СИНТАКСИС – розділ науки про мову, предметом якого є синтак¬сичні одиниці (словосполучення, речення, елементарна синтаксична одиниця), синтаксичні зв’язки, семантико-синтаксичні відношення та засоби синтаксичного зв’язку. Під синтаксисом також мають на увазі одну із ланок граматичного ладу мови, в якій, з одного боку, виявля¬ються морфологічні категорії (рід, число, відмінок іменника, прикмет¬ника, числівника, займенника, час, вид, спосіб, перехідність/непе¬

рехідність, особа дієслова та ін.), а з другого – наявні власні одиниці, засоби зв’язку між словами. В цьому разі слід вести мову про синтак-сис мови, що характеризується сукупністю правил та синтаксичних оди¬ниць, через які виявляється національна специфіка мови та окреслюєть¬ся функціонування синтаксичних одиниць. Національно-мовна спе¬цифіка синтаксису найповніше окреслюється у сфері семантико-син- таксичних відношень між словоформами, предикативними одиницями (реченнями), компонентами тексту, між учасниками мовленнєвої ситу¬ації- мовцем та адресатом, висловленням та реальністю.