ПРИСУДОК. Присудком називається головний член двоскладного речення, який виступає організаційним, композиційним і смисловим центром речення; називає дію, стан, процес, що тривають у часі відносно моменту мовлення або іншої точки часового відліку, вира¬женої обставиною часу. Відповідає на питання: що робити? що зро¬бити? Наприклад:
“Синіє сніг, і стеляться розмови, Мов ніжні тіні ясних вечорів” (П. Филипович).
Присудок може виражатися:
1) дієсловом:
“Вже перший сніг кружляє над землею і тихо падає”(М. Рильсь-кий);
2) іменником:
“Муза – це краса, що гріє й підносить серця” (М. Рильський);
3) вигуком:
“Заридала Катерина та бух йому в ноги” (Т. Шевченко);
4) займенником:
Хто ти?\
5) інфінітивом:
Жити – Вітчизні служити:
6) прислівником:
Кривдити беззахисних – це погано.
За структурою присудок поділяється на простий і складений. Простий присудок виражається дієсловом дійсного, умовного або наказового способів:
“Мою ходу ніхто не спинить” (Є. Летюк).
Простий присудок може ускладнюватися частками собі, хай/не-хай, давай:
“Жив собі дід та баба” (Нар. тв.).
Складений присудок – це сполучення повнозначного слова з дієсловом-зв’язкою. Залежно від морфологічного вираження повно-значної частини мови розрізняють:
а) дієслівний складений присудок;
б) іменний складений присудок.
Складеним дієслівним називається присудок, який складається з двох дієслів: неозначеної форми дієслова і змінюваного допоміж-ного дієслова:
“Я не можу мовчати” (В. Симоненко);
“Він художник і не хотів жертвувати своїм покликанням” (І. Цюпа).
Найчастіше допоміжними бувають такі дієслова: стати, бажати, починати, продовжувати, хотіти, могти, готуватися, збиратися.
Іменним складеним присудком називається такий присудок, до складу якого входить іменна частина (яка виражає лексичне зна-чення) та дієслово-зв’язка (що виражає граматичне значення).
Іменна частина присудка може бути виражена іменником, при-кметником, числівником, займенником, інфінітивом, дієприкметни-ком. У ролі зв’язки виступають дієслова бути (саме у неозначеній формі), становити, вважатися, називатися, видаватися тощо:
“Ти будеш співучою ялиною, а я стану явором” (І. Цюпа);
Життя людське багатогранне, і кожна його пора по-своєму прекрасна:
“Весна стояла суха й вітряна” (М. Коцюбинський);
“Поля лежали покриті грубою верствою снігу” (О. Кобилянська);
Наша група була другою у змаганнях.