компенсує відсутність підмета при іменному складеному при-судку головної частини. Наприклад:
“Не поет (той не поет), (хто?) у кого думки не літають вільно в світі… (Леся Українка);
3) поєднуються з дієсловом-лрисудком головної частини у мор-фологічній формі середнього роду минулого часу:
“Йому ЗРОЗУМІЛО, (що?) зазнають змін і зорі, і сонце, так само як і люди” (О. Гончар);
4) сполучаються з присудком головної частини, вираженим дієсло¬вом з постфіксом ся (сь). Наприклад:
“Клянемося, що народ розкуєм” (О. Олесь); Ctyr&f^v / ( » 5) сполучаються з предикатом, вираженим словом категорії стану: “Поведено, (що?) що наукова робота підносить на вищий рівень викладацьку роботу” (Літературна Україна).
У шкільній практиці підрядні речення підметові розглядаються у межах з’ясувальних (див ПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ З’ЯСУВАЛЬНЕ).