| ПРИКЛАДКА. Одним із різновидів означень є прикладка. Це таке означення, що виражається іменником і дає предметові другу назву.
Прикладка, як і взагалі означення, відповідає на питання який?: “Освітлений вогнями, підходить пароплав (який?) “ТарасШевченко” (О. Довженко). Прикладка може означати: 1) характеристику особи за професією, родом занять: лікар-терапевт: 2) характеристику особи за національною належністю: дівчина-укра/нка; 3) характеристику особи за соціальним походженням: юнак-робітник-, 4) характеристику особи за місцем проживання: жінка-кі/янка; 5) характер особи за віком: хлопець-підліток-, 6) характеристику особи за родинними стосунками: дівчата-сестрички-, 7) родову назву при видовій: Київ-тсго] 8) видову назву при родовій: місто Донецьк-, 9) якісну характеристику особи або предмета: юнак-богатир. Прикладка – це залежний від ведучого слова другорядний член, який виражається іменником або субстантивованим словом і приєднується до ведучого слова паралельними з ним формами з метою його визначення, уточнення або пояснення. До означуваного слова прикладка може приєднуватися дефісом, якщо: 1) означуване слово і прикладка є загальними назвами: “Зимонько-снігуоочко. Просимо, голубочко, Щоб мороз стояв” (Л. Глібов); |
|
2) означуване слово стоїть після прикладки: “Жили у гущині глибокого байрака Страшенний Лев, всесвітній Лис, Бурлака ВоЬкінаш Сірко-собака”(Л. Глібов). 3) прикладка входить до складу терміна: льон-довгунеиь. твір-опис. У лапках пишуться прикладки, які не змінюються й означають назви газет, журналів, підприємств, пароплавів, стадіонів тощо: “Ніякої робітничої маси в організаціях “Гарт” і “Плуг” не було іще довгенько не буде” (М. Хвильовий). Якщо така прикладка вживається без означуваного слова (тобто як самостійна назва), то воно так само береться в лапки, але змінюється: Ми завжди читаємо “Літературну Україну”. Прикладка буває поширеною і непоширеною: 1) Знайшов собі він з чорними очима дівчиноньку – нову і радісну весну. 2) “Всіх владаока-ніч покорила” (Леся Українка). Прикладка може писатися й окремо з означуваним словом. Це відбувається тоді, коли спочатку йде слово з широким (родовим) значенням, а потім з вузьким (видовим або одиничним): ріка Дніпро, трава звіробій, птах ворон. Така прикладка звичайно узгоджується у відмінку з означуваним словом: річкою Бугом. (О.в.). Проте зазначимо, що назви населених пунктів, станцій, портів, річок у діловій, військовій та науковій мові можуть постійно стояти у формі називного відмінка, незалежно від форми означуваного іменника: у місті Донецьк, за річкою Ірпінь. Іноді прикладка приєднується до означуваного слова за допомогою пояснювального сполучника як (комами не виділяється): Шевченко як поет відомий у всьому світі. Однак, якщо прикладка має причиновий відтінок, комами виділяється: “Кривинський, як посередник, вийшов наперед громади” (Панас Мирний) (тому що був він посередником – причина). |