СИНТАКСИЧНІ НОРМИ регулюють вибір варіантів побудови про-стих і складних речень. В галузі синтаксису (особливо синтаксису словосполучень) досить широко представлена варіантність способів вираження, йде “жорстока” боротьба між традиційними синтаксични¬ми нормами і новими, що зароджуються у живому усному мовленні, моделями сполучень слів, пор. одержати лист-листа.
Так, у розмовній мові можна почути таке: “зустрінемось через пару днів”; “маю сказати тобі пару спів”; “почекай пару хвилин”. При слові пара можуть вживатись іменники, що позначають два однакові пред¬мети, які разом становлять одне ціле: пара черевиків, пара білизни: іменники, що вживаються лише у множині, складаються з двох одна-кових частин: пара ножиць, пара штанів: іменники, що називають двох людей, чимось між собою зв’язаних: пара боксерів, молода пара: а також іменники – назви предметів роздрібної торгівлі: пара ОГІРКІВ. пара батонів. Усі інші іменники з словом пара не належать до літера¬турної мови.

Неправильний порядок слів інколи може привести до двознач-ного тлумачення речення, напр.: “Іхтіандр врятував дівчину від акули, з якою потім познайомився”.