РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ. Це знаки, що використовуються для відобра-
ження синтаксичної структури української мови на письмі. Розділові
знаки вживаються для позначення такого розчленування писемної
мови, яке не може бути передане ні морфологічними засобами, ні
порядком розташування слів у реченні.
В українській пунктуації вживаються такі розділові знаки:
крапка ., знак питання ?, знак оклику І, три крапки…,
кома,, крапка з комою ;, двокрапка :, тире -,
дужки (),[ ], лапки “ ”,
Розділові знаки або відділяють частини тексту один від одного,
або виділяють якісь відрізки всередині частин. За цими функціями
вони поділяються на відділяючі і виділяючі. Відділяючі
розділові зна

ки служать для відділення частин у складному реченні та однорідних
членів речення (., ?,! ;). Ці знаки одиничні. Виділяючі розділові
знаки служать для виділення відокремлених членів речення, вставних і вставлених компонентів, звертань, прямої мови ((), “ ”, „ -).
Кома вживається для передачі паузи різного ступеня довжини, ставиться при переліку синтаксично рівноправних частин тексту: членів речення, частин речення, окремих речень:
“Я зросла в краях гучних, лісистих, і не дивно, що в моїх піснях часто чути шелестіння листя, щебет птиць в густих чагарни¬ках…” (В. Ткаченко).
Двокрапка – це розділовий знак, який попереджає про наступне розв’язання чогось:
“А час ішов: то скапував з рибальського весла, то поскрипував у крилах вітряка, то відлітав у далечінь пташиним граєм” (М. Стель¬мах).
Тире-знак дуже вагомий за значенням. Він насамперед означає різні пропуски, передає значення умови, часу, порівняння, наслідку, різку зміну подій, динаміку мовлення, різкість тощо:
“Зустрінеш друзів – щиро говори, зустрінеш матір – припади к порогу”(А. Малишко).
Знак питання і знак оклику фіксують кінець речення, а також передають питальну й окличну інтонацію його:
“Київ! Невже він так близько?”
Дужки вживаються для виділення різних вставок, які вносять якесь доповнення, авторські пояснення у зміст речення, вказують на джерело висловлювання:
“Не спалося, – а ніч як море (хоч діялось не восени) ” (Т. Шевченко). Лапки. Ними виділяються цитати, “чуже мовлення” чи окремі чужі слова, що вводяться у речення:
“Шевченко писав якось, що Брюллов жодної лінії не дозволив провести собі “без моделі” (Г. Тютюнник).