УЗГОДЖЕННЯ – це такий вид підрядного прислівного зв’язку, при якому форми роду, числа і відмінка підпорядкованого слова уподібню¬ються формам роду, числа і відмінка головного слова і передають
власне означальне значення: зелена трава, свіжий хліб.
За своїм виявом узгодження буває повним і неповним. Повним вва¬жається таке узгодження, при якому залежне слово узгоджується

з головним у формах роду, числа і відмінка: мій зошит; згадана пісня. Неповним є таке узгодження, при якому залежне слово не узгоджуєть-

ся з головним в одній зі своїх форм: широкі долини (відсутнє узгод-ження в роді).
У сучасній українській мові реалізується також смислове, умов- но-граматичне та асоціативно-граматичне узгодження. Смислове узгодження наявне при так званих іменниках подвійного роду, коли залежне слово вказує на реальну стать особи:
наш листоноша – наша листоноша; цей сирота – ця сирота. Умовно-граматичне узгодження виявляється у випадках, коли пев-не слово набуває іменникових ознак (субстантивується):

журливе “кру-кру”; голосне “ура”.
Асоціативно-граматичне узгодження наявне при поєднанні при-кметникових форм з незмінними словами, абревіатурами, власними назвами тощо. В цьому разі вони узгоджуються з тими загальними поняттями, до яких ці незмінні слова належать’:

американська “Нью-Йорк геральд трибюн”
(мається на увазі американська газета).