ФОНЕТИЧНІ НОРМИ регулюють вибір акустичних варіантів фоне¬ми або фонем, які чергуються, це норми вимови голосних і приголос¬них звуків, а також норми наголошування слів, наприклад, можна го¬ворити [лекц’ійа] – не можна [л’екц’ійа], правильно [час] – неправиль¬но [ч’ас].
Правильна вимова є невід’ємною ознакою літературної мови, важливим компонентом поняття “культури мови”. Необхідність установ¬лення і дотримання єдиних фонетичних норм диктується комуніка¬тивними й естетичними завданнями. Як і орфографічні помилки, не¬правильна вимога не тільки заважає обміну інформацією, але й свідчить про низький рівень культури мовця. Як правило, неправильно вимовляють ненаголошений звук [о] – так зване “акання” (адна), не¬правильно вимовляють звуки [дж], [дз] ([хожу], [кукуруза] замість [ходжу], [кукурудза]. Вміння правильно вимовляти окремі звуки, звукові сполучення, цілі слова, вміння наголошувати слова згідно з нор¬мами української літературної мови повинно стати обов’язком кож¬ного громадянина. А для цього треба знати основні риси літературної вимови в українській мові.