ВСТУП
Григорій Сковорода (1722–1794) – видатний український філософ, поет і мислитель, якого часто називають «філософом Духу і Серця». У 2022 році, коли відзначалося 300 років від його народження, московська ракета влучила в музей Сковороди на Харківщині, що символічно підкреслює його значення як духовного символу української нації. Ця стаття, спираючись на аналіз відеопередачі Ірини Фаріон, досліджує життя, філософію та патріотичні устремління Сковороди, його боротьбу за національну гідність в умовах імперського гніту та актуальність його ідей для сучасної України.
ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ
Сковорода жив у часи, коли українська державність була знищена: ліквідація Гетьманату (1764–1765), створення Малоросійської губернії, Московсько-Турецька війна (1768–1774), зруйнування Запорозької Січі (1775), закріпачення селян Лівобережжя та Слобожанщини (1783) і впровадження російської мови в Києво-Могилянській академії (1784). Ці події, разом із Каліівщиною (1768), створювали атмосферу національного гноблення. Проте Сковорода, попри ці обставини, зумів сформувати філософію, яка поєднувала духовність, патріотизм і внутрішню свободу.
ЖИТТЯ ТА ОСВІТА
Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи (Лубенський полк, Полтавщина) в козацькій родині. Його батько, Савка, і мати, Пелагея, виховали сина в дусі української культури. У семирічному віці він пішов до дяківської школи, а згодом навчався в Києво-Могилянській академії, де опанував кілька мов і філософію. У 1740-х роках його відібрали до хорової капели імператриці Єлизавети в Глухові, але життя при дворі в Петербурзі його не приваблювало. Він вирушив до Угорщини в складі Токайської комісії, де став вільним слухачем європейських університетів (Братислава, Відень, Офен), що розширило його світогляд і посилило вільнодумство.
ФІЛОСОФІЯ ТА ПАТРІОТИЗМ
Філософія Сковороди ґрунтується на ідеї самопізнання: «Всяк мусить пізнати свій народ і в народі себе». Він вважав, що людина поза своїм народом втрачає природність, а космополітизм порівнював із собакою з байки Езопа, яка женеться за тінню. Його твори, зокрема «Сад божественних пісень» (1753–1785), байки та діалоги («Наркіз. Розмова про те: пізнай самого себе», «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя»), проповідують гармонію з Богом і природою, відкидаючи матеріалізм і суспільні пастки. Його знаменита фраза «Невидиме сильніше за видиме» підкреслює перевагу духовного над матеріальним, що було викликом радянській ідеології та залишається актуальним для сучасних українців.
Сковорода рішуче відстоював національну ідентичність. Його вислів «Русь не руська» є протестом проти русифікації, а заклик «Чи ти рус, будь ним» підкреслює важливість збереження національної чистоти. У трактаті «Делібертати» він оспівує свободу як найвищу цінність, порівнюючи її з золотом, і прославляє Богдана Хмельницького як «отця вольності». Відмова від пропозиції Катерини II стати придворним філософом («Мені сопілка і вівця дорожчі царського вінця») стала прикладом національної гідності.
КОНФЛІКТ ІЗ СУСПІЛЬСТВОМ
Сковорода постійно вступав у конфлікти з суспільною системою. У Переяславському колегіумі (1751) його поетика викликала спротив єпископа Сребницького, а в Харківському колегіумі (1768) – конфлікт із Самуїлом Миславським, який запровадив російську мову в Києво-Могилянській академії. Сковорода відмовлявся від чернецтва, відповідаючи: «Невже ви хочете, щоб і я примножив число фарисеїв?» або «Я стовпотворіння собою умножати не хочу». У 1769 році він остаточно покинув викладання, обравши шлях мандрівного філософа з Біблією та сопілкою, живучи в маєтках українських поміщиків, але не стаючи частиною їхнього виродженого «дворянства».
АКТУАЛЬНІСТЬ І ВИСНОВКИ
Сковорода залишив спадщину, яка вчить українців зберігати гідність і духовну свободу за найскладніших обставин. Його філософія самопізнання, відмова від матеріалізму та патріотизм надихають сучасну боротьбу за українську державність. Невипадкове влучання російської ракети в його музей символізує атаку на духовне ядро нації, але, як зазначила Фаріон, 300-ліття Сковороди стане відродженням України. Його слова «Той, в кого совість як чиста кришталь» нагадують, що внутрішня чистота і національна свідомість – ключ до перемоги. Сковорода вчить: за будь-яких умов залишайся собою, вір у невидиме і борися за свободу.