КУЛЬТУРА МОВИ (МОВЛЕННЯ) – уміння правильно говорити й
писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети й

обставин спілкування. Сучасна наука розглядає культуру мови (мов¬лення) як:
1) ортологію, тобто науку про нормативність (правильність) мов-лення;
2) розділ мовознавства, у якім усталюються, формулюються нор-ми, досліджується стан і якість правопису, вимови, формотво-рення, слововживання і сполучуваності слів, а також рівень во¬лодіння ними;
3) розділ методики мови, у якому основним об’єктом уваги є зв’яз¬ки мовлення і його розвиток. Культура мови невіддільна від іншої філологічної дисципліни – стилістики, спирається на факти лек¬сикології, граматики, історії мови, мови художньої літератури, теорії перекладу тощо.
Культура мови – це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, прощання, побажання, запрошення тощо. Культура мови невидимо, але міцно переплітається з національно-культурною специфікою мовної поведінки. Культура мови безпосередньо пов’яза¬на з соціологією і психологією не тільки в плані вироблення моделей, зразків мовної поведінки, а й щодо формування мовної свідомості. Соціолінгвістичні, етнопсихологічні моменти донедавна не залучали¬ся до сфери культури мови, котра розглядалася в плані рекомендацій щодо правильності – неправильності, нормативності – ненорматив- ності висловів.
Культура мови покликана оцінювати доречність, доцільність або недоречність, недоцільність використання різних засобів мовного ви¬раження, нормативність мови включає в себе і такі якості, як точність, ясність, чистоту.
Мові високої культури властиві не тільки названі вище ознаки, а також багатство словника, різноманітність граматичних конструкцій, художня виразність, логічна стрункість.
Терміни “мова’, “мовлення’’ у мовознавстві подаються як близькі. Мова – система знаків (звуків, фонем, слів, словосполучень, ре¬чень), які служать засобом спілкування. Мовлення ж-спосіб пере¬дачі думки через мову (за допомогою, через посередництво мови). Терміни “культура мови“, “норми мови” не тільки більш вживані і зручні, а й, так би мовити, первинні. Адже й мова конкретно існує тільки в мовленні. Разом з тим, мовна система, що має реальне абстрактне існування, як відомо, є визначальною щодо мовлення як конкретного процесу говоріння певною мовою.