Ідеологічний фронт: Московський патріархат як інструмент внутрішньої окупації

Сьогодні українське суспільство стоїть перед екзистенційним викликом: чи можливо перемогти зовнішнього ворога, коли його потужна ідеологічна мережа продовжує безперешкодно функціонувати всередині держави? Мова йде про Московський патріархат — інституцію, яка з 1686 року послідовно працює на поневолення українського духу та є, по суті, підрозділом російських спецслужб (ФСБ) у чорних рясах.

Законодавча безпорадність та ідеологічна диверсія

Ще в березні 2023 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт про повну заборону Московського патріархату. Проте замість рішучих кроків ми бачимо політичне лицемірство. Урядовий законопроєкт, який нещодавно пройшов перше читання, є вкрай недолугим і не розв’язує проблеми по суті. Більше того, навіть ця квола спроба викликала шалений спротив у певного кола депутатів, які панічно бояться втратити цей московський важіль впливу на українські мізки.

Деокупація України неможлива без демосковізації церкви та мови. Це аксіома, яку ігнорує значна частина політичної еліти, намагаючись зберегти ідеологічну залежність від Москви.

Венеційська комісія як «рятівна паличка» українофобів

Головною маніпуляцією супротивників заборони Московського патріархату стало звернення до Венеційської комісії. Депутати від «Слуги народу» та колишнього ОПЗЖ намагаються використати цей орган як інструмент блокування національного інтересу. Важливо розуміти: рішення цієї комісії мають лише рекомендаційний характер. Суб’єктні держави, такі як Польща чи Туреччина, ігнорують подібні поради, якщо вони загрожують їхній безпеці. Україна ж, через відсутність національної гідності у багатьох керманичів, продовжує сліпо слідувати вказівкам, що руйнують наш суверенітет.

Список «чорних сторінок» українського парламенту

Ворог усередині країни має конкретні прізвища. Це люди, які замість захисту Батьківщини на фронті, взяли до рук ідеологічну зброю і розстрілюють українську свідомість. Серед підписантів звернення до Венеційської комісії, мета якого — зберегти московські ДРГ у церквах, фігурують одіозні постаті:

• Григорій Суркіс, Сергій Льовочкін, Юрій Бойко: «стовпи» колишнього режиму Януковича та ОПЗЖ.

• Данило Гетманцев: колишній помічник зрадника Сівковича, який нині нищить український бізнес.

• Максим Бужанський: відкритий українофоб та противник захисту українського мовного простору.

• Євген Брагар: «фахівець» із продажу собак для оплати комунальних послуг.

Цей список — це вирок нашій виборчій системі та політичній відповідальності виборця. Доки ці люди сидять у законодавчому органі, війна буде тривати, а перемога віддалятиметься.

Висновки для нації

Релігія — це форма ідеології з колосальним впливом на підсвідомість. Доки в центрі Києва та по всій Україні лунатиме молитва за московського патріарха, ми залишатимемося в орбіті ворога. Кожен голос на виборчій дільниці має ціну, яку ми сьогодні сплачуємо життями найкращих воїнів. Не робіть більше помилок, не заводить ворога до парламенту, бо це закриває майбутнє для ваших дітей.