ВСТУП
Степан Бандера (1909–1959) – не лише символ українського націоналізму, а й глибокий мислитель, чия політологічна спадщина, зокрема збірка «Перспективи Української революції», залишається дороговказом для України. Його ідеї, сформовані в боротьбі за незалежність, акцентують на духовній силі нації, протистоянні московському імперіалізму та необхідності національної самодостатності. Ця стаття, базуючись на програмі «Велич особистості» за участю Ірини Фаріон, аналізує ключові віхи життя Бандери, його світоглядні опори та актуальність його думок.
ЖИТТЯ ТА ВІХОВІ ЕПІЗОДИ
Фаріон відходить від традиційної біографічної розповіді, наголошуючи, що суспільство недостатньо знає своїх героїв, і зосереджується на 10 ключових епізодах, які сформували Бандеру як ідеолога:
-
Шкільна акція 1933 року. Бандера організував кампанію «за душу української дитини», спрямовану на формування націоналістичної свідомості молоді в умовах польської окупації. Завдання – виховати покоління, яке усвідомлює свою українську ідентичність.
-
Атентат у московському консульстві (1933). Бандера спланував акцію Миколи Лемика, який убив енкаведиста, щоб привернути увагу світу до Голодомору. Це був радикальний крок, коли петиції та віча не діяли.
-
Вбивство Пірацького (1934). Організований Бандерою атентат на польського міністра внутрішніх справ, відповідального за пацифікацію українців у Галичині, виконав Григорій Мацейко (псевдо «Гонта»). Акція стала символом спротиву польському гніту.
-
Боротьба з угодовцями. Бандера ініціював ліквідацію українофоба та полонофіла Бачинського, демонструючи безкомпромісність до зрадників і опортуністів.
-
Варшавський і Львівський процеси (1935–1936). Бандера перетворив суди над собою на трибуну для пропаганди націоналістичних ідей, що посилило його популярність і дало початок пісням, як «Батько наш Бандера».
-
Голодування в ув’язненні. За 5 років у польських тюрмах Бандера провів три протестні голодування (9, 13 і 16 днів), демонструючи стійкість духу попри слабке здоров’я (зріст 162 см, ревматизм).
-
Створення революційного проводу ОУН (1940). У Кракові Бандера очолив революційну гілку ОУН, протистоячи угодовцям і утверджуючи безкомпромісну боротьбу, що згодом породила УПА.
-
Акт відновлення Української держави (1941). 30 червня Бандера організував проголошення державності у Львові, плануючи подібне в Києві, демонструючи соборницький підхід.
-
Ув’язнення в Заксенгаузені (1941–1944). Німці ув’язнили Бандеру за відмову співпрацювати. Він зберіг вірність принципам, відкидаючи компроміси.
-
Політологічна діяльність за кордоном. Після звільнення Бандера створив «Перспективи Української революції», протистоячи матеріалістичним і псевдодемократичним ідеям, що загрожували ОУН.
ПОЛІТОЛОГІЧНА СПАДЩИНА
Бандера перейшов від «чину» (дій) до «слова» (теорії), створивши фундаментальну збірку «Перспективи Української революції» (видана 1978 року в Мюнхені, в Україні – у 1990-х). Його світогляд базується на чотирьох опорах: Бог, душа, духовість, національна ідея.
-
Бог. Вихований у греко-католицькій сім’ї (батько Андрій – капелан УГА), Бандера сприймав християнство не ритуально, а як джерело сили. Він писав: «Через правдиву і глибоку віру в Бога кожна людина і народ черпають силу». Віра, підкріплена правдою і любов’ю, є ліками для душі в часи війни та страху. Донька Наталя на суді над убивцею Бандери сказала: «Батько виховав нас у любові до Бога і України».
-
Душа. Посилаючись на Григорія Сковороду («Душа робить людину людиною»), Бандера стверджував, що українці зберегли душу попри репресії та Голодомори. Московія програла, бо не змогла знищити первнів душі, що «сягають далі межі життя і смерті». Змагання за душу народу – ключ до перемоги.
-
Духовість. Це культура, мораль, цінності, протилежні матеріалізму. Бандера попереджав, що без духовності Україна не матиме економічної сили. Московія намагалася прищепити українцям міф про «старшого брата» та російську культурну вищість, що міцніше за терор прив’язує до імперії.
-
Національна ідея. Бандера визначав її як самостійність і державну незалежність нації з двома крилами: самодостатністю (господарювання на своїй землі) та самобутністю (неповторна культура). Ця ідея – «динаміт» проти більшовизму та імперіалізму.
ОСНОВНІ ГАСЛА НАЦІОНАЛІЗМУ
Бандера сформулював незмінні гасла націоналізму:
-
«Свобода народам, свобода людині»;
-
За самостійну соборну Українську державу;
-
За повне знищення більшовизму, комунізму та російського імперіалізму;
-
За розвал СРСР і створення національних держав на його місці.
Ці гасла спростовують звинувачення націоналістів у фашизмі чи нацизмі, підкреслюючи універсальну цінність свободи.
ЗНАЧЕННЯ ТА АКТУАЛЬНІСТЬ
Бандера передбачив сучасні виклики: московський імперіалізм, ментальну залежність українців, необхідність духовного відродження. Його ідеї не пропагуються в освіті, що Фаріон вважає свідомим замовчуванням. Спадщина Бандери вчить:
-
Боротьби за душу людини як основи революції;
-
Віри в Бога як джерела сили;
-
Захисту духовності проти матеріалізму;
-
Самодостатності та самобутності як крил національної ідеї.
Слова Наталі Бандери про батька, який «загинув за Бога, Україну і свободу світу», підкреслюють його глобальне значення. Пісня «Батько наш Бандера» – не хайп, а відображення суті його боротьби, укоріненої в християнстві та націоналізмі.
ВИСНОВКИ
Степан Бандера – провідник світового масштабу, чия політологічна спадщина залишається недооціненою. Його перехід від чину до слова створив теоретичну основу національно-визвольної боротьби. Чотири опори – Бог, душа, духовість, національна ідея – є дороговказом для України. Його безсмертя – у силі ідей, які протистоять імперіалізму та закликають до самодостатності. Читання Бандери – це шлях до правди, любові та перемоги. Слава нації! Смерть ворогам!