| . _ р історії європейської літератури — це також епоха літературних взаємин двох культурно-історичних спільностей континенту — «латинської» і «греко- Енської», які склалися ще в ранньому середньовіччі й багато в чому різними шляхами, у різних фор- і гябинною основою утворення названих середньовіч- gg йімурно-історичннх спільностей були насамперед фдШш особливості суспільного устрою різних регіонів біроая, відмінності в структурі феодального ладу. Разом з гви у становленні й розвитку^ культурних спільностей істоти роль належала віросповідному фактору, розколу хри- ошшкЯ церкви на католицьку й православнууадже, за сямиїФ. Енгельса, «верховне панування богослов’я в усіх шузі!розумової діяльності було в той же Vac неминучим мгліхвш того становища, яке займала церква як найбільш ШІШЙІ синтез і найбільш загальна санкція існуючого ЩШшо ладу» 1( Важливою рисою греко-слов’янської літературної спільності було те, що спиралася вона на ві- ДрДДиклов*янську культуру та літературну традицію М^іШ|валася не латиною, а іншими літературними мова* Д^І^іцькою і старослов’янською.) / щЯИреВ сумі спричинилося ДО ТОГО, ЩОП’ IX—XIV ст. 2**ШЧ>илася духовна культура, зокрема література, яка |МВі відрізнялася4від західноєвропейської.— літерл- ЯРМВоимн традиціями, з деякими специфічними функ- ЯМШою жанрово-стильовою системою тощо, У а) ~ Ш Ця середньовічна культурно-історична спільністьСелянська війна в Німеччині.-» Мирке К-, Енгельс ІІ0М»т.7,с.343. |
| МНСЯДОПк але «ft лщюалас* істотним фактором культ»асе? і .nTepincsoro жктгї країн правооллано-слов’янсько-ге №%ш^доальхоїздрояейсьісому масштабі перехід віл середкьо- Е мп .мтерАГ\р* до лтератчрк нового часу був тривали« сло>•-ншяа \IV—XVIII et- V Західній Європі цей перехід В основному звер;;швс* у добу Відродження* визначену
Еагемсом «к «шійбідьівий прогресивний переи?рог з усіх ^мшвш зо того даодсшїім..-* î.goKpe.va. тут на осно- § ВДнШі .« ‘’ччи*\ і середкьовгчннх елементів була БІГГВО- ш »С’М dfcrewj. яка стала «кістяком» иондоровейсьям л:терат\ріиУ наступні століття лтера- тураого розвитку нова .тише доповнювалася і поновлк«а- л*с*, «де рахмодьао не перебудовувалася до наших гнів * А^ереї різни тип;б систем літературного роз- іЮЩЗ ~*сс>5.*х, ^торико-культурних, художніх^ оснсво- вах > v» слід ви-чот* системи художні, тобто жакрово- СХШ&обі., ©as&sbsae все* е вираженням ідаизевтгюї стрл ктури Г’їїіігл^йогс ^амс\, таді як два штих типи систем у сут- иост* ввочваинь і£ома освоєними Фермами і снуваних цього ЛрОСКОГ — часовою і просторовою. > У р&ггнськіі ваун? останніх~ десятиліть набула ак- туїамюсгі apo&KBB Входження у східнослов’янському ses*®» гзенавв буди внеловленг по ній д\же ра- іякадьаї думка. Дле, ва béé погляд. вирішуючи цю проблему« необшвю вххохитм з положень, що усталилися з мар- г-&зскь*іі BM$ai, Нагадаймо, що Енгельс, визначаючи «гельптмп сЛдлль*. в агаі реєгорнуве? рух Відродження, акашавз до неї 3*хідз> і Центральну Європу з Польщею. S торщявпо ї Свандіжівзєю. Як ва оіну з характерних рнс «я* вкап^а* sia ва нашу взаємозг’чзк} в розвитку лі* ^кчгпр їчі «есужтураед абласто * ЇЙюше, йдеться про и*®5 не®?*, ре^сисзоі кух=~>л>вої агільносг, всередині яив» àjgSysæses оозмтж вз&ємоаое’язавнх літератур нового пв). S-ргл-П 8іІ середНЬСв’ШІ Вжж- HBHV св іченням icsysssas щєї дгльаості є також ses ашеть ново: жзнро»> ешлаоваі свсзеда, вва там гж ладен j XV—XVI et. |
| 8£«ш С. Щхааащт ярорщ№— Нарве К- Еевз&с Ф. Іксе- T. Ж. с. SSL* Ишхня щрз ж аввл Еелшяrite J. Ждагшо^тьлв^* асЯ® jant&sTfpti Воагзнкга.— Бсафоаи як^іпт«. 1939, J^J*- ж* .~.ш Etaem* щ Ярмі Вирії — еісіж— М^к X-,Таерм, т, 20, с. 4Вї—61 |
|
радян- |
| Названа спільність охог.юова.’з н іеякі слоа’янськ; к-‘-Т- нИ. зокрема Далмацію і Хсвват о, Чехію і Польщч Але в П орбіту не ввійшли крашз завославно-слов’янського кат*, іе література й уся духовк- культура > XV—XVI ст. в основному ше зберігали свіі^ьрежньовічний характер ;Іструктуру. Проте, як показалаінові іослцхеЛЦНськнх і деяких зр убіжи их >че» іх, на слое’янськомуСхИв XVI й на початку XVII ст теж відбувалися важливі зр\– щення. які знамен} вала пост > псе и и поворот до нової європейської культур, посту повий перехід на нові шляхи розвитку Слово..«, розпочався процес ГОСТ\ ПОВОЇ переб’.ДО- ЩІ ВСІЄЇ стру І урн культурного Й літературного 4СНТТЯ, од- вак повної розмаху й завершення він набув уже за хрона логічним и рамками Відродження, в XVII—XVIII ст. Тему цілком слушно А. М. Робінсон «перехідний період* у розвитку східнослов’янських літератур відносять до Х/І—Х\ III ст., справедливо вказуючи при аьомх, тс *акі радикальн* переходи відбуваються на основі зміни суспільнії формацій 4 У суто .-птерзту гному слаю пей пронес переходу чи не найвнразніпе проявився \ том\. ИР в східнослов’янських літературах зазначеного періоду, звичайне з” значними чоди£ копіями. стверджхєгьгя загальноєвропейська жанооео-стильова система, яка склалася в добу Відродження Безсумнівно. вирішальна роль тут належить внутрішнім потребам і закономірностям раэ- внтку названих літератур, орете й інтегнашснальЕ: вплив* та запозиченню мали неабияке значення. З одного боку, в «перехианй період» у східнослов’янському світі відбувається перетворення тоалнпійннх жавр:з і стилів. які Г’ОС- тугтово наповняються новим змістом ’ набувають не*** функцій, внаслідок чого міняється також іхн*й характер І структура, їхня художня саеввфіка; власне, не було переростання середньовічних літературних жанрів стндіг у жанре й стилі літератури волого с£су. котре г-вналось їхньому переродженню 3 друтого боку, відбувається перенесення жанрово-стильової системи, вятвеоеноі ТООВКЭ Від- роїження, на схиноевропеЛзлий терен, и включення в східнослов’янські література, то теж ви зоб; дале вжгуи= потребам їхнього пссту~у Зрештою, «найбільший протре” сжвний переворот» мав всеєвротейське значення, і освоєння |
| * Дрвл Мсмпх .4 п. С -?к^<і.чига тг іт,—т жясев |
| ви ф— її іц эос :яяса;<и*гюге зого жяка т а^иїЗ- |
| ■ні веващ — Ижсїт АН СССР. ОЛЯ» ІЇЩ, т. аав, і |
| •ого здобутків, зокрема у сфер |
| літературно-художній, було |
| вираженням історичної необхішості За словами Д. С. Ли-| хачова, «невдачею Відродження в російській літературі не були зняті самі протеми Відродження» в. Те ж саме можна сказати й про інші східно- та південнослов’янські літератури, котрі внаслідок надто несприятливих історич- них умов не пройшли стаді, розвиненої ренесансної куль- тури.Таким чином, у «перехідний г»?оіод» розвитку східно- слов’янських літератур відбувається формування жанрово- стильової системи, характерної для всієї новоєвропейської літератури^ Цей процес набув значного роз^пху й інтен- сивності в XVII ст., що зрештою привело до рішучого пе- релому в наступному XVIII ст., до ідентифікації літератур- ного поступу, зокрема жанрово-стильової системи, в огох частинах Європи. Як зазначено, мав він два основні аспекти, і в розгортанні другого з них у XVII — на початку XVIII ст. важлива роль належала освітній і літературній діяльності» Києво-Могилянської академії, київським поетикам і рито- рикам, які поширювалися тоді в межах усього православно- слов’янського регіону.Завдання пропонованої розвідки й полягає у розкритті ролі та значення київських поетик у перенесенні ренесанс- ної літературно-теоретичної думки на східноєвропейський терен, у формуванні нової жанрово-стильової системи схід- нослов’янських літератур. До даної проблеми вже почасти зверталися дослідники, головним чином дожовтневої доби, проте, внаслідок їхнього спрощеного й упередженого під- ходу до київських поетик як суто схоластичного й тому безплідного утворення, вони не могли дати їй належної інтерпретації. Очевидно, для цього необхідна не тільки відмова від позитивістської методології, але й значно виший загальний рівень вивчення літературно-теоретичного мис- ‘ лення доби Відродження й XVII ст., якого наука досягла лише в останні десятиліття. А це важлива передумова, ос- кільки як дійсний зміст’ і характер гхілмпглов’янських поетик XVII — початку XVIII ст., так і їхнє історико- літературне значення можна розкрити лише шляхом їх зіставлення з європейськими поетиками Відродження й XVII ст., з якими вони пов’язані генетично, від яких вони беруть свою методологію і структуру.* Лихаче* Д. С. Развито русской литературы X—XVII веков. и 1073 t 11. |
| * * * |
| Як відомо, Київ у XVII ст. стає важливим культурним центром не тільки України, а й усього православно-слов’янського регіону. Цьому в неабиякій мірі сприяло заснування Києво-Могилянської колегії (1632), яка на рубежі XVIII ст. була перетворена в академію. Завдяки високій культурно- освітній активності вона посіла провідне місце в культурному й літературному житті тогочасної України і мала значний вплив на культурний і літературний розвиток інших країн православно-слов’янського кола/”)Засновник колегії (академії) київський митрополит Петро Могила та більшість його сподвижників належали до верхівки феодального класу й православного духовенства, але в специфічній суспільно-історичній обстановці тогочасної України їхня боротьба проти унії і особливо їхня культурно-освітня діяльність мали безперечне прогресивне значення. Оцінюючи цю діяльність Петра Могили, Іван Франко писав, що він «вніс небувале пожвавлення в церковне і розумове життя всього народу», а «головна справа його життя — це заснування Києво-Могилянської колегії, яка мала стати захистом православної церкви і південно- руської народності, користуючись тією зброєю, якою на них нападали вороги,— наукою і освітою» 7.До речі, чимало дослідників, як минулого століття, так і сучасних, у плані культурно-освітньому зближують Петра Могилу з Петром І, вбачаючи в київському митрополиті прямого попередника певних аспектів діяльності «иаря- реформатора». Так, відомий російський вчений-слзвіст |ІО. І. Венелін знаходив між ними спадкоємний зв’язок у тому, що «обидва вони знайомили Русь з західним просві- щенням», обидва розуміли необхідність «на певний час піти по науку до іноземців», обидва виявляли велику наполегливість у досягненні цієї мети,— словом, «Петро Могила розпочав справу, яку завершив Петро І* *. Сучасний австрійський вчений-славіст Й. Матль твердить: для східнослов’янського світу діяльність Петра Могили та його послідовників у сфері культурно-освітній «мала пряме перетворююче значення, подібне до того, яке півстоліття а!знане |
| І Франко И. Южнорусская литература.— Энн«иопеддчесіші словарь. Под ред. проф. И. Е. Андриевского. Издатели ♦. А. Брокгауз в И. А. Ефров, 1904, т. 81, с. 302. . |
| • Цнт. за: Киевская старима, 1882, т. 2, с. 1. |
| мали реформи Петра Великого у сферах державного й су- спільного життя» Важливу перетворюючу роль Києво- Могилянської академії в культурному житті братніх схід, нослов’янських народів відзначає також відомий вчений НДР, академік Е. Вінтер 10.У діяльності Петра Могили та його послідовників принципово важливим було те, що вони не звели свого завдання до захисту православної догматики, хоча заснована ними колегія і виникла на хвилі релігійно-культурного руху першої половини XVII ст., який піднявся у відповідь на посилення шляхетсько-католицької експансії. Навпаки, вони пішли іншим шляхом — яцтивного засвоєння pr.ропейської освітн і культури, усвідомивши, щолише на цьому шляху можливо відстояти національно-культурну самобутність Русі (тобто українського і білоруського народіb)JВласне, Києво-Могилянська академія, виразно орієнто^ вана на європейську освіту й культуру, була завершенням того тривалого і досить болісного перелому в ставленні до культури «латинників», який відбувався на Україні та в Білорусії наприкінці XVI і в першій третині XVII ст. Цей перелом ускладнювався крайнім загостренням релігійно- політичної боротьби, котре схиляло до альтернативного рішення проблеми: Царгород або Рим, Захід або Схід, «грецька наука» або «латинська», і будь-який компроміс чи синтез багатьом здавався тоді немислимим. Згадаймо, з якою пристрасною категоричністю вирішував це питання Іван Вишенський: він трактував європейську науку й освіту як «латинські хитрощі» і протиставляв їм «руську простоту», заявляючи при цьому, що «пристати до першої — це все одно, що зрадити другу». Однак через певний час намічається важливий перелом, і Захарі я Копистенський уже доводить в своїй «Палінодії» (1622), що «латинська мудрість» «запозичена у греків», прямих учителів «народів словенських», і, отже, немає нічого негожого в її засвоєнні останніми, але, звичайно, при умові її очищення від «папезьких спотворень». Подальшим важливим кроком у цьому напрямі була діяльність Петра Могили та його продовжувачів, котрі, як слушно відмічає Й. Матль, «прагнули освоїти здобутки західноєвропейської освіти й культури, освоїти |
| * Matl J. Europa und die Slaven. Wiesbaden, 1964, S. 167—168.Winter E. Friihaulklärung. Der Kampf gegen den Konfessionalis- mu\ in Mittel- und Osteuropa und die deutsch-slawische Begegnung. Ber* ltn. J%6, S. 324 —329. |
|
І гуманізм і Відродження, Реформацію і контрреформацію, І але вони суміщали освоєння цих здобутків з полемікою про- I ти них, яку вели з завзятістю, характерною для сили, що і йде з глибин народності» п. Києво-могилянці усвідомлювали історичну й культурну В спорідненість східнослов’янських народів і в своїй діяль- нчості намагалися сприяти їхньому спільному культур- юму поступу. Як зазначав Іван Франко, від самого початку ; Петро Могила прагнув надати заснованому ним навчаль- [ному закладу «характер інтернаціональної інституції». II справа тут не лише в тому, що в цей заклад стікались жа- I даючі знань з усіх країн православно-слов’янського кола. І Засновник колегії всіляко сприяв відкриттю шкіл в Росії, І Білорусії, Молдавії та інших «одновірних» країнах. Наприклад, у 1640 р. він звернувся до царя Михайла з пропозицією побудувати в Москві спеціальний монастир зі школою при ньому, де вихованці колегії могли б «вчити дітей боярських і простого народу грамоті грецькій і слов’янській» І2. Тут же він повідомляв, що на прохання правителя Валахії господаря Василя направив до його країни «благо- видних іноків і гарно підготовлених вчителів для заснування шкіл». З цією ж метою в Ясси, столицю Молдавії, в 1634 р. був посланий Софроній Почапський, один із засновників київської колегії і її перших професорів. Відомо також, з якою наполегливістю діячі Києво-Могилянської академії домагалися створення аналогічного навчального закладу на території Білорусії. Важливо вказати й на те, що Інокен- тій Гізель, Лазар Баранович, Дмитрій Туптало (Ростовський) та інші вчені й вихованці академії були поборниками возз’єднання України з Росією, союзу й дружби слов’янських народів. Одночасно Києво-Могилянська колегія (академія) активізує культурні й літературні зв’язки України з «латинською Європою», розширює їх форми і географічний діапазон до віддаленої Іспанії включно 13. Для всієї її діяльності, як неодноразово зазначалося в дожовтневій і сучасній науці, було характерне бажання надолужити втрачене, тяжіння до проявів думки й літератури Заходу, а також га- 11 Matl J. Europa und die Slaven, S. 164. Л Цит. за: Петров Н. И, Киевская академия во второй половнне XVII дека. Киев, 1895, с. 213. 13 Див.: Алексеев М. П. Очерки испано-руеских лнтєратуркььх от» ношений. Л., 1964, с. 23—31. |
| 161 |
| мали реформи Петра Великого у сферах державного й су. спільного життя»9. Важливу перетворюючу роль Киево- Могилянської академії в культурному житті братніх схід, нослов’янських народів відзначає також відомий вчений НДР, академік Е. Вінтер 10.У діяльності Петра Могили та його послідовників принципово важливим було те, що вони не звели свого завдання до захисту православної догматики, хоча заснована ними колегія і виникла на хвилі релігійно-культурного руху першої половини XVII ст., який піднявся у відповідь на посилення шляхетсько-католицької експансії. Навпаки, вони пішли іншим шляхом—кіШІЖактивного засвоєння р| ропейської освіти і культури, усвідомивши, іцо лише на цьому шляху можливо відстояти національно-культурну самобутність Русі (тобто українського і білоруського народів)}Власне, Києво-Могилянська академія, виразно орієнтбГ вана на європейську освіту й культуру, була завершенням того тривалого і досить болісного перелому в ставленні до культури «латинників», який відбувався на Україні та в Білорусії наприкінці XVI і в першій третині XVII ст. Цей перелом ускладнювався крайнім загостренням релігійно- політичної боротьби, котре схиляло до альтернативного рішення проблеми: Царгород або Рим, Захід або Схід, «грецька наука» або «латинська», і будь-який компроміс чи синтез багатьом здавався тоді немислимим. Згадаймо, з якою пристрасною категоричністю вирішував це питання Іван Вишенський: він трактував європейську науку й освіту як «латинські хитрощі» і протиставляв їм «руську простоту», заявляючи при цьому, що «пристати до першої — це все одно, що зрадити другу». Однак через певний час намічається важливий перелом, і Захарі я Копистенський уже доводить в своїй «Палінодії» (1622), що «латинська мудрість» «запозичена у греків», прямих учителів «народів словенських», і, отже, немає нічого негожого в її засвоєнні останніми, але, звичайно, при умові її очищення від «папезьких спотворень». Подальшим важливим кроком у цьому напрямі була діяльність Петра Могили та його продовжувачів, котрі, як слушно відмічає Й. Матль, «прагнули освоїти здобутки західноєвропейської освіти й культури, освоїти |
| • Matl У. Europa und die,Slaven. Wiesbaden, 1964, S. 167—168.W Winter E. Fruhaufklärung. Der Kampf gegen den Konfessionalis- пш in Mitte)- und Osteuropa und die deutsch-slawische Begegnung. Ber* Ил, 1966, S. 324—329, … |
| І гуманізм і Відродження, Реформацію і контрреформацію, ■шле вони суміщали освоєння цих здобутків з полемікою про- »Іти них, яку ‘Вели з завзятістю, характерною для сили, що Іййде з глибин народності» и.Киево-могилянці усвідомлювали історичну й культурну ■спорідненість східнослов’янських народів і в своїй діяль* ■чості намагалися сприяти їхньому спільному культур*■ юму поступу. Як зазначав Іван Франко, від самого початку■ Петро Могила прагнув надати заснованому ним навчаль- Вному закладу «характер інтернаціональної інституції».
■ І справа тут не лише в тому, що в цей заклад стікались жа- 9 даючі знань з усіх країн православно-слов’янського кола. ! Засновник колегії всіляко сприяв відкриттю шкіл в Росії, Білорусії, Молдавії та інших «одновірних» країнах. Наприклад, у 1640 р. він звернувся до царя Михайла з пропозицією побудувати в Москві спеціальний монастир зі шко- ■ лою при ньому, де вихованці колегії могли б «вчити дітей [ боярських і простого народу грамоті грецькій і слов’ян- I ській» 12. Тут же він повідомляв, що на прохання правителя Валахі| Господаря Василя направив до його країни «благо- видних іноків і гарно підготовлених вчителів для заснування шкіл». З Дією ж метою в Ясси, столицю Молдавії, в 1634 р. був посланий Софроній Почапський, один із засновників київської колегії і її перших професорів. Відомо також, з йкою наполегливістю діячі Києво-МогилянсьКої академії домагалися створення аналогічного навчального закладу на території Білорусії. Важливо вказати й на те, що Інокен- тій Гізель, Лазар Баранович, Дмитрій Туптало (Ростовський) тй інші вчені й вихованці академії були поборниками возз’єднання України з Росією, союзу й дружби слов’янських народів. Одночасно Києво-Могилянська колегія (академія) активізує культурні й літературні зв’язки України з «латинською Європою», розширює їх форми і географічний діапазон до віддаленої Іспанії включно13. Длд всієї її діяльності , якГнеодноразово зазначалося в дожовтневій і сучасній науці, було характерне бажання надолужити втрачене, тяжіння до проявів думки й літератури Заходу, а також га- |
| Ц Matl J. Europa und die Slaven, S. 164.
ia Цит. за: Петров H. И. Киевская академия во второй половине XVlIjeeKa. Киев, 1895, с. 213». , 1а^Див.: Алексеев М. П. Очерки испано-русских литературных отношений. Л., 1964, с. 23—31. |
| 1-725 |
| Ш |
| : . , г-г. часто без відбору, хаотичне їх засвоєння, інояі .шляхом перетлумачень і переробок м. Річ відома, увагу ькєво-могиляніїів часто привертали далеко не нові А не Кращі набутий європейської науки, філософії, літератури; -‘Г’Яі з дійсними цінностями вони переносили на вітчизняний грунт немало й мотлоху середньовічно-схоластичної вченості Та разом з тим у стінах академії відбувалося також І освоєння «справжньої освіти, справжньої науки» **. Власне, V ваб увелося перед усім освоєння європейської бароккової культу ри, котра включала в себе як антично-класицистичні, так і середньовічні елементи Оскільки ж академія, будучи навчальним закладом, на перший план висувала культурно- просвітні завдання, культура й література барокко освоювались у ній лялеко не в повному обсязі, здійснювався відбір піл специфічним кутом зору. Як резонно зазначає А. М. Робінсон, «ідейні уявлення і естетичні вимоги барокко не могли фігурувати в шкільному вжитку в «чистому вигляді», а, навпаки, входили… в еклектичну систему педагогічних вимог і прийомів, об’єднуючись у ній з шкільними традиціями ренесансної культури, що відійшла в минуле, і ще з архаїчнішими пережитками середньовічної схоластики» игг цілому ж у добу барокко здійснюється прискорене розширення 3 активізація європейсько-українських — і загалом європейсько-східнослов’янських — літературних зв’язків, множаться їхні форми й прояви, розгортається перебудова всієї структури східнослов’янських літератур, розпочинається їхнє поступове входження в коло нових європейських літератур, у систему їхніх жанрів і стилів. Словом, європейсько-східнослов’янські літературні зв’язки доби барокко — це не тільки, як інколи гадають, поява вевиих рис барок нового стилю — ускладнених метафор і кощіетто, ефектних контрастів, емблематики, оксюморо- нів тощо — в літературах православно-слов’янського кола. Не також — і насамперед — глибокі зміни в самій структурі останніх, їх поступова перебудова на «загальноєвропейський лад», яка, по суті, означала перехід від середньовіччя |
| •* Дня. про шт. Наливайко R. С. Киево-Могилянська академія і ПирогаВсесвіт. 1972. St 7Ч Ті moo Хе. Стара вища освіта в Київській Україні XVI — по- m Ш сяг, К., J924, с. 114.** РсСинсон А. 11. Борьба кдей в русской литературе XVII века. Ц IW4, с, 12. |
| до нового часу вданій сфері духоежЯважливо п;лкреслити, з шею ————————– .льтурв.»или- *!ЛЬ етил.. …. _г_____________ ІГ |
|
сансні процеси їх секуляризації і гу язай |
|
X ■ЯЮЮ СТО*. СГЖ.11 Ці^КОМ очевидно, ІДО Щ& ТІЛиПП РУ» але б структура всієї їх сукупності ~гг«г^. ту чи іншу історичну епоху, не можебута ‘ЛЇХ,Л1ТЄраГ– ‘а * <пи>пі «пл • „ г _ / 1 “‘•’ЛС ууіи г.ЄИТЗаЛЬ“Оі |
|
нослов ямських літератур найти |
| .1ЬКИ СТр\ КТ,гя |
|
гема ни в я 32 СОБОЮ Т2КОЖ ппзіх. ципові зрушення в мікро- и макроструктурі літерами Як зумовлена особливостями устрою давньоруського зеодііь- XVI — на початку XVII сг., спершу активніше проявляю- Але слід ще тут згадати, що в давньоруській літературі, ”клорних формах, і давньоруське суспільство, в якому кннж- |
| -іриції. б РЯі•в усіх прошарках суспільства обслуговувалася |
| 1? Див.: Ленін В. /. Повне зібр. творів, т. Цс. і»— |
| роми . Ясна річ, це зовсім не виключало того, що лірика, переважно фольклорного походження, проймала численні твори давньоруської літератури, зокрема «Слово о полку Ігоревім», проте вона не вилилась в окрему галузь літера- турної творчості, зафіксовану у відповідній системі жан- рів, У південних і східних слов’ян були також відомі вір- шові твори патрястичної літератури (псалми, елементи лі- гургійного арсеналу тощо), віршування яких спиралось на античну традицію ,в. Але все це не ставить під сумнів той факт, що в Давній Русі «поезія (зокрема, лірика) залиша- |
| Щодо третього літературного роду, драми|________________________________________ гтеж не склалися в середньовічних південно- й східнослов’янських літературах, до XVII ст. існували лише її ембріональні форми у фольклорі Й церковній -іі-Така макроструктура літератури проіснувала у східних і південних слов’ян до XVII ст., до епохи бароккеґ. Звичайно, їхні літератури й раніше зазнавали впливів і змін, іноді значних,— згадаймо хоча б досить інтенсивне проникнення ренесансно-гуманістичних та реформаційних елементів в українську й білоруську літератури XVI — початкуXVII ст. Але мова тут може йти саме про окремі елементи й тенденції, а не про освоєння цілих ідейно-художніх комплексів і структур, не про початок ідентифікації всієї системи літературно-художньої творчості. Цей процес на слов’янському Сході розгорнувся вже у XVII ст., в добу барокко, а не після реформ Петра І, як усе ще твердять деякі дослідники, головним чином зарубіжні п.
Особливо ж посилився цей процес після заснування Києво-Могилянської колегії. Важливо підкреслити, що відбувався він не тільки в стінах колегії, а й у широкому колі письменників і вчених, з нею пов’язаних. А це коло охоплювало не тільки Україну, а й Росію та Білорусію, де в другій половині XVII ст. з’являється все більше вихованців колегії, також до певної міри Молдавію, Вала- |
|
и Лихачев Д. С. Развитие русской литературы X—XVII веков, |
|
li Див.: Jakobson fi. The Slavic response to byzantine poetry.— In: XI J-e Contrés Internationa! dee études byzantine». öchride, 1961, p. 249— |
| ** Панчеч*и) А. М. Русская стихотворная культура XVII века. Л., W1’4, «,17. ‘
г> Лмг.. иаор/ Jagodilsch /?. Zum Begriff der «Gattungen* In der Literatur.— Wiener slavischen Jahrbuch, 1957/58, Bd 6. |
| лась поза писемністю» 20 |
| хію і південнослов’янські країни. А тому ЦІЛКОМ СЛ………………………………сучасні дослідники в своїх працях відносять до «кола письменників Києво-Могилянської академій пні»*П г _ , р. ’* пслише, СКа-ЖІМО, р/і ьарановича чи і. Галятовського, але й Д Туптз- ла (Ростовського), С. Полоцького, К, Істоміна і багатьох інших письменників, котрі, діючи на російському тереяі / не відмовлялися від традицій академії, а розвивали й зба-‘ гачували їх, пристосовуючи до інших суспільно-політичних і культурних умов, так що, зрештою, їхня діяльність вилилася у важливий історично продуктивний напрям розвитку російської літератури другої половини XVII й початку
XVIII ст. Слід тут згадати й ДІ Козачинського та групу вихованців академії, які в першій третині XVIII ст. прибули до Сербії і відіграли видатну роль у розвитку тогочасної сербської літератури, в її становленні на нових шляхах ** Києво-Могилянська академія створювалася за зразком «латинських шкіл», польських і західноєвропейських академій (університетів) того часу. На відміну від православно- слов’янських шкіл попереднього періоду, ЯКІ були «словено- грецькими» за характером і структурою, тобто орієнтованими на візантійсько-слов’янські традиції освіти й культури, Києво-Могилянська академія була «латинським» навчальним закладом, оскільки викладання велося в ній на латині подібно до тогочасних польських і західноєвропейських університетів. Інші >юви — грецька, старослов’янська, польська, почасти українська літературна мова того часу — вивчалися в її стінах як навчальні предмети. Петро Могила писав у своєму «Камені віри», що «для руських людей важливо вивчати грецьку й слов’янську мови для потреб віри, але для політичного життя та інших цілей цього недостатньо» 23. Власне, грецька й старослов’янська мови кваліфікувалися ним як мови культу, а як мова філософії і науки, освіти і культури пропонувалася латинь. Усе це викликало запеклу опозицію у численних противників Могили, котрим було властиве «повне заперечення науки на латинській мові як ворожої «православній вірі», як «породження диявола» **. |
| ** Див.: îlaeuh М. Истори|а српске кнзижевностн бароквог доба XVII и XVIII век. Београд, 1970, с. 143, 194—207 і далі.23 Цит. за: Jobert A. De Luther â Mohila. La Pologne dans la crise de la chrétienté 1517—1648. Paris, 1974. p. 369. |
| ** Білодід І. K. Києво-Могилянська академія в мовній ситуації на Україні в XVI—XVII ст,— Мовознавство, «969. Лв о, с. 25. |
| ( Як і в європейських колегіях та академіях того часу, в ЬввчальніВ програмі київської школи важливе місце відводилося Ьитапіога — класам поетики й риторики. їх призначення, власне, полягало в тому, щоб давати студентам знання з літератури, яку розуміли широко, з включенням елементів філологічної науки й теорії красномовства. І хоч у принципі названі класи теж повинні були служити підготовці захисників православ’я, борців проти унії і католицької експансії, вивчення в них поетики й риторики набуло, по суті, характеру наднаціонального й надвіроспо- відного, аналогічного тому, що практикувалося тоді в навчальних закладах різних європейських країн. За об’єктивним змістом воно було не чим іншим, як залученням до тієї інтернаціональної системи літературних знань, добуваних шляхом вивчення поетик і риторик, яка була розроблена в учено-гуманістичних колах ренесансної Італії і -зXVI— XVII ст. поширилася по всій Європі. Засновувалась вона на комплексі теоретичних понять і уявлень, що йдуть від античності, головним чином від «Поетики» Арістотеля і «Науки поезії» Горація, та на вивченні, у відповідному плані, літературних текстів, насамперед античних 25.’Названі класи, при всіх моментах схоластичності, у певній мірі були також залученням до тієї системи гуманітарної освіти, основи якої заклала античність і відродили гуманісти Відродження. гСистеми, в якій словесності належало почесне місце, а вивченню класичних творів відводилася визначальна роль і в навчанні, і у вихованні, словом, у формуванні особистості (та роль, яка в інших цивілізаціях, наприклад у давньосхідній чи середньовічній, надавалася «священним книгам», тобто релігії). Нагадаємо, що поеми Гомера в давній Греції уже в VI ст. до н. е. перетворилися в своєрідні підручники зі згаданими «універсальними функціями», і вся античність пішла по цьому шляху, розширюючи, звичайно, коло класичних авторів, але не міняючи-Аринци- пово ставлення до них. Гуманісти Відродження, звернувшись до античної спадщини, прагнули відродити й названу систему освіти та виховання з її превалюючою роллю класичної літератури. Уже Петрарка центральне місце в навчанні молодих людей відводить вивченню і коментуванню |
| * Див.: Дживеле&ов А. К. Теория* драмы в Италии XVI века.— ИзвбСТйя АН Армянской ССР, 1952, № 2; Spingharn J. Е. A History Ы Literary Criticism in the Renaissance.New York, 1899.m |
| античних авторів, найважливіший засіб освіти й виховання нової людини вбачають у них також інші гуманісти. Згадаймо хоча б, з яким пієтетом і ретельністю ставляться до цієї справи членй Телемського абатства у Рабле.Вчені й професори XVII ст. в цьому відношенні йшли за гуманістами Відродження, прагнучи навіть у своїй старанності перевершити їх. Однак у них розуміння як античності в цілому, так і її літературно-педагогічної системи звужується і набуває все виразнішого схоластичного характеру. На зміну гуманістам приходять полігістори. яким не вистачає живого відчуття і ставлення до античності, які більше звертаються до авторитетів, ніж до авторів, до цитат, ніж до контексту.^Виразно проявляється схоластичність і в тому вивченні античних літературних пам’яток, яке здійснювалося в’класах поетики й риторики Кнєво-Могилянської академії. ‘Читання класичних текстів підпорядковувалось тут показу значення правил, як граматично-стилістичних, так і поетико-риторичних, знання формалізувалися до такої міри, що в них небагато лишалося від дійсного розуміння античної культури, від живого її відчутуg* І все-таки для того часу це було явище безсумнівного прогресивного значення: за об’єктивним змістом і характером класи humaniora розходилися з основними установками і загальним клерикальним спрямуванням навчального закладу, якщо Не протистояли їм. Хоч і в схоластичній формі, ці класи досить грунтовно знайомили студентів з класичною літературою античності, певною мірою залучали їх до справжньої гуманітарної освіти. Важливо також відмітити, що, курси поетики й риторики, засновані на здобутках ренесансної літературно-теоретичної думки і переважно «язичницьких» античних текстах, активно сприяли процесам секуляризації і гуманізації літератури й культури загалом, які тоді розгорталися в країнах православно-слов’янського кола. Як побачимо далі, в значній своїй частині вони були засвоєнням, у схоластичній формі, певних уроків Відродження, особливо тієї течії його естетичної думки і літературної творчості, яку з повним правом можна назвати ренесансним класицизмом.
* * * І Шщиа українська. поеуика «Liber artis poeticae…» («Книга і про поетичн^мист^цтвфХОтворе«а в ^637 p., лише недавно І була віднайдена і друкується еГцьояуж’збірнику, що й |
| 16? |
| дана стаття. Дійшли до нас рукописи кількох поетик дру- гої ‘половини XVII ст., які носять уже по-барокковому вишукані назви, і серед них такі твори, як «Fons Castalis» («Кастальське джерело», 1685), «Rosa inter spinas» (flßflaa, між терніями», 1686) і «Lira variis… chordis instrücta» («Ліра», 1696). Як і більшість київських поетик, вперше їх описав і ввів у науковий обіг відомий вчений другої половини минулого століття M. І. Петров 26. Ще одна з найбільш своєрідних поетик цього періоду, «Helicon Bivertax» (1689), була декілька років тому знайдена і детально описана 27. Можна лише пошкодувати, що не збереглися записи курсів поетики, прочитаних в академії у другій половині XVII ст. Л. Барановичем та І. Галятовським, відомими письменниками українського бароккрГШайбільш груніьвиі Я ЩШПШіЛЬНІ київські поетики з ’-явилися, в пер” шій третині XVIII гт.ІІе, няг^\шррХпj TRiПрокоповича «Про щетине мистецтво» («De arte poetica», 1705).”п6зна- чєнішхамостійністю^літе-рат урнQ-теорШіНної^думкжа^та- кож поетика М. Довгалевського «Сад поетичний» («Hortus poeticus», 1736), яка має найбільш яскраво виражений ба- рокковий х,арактер\Слід згадати й поетику П. Кониського «Настанови в поетичному мистецтві» («Praecepta de arte poetica», 1746), якою, власне, закінчується розвиток літературно-теоретичної думки в Києво-Могилянській академії. ІПочинання M. І. Петрова, який у 60-х роках минулого століття вдався до вивчення київських поетик та) їх ролі в розвитку східнослов’янських літератур, продовжив ряд українських і російських вчених дожовтневого періоду. В своїх дослідженнях про українську поезію! XVII—XVII ст. звертався до поетик В. М. Перетц, надаїрчи їм першорядного значення в розвитку ^українського силабічного віршування Ц, Значний внесок у вивчення київськйГ* поетик зробив В. І. Рєзанов, головним чином у зв’язку з дослідженням теорії і практики давньої української дра-u Лав.і Петров Н. И. О словесных науках и литературных заня- іяях в К невской академии от начала ее до ^преобразования в 1819 г.— Труды Киевской духовной академии, 1866.* т. 2, 7; т; 3, JMf 11, 12; lit т. 1; 1868,^ 1, № 3.
**-Див.- Z dztttfw stosunköw literackich poIsko-ukraifiskicM. Wroc- 10V, 9 Див.; Ь. lj. Исследования и материалы но истории ста- украинской литц,ртуры XVI-^-XVIII вв. Л.,1 1926—1929, мм. 1, Щ |
| матургії29. Цим вченим був піднятий величезний фактичний матеріал, але разом з тим у його працях чи не найвиразніше проявилися вади старого порівняльного методу. Так, відмічаючи безперечні впливи європейського театру на давній український театр, який у значній мірі йшов через поетики, Резанов прийшов до однобічного висновку про повну залежність давнього українського театру від європейського, про його суто наслідувальний характер 30.До різнопланового вивчення київських поетик і їхніх зв’язків з європейською літературно-теоретичною думкою і художньою практикою зверталися також П. І. Житецький, М. С. Тихомиров, В. М. Мочульський та інші дослідники дожовтневого періоду.Відзначаючи заслуги названих вчених у вивченні київських поетик, слід водночас сказати й про те, що в цілому підходові^ науки дожовтневого періоду до цих пам’яток властиві І серйозні спрощення і прорахунки, насамперед методологічні. Дається взнаки загальний позитивістський підхід до історичного факту, в якому центр ваги переноситься на йога, так би мовити, самоцінність, а основне завдання вченого зводиться до фіксації факту, до точного опису. Його ж контекст, складна діалектична система зв’язків і співвідношень з іншими явищами й подіями належною мірою не беруться до уваги. Але ж «історичний факт являє собою відношення між багатьма фактами»31, і саме в цих відношеннях розкривається його повний і неоднозначний зміст. Сказане також означає, що згаданим вченим бракувало дійсного історизму в підході до київських поетик, положення і постулати цих поетик вони розглядали лише в системі Сучасних понять та уявлень, а не в контексті pyxjf тогочасної літературно-теоретичної думки, не в системі и понять, принципів, прийомів тощо. В результаті вони при- I ходили до перебільшених уявлень про середньовічно-схоластичний характер київських поетик, про їхню повну відірва- І ність від- європейської літератури того часу. Підводячи підсумок своїх досліджень названих поетик т їхніх зв’язків |
| 29 Див.: Резанов В. И. Из истории русской драмы. Школьные действа хул—XVIII вв. и театр иезуитов. М., 1910; Резанов В. И. К вопросу о старинной драме. Теория школьной декламации по рукописным поэтикам.^-Известия ОРЯС, 1913, т. 1. >5?* |
| 80 Рлванов В. И. Из истории русской драмы, с. 48—53. |
|
81 Гуревич А. Я- Что такое исторический факт.— В кн.’ Источж*- |
| коведениЩ Теоретические и методические п’чюлемы. М.. 1969. с 85 |
| З європейською теоретичною думкою і художньою практикою, В. 1. Рєзанов писав: «Від цієї давньої течії поетики… тхнуло ще старою схоластикою. Це не була філософія поезії, це не було вивчення актів поетичної творчості та його продукції, а було сухе схематизування, породжене основним поглядом на поезію як результат технічного вміння, як на мистецтво, яким можна оволодіти, зіставивши правила, вивчивши зразки»33.Великого поширення в науці минулого й початку нинішнього століття набуло уявлення про нібито середньовічно-схоластичне походження й характер київських поетик. Наприклад, В. М. Мочульський твердив: «Південноруські піїтики XVII—XVIII ст. ведуть своє походження від серед- ньовічннх латинських керівництв» 33.
/За останні десятиліття наука збагатилася низкою грунтовних праць про літературно-теоретичну думку XVI— XVII ст., про численні поетики й трактати, які з’явились як у Західній Європі, так і в Польщі та східнослов’янських країнах] Відзначимо деякі з цих досліджень, що мають безпосереднє відношення до нашої теми. З давніших праць це книги Д. Е. Спінгарна Щ К. Борінського 35 і Р. Брея зб. Вони не втратили значення й на сьогодні. З новіших насамперед назвемо докладне дослідження італійської літературної теорії і критики доби Відродження, здійснене американським вченим Б. Вайнбергом 37. Ним же була видана з грунтовними коментарями збірка італійських ренесансних поетик, риторик і трактатів з питань літератури, які не перевидавалися і давно вже стали важкодоступними 38. Слід вказати й на такі цікаві праці, як перший том «Історії |
| кРезанов В. /. Доісторії боротьби літературних стилів. Поетики Ренесансу на терені України і Росії.— Записки Ніжинського інституту соціального виховання, 1931, т. 11, с. 36.** Мочу.іьский В. Отношение южнорусской схоластики XVII века к ложноклассицизму XVIII века.— Журнал министерства народного просвещения, І304» июль, с. 361. |
| 34 Див.: Spiaqharn J. Е. A History of Literary Criticism in the Renaissance. |
| *■ Диз.; Bjrinski K. Die Poetik der Renaissance und die Anfänge der literarischen Kritik in Deutschland. Berlin, 1886. |
| Дне,: Bray R. La formation de la Doctrine classique en France. Parb, ^ |
| * Jtim^Weinberg B. A History of Literary Criticism in the Italian Renaissance, Qik^go, 1961. |
| * Див.: Trattati di poetica e retorica del cinuuecento. A cura di В Weinberg. Bari. І970ЛГОІ. 1, |
| 170 |
| німецької поетики» Б. Марквардтаад, розвідка вченого із НДР Г. Ертнера про літературні теорії німецьких гуманістів XV—XVII ст. 40 і дві монографії про німецькі поетики доби барокко — Й. Діка та Л. Фішера 41. Пожвавилося також дослідження східнослов’янських поетик XVII—XVIII ст.* про що свідчать книга Г. Сивоконя «Давні українські поеїйки» 42, вже цитовані монографії А. М. Робінсо- на і О. М. Панченка з історії російської літературиXVII ст., які порушують більш широкі проблеми, але почасти зачіпають і питання поетик м.
усіх цих працях у новому світлі постають поетики XVI —XVIII ст., розкривається їхня важлива роль в європейському літературному процесі того часу/Автори названих (і багатьох інших) досліджень переконливо показують, що-численні поетики й риторики, які з’являлися тоді в різних країнах, включаючи Україну й Росію, виходили із системи теоретичних понять і уявлень, норм і правил, розробленої в учено-гуманістичних колах ренесансної Італії, і поширювали, «запроваджували» їх, нерідко в спрощеній, -.шкільній (схоластичній) формі, по всій Європі, р ! До речі, не відповідають дійсності все ще поширені уяв- ленгтмттггбттто всі ці поетики й трактати не впливали активно на літературний процес, що в основному вони існували самі по собі, переважно в шкільній практиці, а художня практика — сама тю собі. Насправді ж їх дія на літературний процес у XVI—XVIII ст. була дуже інтенсивною, і поступове І перетворення класицизму в превалюючий напрям літератури й мистецтва в рамках названих століть — найкрасно- : мовніше тому підтвердження. Звичайно, класицизм як художній напрям не зводиться до класицистичної доктрини, -«яе безперечним фактом є те, що формувався він дедуктивним шляхом,’ що його становлення відбувалося як реалізація |
| 39 Див.: Markwardt В. Geschichte der deutsche Poetik. Berlin. 1958, Bd 1. |
| 40 Див.: Ertner H. Zum Dichtungsbegriff des deutschen Humanis- musj^Jn: Grundpositionen der deutschen Literatur in 16. Jahrhundert. Berlin, T§72. |
| 41 Dyck J. Ticht-Kunst. Deutsche Barock-Poetik und rhetorische Tradition. Bad Hornburg, 1966; Fischer L. Gebundene Rede. Dichtung und Rhetorik in der literarischen Theorie des Barock in Deutschland. Tübingen, 1968. — |
|
4S Див.: Сивокінь Г. M. Давні українські поетики. X., 1960. |
|
43 Див.: Робинсон .4. Н. Борьба идей в русской литературе XVII века; Панченко .4. М. Русская стихотворная культура XVII века. |
| 171 |
| вже розробленої теоретично естетико-художньої систе ми и. Р. Брей, автор найгрунтовнішого дослідження про теоретичні основи французького класицизму, категорично заявляв: «Ми розглядаємо твори Буало та його друзів лише для того, щоб показати, що вони нічого не внесли в сформовану доктрину. …Цю доктрину, яка утвердилася у Франції близько 1630 року, не винайшли наші Шаплени. Вони її запозичили за кордоном, в Італії, де величний рух гума* ністів вивів її з «Поетики» Арістотеля» 45. Але саме у Франції на основі цієї доктрини було створене’велике класицистичне мистецтво, яке стало взірцем для всієї Європи доби феодально-абсолютистських монархій. У деяких інших країнах, зокрема східнослов’янських, дія поетик і риторик уXVII й на початку XVIII ст. вилилася в появу «шкільного класицизму», який згодом на російському терені переріс, так би мовити, у «справжній» класицизм. Дуже значним був також їхній вплив на певні течії літератури барокко, що нерідко перепліталися з класицизмом, у тому числі | «шкільним», як це мало місце і в тогочасній українській иащмтурі.~ МНові дослідження дозволяють також по-іншому глянути на українсью’‘поетики XVII — початку XVIїї ст., на їхні зв’язки з європейськими літературними теоріями, на їх роль і значення у розвитку східнослов’янських літератур. Тепер стало цілком очевидним, що своє походження вони ведуть не від «середньовічних латинських керівництв», а в кінцевому підсумку від поетик і трактатів італійських гуманістів XVI ст. Поняття і настанови, викладені в цш поетиках і трактатах, приходили на Україну головнім чином через польське посередництво, але поряд я.тич;|у Києво-Могилянській академії були безпосередньо відо« деякі італійські ренесансні поетики, писані латинського МОвою.|Як встановили ще дослідники дожовтневого періоду, найбільший авторитет в академії мали: трактат М. Д. В іди «Про поетичне мистецтво» («De arte poetica», 1527), «Поетлка в семи книгах» («Poetices libri septem», 1561) Ю. Ц. ( із- лігера і посібник Я. Понтана «Поетичні настанови; (*Pöeti- carum instutionum», 1600).»Трактат Віди й поетика Сюїлі- г^ра належать до найвідоміших пам’яток літературно-ео; pefïis^QÏ думки італійського Відродження, а посіб/ик |
| 44 Докляййо_ про це див.: Наливайко Д. Класицизм,—Bet’віт. |
| і979, № 2. |
| 4* Dray R. La fortuitіоя de la Doctrine classique en France, %’ |
| Понтана був одним із найбільш вдалих викладів її настанов і положень відповідно до шкільних потреб і завдань.Нагадаємо хоча б, як часто посилається на «Поетику» Скалігера, особливо на її І і V книги, Ф. Прокопович у, своєму «Поетичному мистецтві», причому посилається не тільки на теоретичнГположення, а й на тлумачення деяких конкретних явищ чи питань, що свідчить про уважне вив чення твору. Наприклад, він зазначає: «Дуже, багато за- позичень із Гомера, на загальну думку, у Вергілія: біЛ’шу частину їх перечйслив Скалігер у книзі своєї-’«Поетики», що має назву «Критик» 4в. Іноді в такому ж конкретному плані вступає він у суперечку з Понтаном, зокрема у цьому пасажі : «Я дивуюсь, що єзуїт Понтан — взагалі вчений муж — зближає історика з поетом на тій підставі, що в творах історика іноді можна зустріти вірші» 47.Як посилання на згаданих західноєвропейських авторів, так і констатації розходжень чи збігів з їхніми думками й твердженнями знаходимо і в інших київських поетиках, особливо першої третини XVIII ст.. Так,. Довгалевський, характеризуючи сатиричну поезію, посилається на’ефектне афористичне визначення Понтана: «Сатира, за словами Понтана,— це медицина душевних хвороб, яка намагається знайти лікувальний засіб шляхом висміювання» 48.Важливо зазначити:..багато з того в київських поетиках, що вченим дожовтневого періоду здавалося середньовічною схоластикою, насправді є не чим іншим, як проявом (іноді спрощеним) загальних рис методології літературно-теоретичного мислення доби Відродження і XVII ст. Вони помітні і в польських посібниках з поетики й риторики XVÎI та першої половини XVIII ст., і в теоретичних викладках німецьких гуманістів, і в трактатах та поетиках італійського Відродження, виходячи, зрештою, із останніх.
Дослідивши методологію літературно-теоретичного мислення італійського Відродження, Б. Вайнберг визначив ряд його специфічних якостей і рис. Він вказав передусім на властивий авторам ренесансних італійських поетик і трактатів схоластичний підхід (scholastic approach) до свого предмета, своїх завдань і цілей49. Починали вони завжди |
| 48Прокопович Ф. Сочинения. М.; Л., 1961, с. 384.47Там же, с. 401.
43 Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). К-, 1973, с. 191. |
| 49 Див.: Weinberg В. A Hlstory of Literary Cri’.kûsm in the Italiat» Renaissance, p. 46—47. |
| адосяфікаиії наук і мистецтв, з встановлення збігіц і п ч кшнень сіки*Р предмета, поезії, з іншими «спорідни,,ІИ Зі «пуками і і мистецтвами». Далі знаходимо те, що М. І, ц*111[чи* \ своєму огляді «словесних наук і літературних занять \ Кнєво Могилянській академії» назвав «загальною поет,’* кок»» гобто визначення поезії, її природи і матер і*л найістотніших атрибутів, законів, завдань, правил тощо 3$ «загальної) поетикою» йшла, як сформулював її визна» чсййя той же М. 1. Петров, «прикладна поетика», найважливішою складовою частиною якої було вчення про роди й жанри поезії з відповіднимМ настановами, правилами іі зразками. Зазначимо, що структура київських і загалом східнослов’янських поетик XVIІ—XVI11 ст. дотримується цієї ж моделі, яка стала загальноєвропейською.У своїх судженнях і настановах теоретики італійського І /Відродження спиралися на античні джерела й авторитети, ц насамперед на Арістотеля і ГораціяІЧш «закони» й «правила» ними встановлені, а також на взірці з античної літератури. Власне, та поетика, яку воніГІМл^ була- «деткою античної літератури, головним чином її кримського варіанта», вона відбивала структуру цієї літератури, систему її родів і видів, зображальних і виражальних засобів тощо. У немалій мірі вона відповідала і Тійла- тиномовнін літературі ренесансного класицизму, яка розквітла в XV й на початку XVI ст., літератури, характерною особливістю якої була повна орієнтація на античні авазки, до їх віршових розмірів, стилістичних фігуїГТЗвороттвмови включно51. Можна сказати, наприклад, що теоретичні трактати Дж. Понтано чи К. Цельтіса в основному узгоджувалися з їхньою творчою практикою, але згодом, з розквітом європейських літератур на національних мовах, латиномовні поетики почали дедалі більше розходитися з літературним процесом. Оплотом цих поетик стають школи
6 університети, а це неминуче приводить До посиленая їхнього схоластичного характеру. Природно, що цим особливо |
|
*• Петров //. И. О словесных науках и литературных занятиях в Квевской академии…— Труды Киевской духовной академии, 1866, I* т 2, * 7, с. 312. ** •» г ні й загальний принцип,— коментує Б. Вайнберг,— буи прос* / /V «м*ягиути досконалості Вергілія чи Ціцерона, беручи за взірець > мірші Й про*у^ругого, вдаючись нерідко й до прямих мовно* ‘Я , г#чи0ь-^іґуш*єиь у цих великих латинських майстрів, їхнього •• д .. *..✓»* (иитшшіису, фразеології тощо» (див.: ТгаНаи сіі роеИса е .Д сі и&еМв, уоі. І, р. 543). 111 |
| визначалися пізні, зокрема східнослов’янські, поетики XVII—XVIII ст., які значною мірою засновувалися на шкільних обробках літературно-теоретичних праць європейського Відродження.”‘Наступною характерною рисою пам’яток літературно- теоретичної думкії’-ч’ого часу, від італійських ренесансних трактатів до східнослов’янських поетик XVII—XVIII ст., є повна відсутність історизму й_ критицизму в ставленні до античних тптторитетів, їхніх положень і настанов/ Останні сприймалися як абсолютні істини, придатні для всіх епох і народів. Відсутній був і диференційований підхід до античних джерел, зокрема до Арістотеля і Горація, яких розділяє кілька1 століть і які представляють різні етапи розвитку античної художньої культури. Будь-які розходження і суперечності між ними виключалися, оскільки античні авторитети вважалися виразниками істини, а істина, як відомо, завжди дорівнює собі. Звідси методологія вільного комбінування і фактичного ототожнення положень і висновків різних античних авторів, зведення їх до спільної узгодженої системи. Розходження і суперечності між ними вважалися чимось поверховим і випадковим, головне ж завдання вбачали у встановленні їхньої глибинної «згоди» 52. Подібним чином оброблена й узгоджена, літературно-теоретична спадщина античності була покладена в основу європейської літературної теорії XVI—XVIII ст. та нормативної класицистичної доктрини, причому ці два процеси в основному відбувалися паралельно.Безперечно, першоджерелом для літературно-критичної думки Відродження послужила «Поетика» Арістотеля. Однак, як справедливо вказують сучасні дослідники, Аріс- тотель епохою Відродження був сприйнятий і інтерпретований виключно .в світлі гораціанської «Науки поезії». Але ж Горацій не дуже приймав до уваги арістотелівську «Поетику», він формулював свої положення головним чином на основі категорій «Риторики» Арістотеля м. І хоч після появи латинських перекладів «Поетики» Арістотеля, особливо в науково перевірених і прокоментованих переклл дах А. де Пацці (1536) і Ф. Робортелло (1548), безпосередній вплив Стагаріта на європейську літературну думку** Див.: Weinberg В. A History of Literary Criticism in the Italian Renaissance, p. 56—57.
63 Див.: krtner H. Zum Dichtungsbegriff des deutschen Humanismus, S. 344. |
| 175 |
| посилився, все ж таки слід визнати, що в тлумаченні найважливіших теоретичних проблем вона продовжувала розвиватися переважно в гораціанському річищі.Найвиразніше це проявляється в трактуванні сутності поезії. її відмінностей від інших явищ духовної культури, її предмета зображення. Насамперед звернемося до тракту- вання Горацієм знаменитого арістотелівського визначення відмінностей між поезією та історією: «…завдання поета — говорити не про те, що буле, а про те, що могло б бути, будучи можливим внаслідок ймовірності або необхідності» Ц Отже, предмет поезії, за Арістотелем,— не емпіричні факти дійсності, а вираження більш глибоких закономірностей «можливого» й «необхідного». Тому далі він і твердить, що «поезія філософічніша і серйозніша від історії, бо поезія більше говорить про загальне, історія — про одиничне». У Горація це глибоке діалектичне визначення предмета поезії як узагальненого вираження буття в конкретно-індивідуальних формах замінюється заснованим на практиці риторики трактуванням її як поєднання або «змішування» «правди» й «видумки», причому під правдою у нього розуміється головним чином предметна інформація, а під «видумкою» — фіктивність. Подібної трансформації зазнало й арістотелівське вчення про ідеальність та ідеалізацію. Як довів ще С. Г. Бутч^, в Арістотеля реальне й ідеальне не протиставляються одне одному, «ідеальне — це реальне, але вже таке, що не знає суперечностей, що розкриває само себе за законами свого буття, незалежно від зовнішніх впливів і примх випадку» 55. У Горація і в поетиках XVI—XVIII ст. знаходимо вже інше розуміння ідеального, не як піднесеного до універсального, а як піднятого над реальністю і прикрашеного, нерідко всупереч реальності. Зміни наявні й у трактуванні такого фундаментального поняття арістотелівської «Поетики», як мімесис. Міметична природа поезії не заперечується, але виразно виступає тенденція розуміння мімесису як наслідування прекрасних зразків; однак про це ще скажемо далі.
З того, що літепатурна теорія Відродження розвивалася, спираючись передусім на спадщину пізньої античності, витікає ?їце одна її характерна риса — поєднання поезії і 34 Арігтсгель и античная литература. М., 1978, с.’ 126. Далі ци- r,‘U ; и-/*’»з новим перекладом у цьому виданні. и fiutckët $ Н. Aristotle’s theory of poetry and fine art with a cri* Ї»*) text and transition of the poetics. London, 1898, p. 150—151. |
| з риторикою. Як писав А. Бук у передмові до факсимільного перевидання «Поетики» Скалігера, «Ренесанс, подібно до пізньої античності, не проводив чіткого розмежування між риторикою і поетикою. Кращі його теоретики навіть думки не допускали про те, що категорії риторики бе>- істотних змін не можна поширювати на поетику» 5в. Заі уявленнями, що панували в Європі часів Відродження та вXVII— XVIII ст., поезія і риторика споріднені, у них спільні цілі й завдання, і діяти вонтгповинні-сяільно, спираючись одна на одну. Слід при цьому зазначити, що риторику розуміли тоді в кількох значеннях, серед яких основними були: а) як мистецтво слова, тобто звичайне красномовство, яке мало свою «науку», б) як теорію стилів, котрі поділялися й кваліфікувалися за ієрархічним принципом, в) як літературну композицію, підпорядковану ціцеронівськнм пра-. вилам досягнення мети ритиричними засобами, г) як мистецтво переконання слухача або читача у. Весь цей комплекс понять і уявлень став також набутком Києво-Моги- лянської академії, і її професори або читали паралельні курси поетики^ й риторики, або ж суміщали обидві науки, як це зробив, наприклад, Довгалевсьйий у своєму «Саді поетичному», розбивши його на дві «огорожі» (частини), з яких одна охоплює «поетичні квіти», а друга — «дуже корисні плоди Туллієвої Свади».Ті частини, курсів київських професорів, які ми слідом за М. І. Петровим називаємо «загальною поетикою»^виходять в основному із розуміння поезії, її предмета, якостей і завдань, розробленого ренесансними теоретиками на основі пізньоантичної (римської) традиції. Як відомості ці_«пое- тичні курси (починаючи з поетики 1637 p., про що свідчить її розділ II «Quae materia poefae») називають предметом поетичного зображення діяльність людей, людські вчинки, actiones» 58. У загальній формі вони повторюють положення, присутнє в усіх ренесансних поетиках, яке йде від відомого твердження Арістотеля про те, що «всі наслідувачі наслідують діючих осіб, останні ж необхідно бувають або добрими, або лихими…» 59. Але слід зазначити: в ренесанс- |
| 66 Цит. за: Dyck J. Ticht-Kunst. Deutsche Barock-Poetik und rhetorische Tradition, S. 13—14.67 Див.: Trattati di poetica e retorica del cinqueeeni*», vol. 1. p. 546—549, … :. і;63 Сивокїнь Г. M. Давні українські поетики, с 45- |
| 58 Аристотель и античная литература, с. 114. |
| них поетиках людські дії трактуються відповідно до пізнішої філософсько-риторичної традиції як щось цілком за’, вершене, класифіковане, начисто позбавлене діалектичної суперечності дійсного й можливого. Повною мірою це стосується н київських поетик XVII — першої третиниXVIII ст. Проте в деяких із них, пізніших, спостерігаються й відступи від цього «арістотелівського» принципу, як приміром, у Довгалевського^ який приводить і назване твердження, але'”погоджується з іншим: «Поезія — це мистецтво зображувати який-небудь предмет метрично з правдоподібним вимислом» в0. Тут, без сумніву, даються взнаки впливи естетико-літературних теорій, барокко^з превалю- . ванням у них зображально-живописного “начала’. Як на пряме джерело «Саду поетичного» Довгалевського і деяких інших київських поетик пізнього періоду В. L Рєзанов указав на посібник А. Донаті, створений у 1656 р. в1, тобто в час розквіту барокко.МОтже, як ренесансні теоретики, так і автори пізніших українських поетик сутність поезії вбачали в наслідуванні, йдучи у кінцевому підсумку від арістотелівської міметичної теорії, фднак у трактуванні цієї проблеми теж не обійшлося ні без’спрощень у дусі згадуваної філософсько-риторичної традиції, ні без істотних доповнень і змін. Передусім Сре- несансні теоретики «наслідування природи» (під якою вони насамперед розуміли світ людського життя, вчинків і пристрастей) доповнили наслідуванням класичних зразків, назвавши це «наслідуванням у труді» (imitatio operis). Втім, їхній принцип теж спирається на пізньоантищу_іра- дицію, зокрема на Горащя*]який у «Науці поезії» («Послання до Пісонів») наполегливо радив поетам: «З грецькими зразками не розлучайся ні вдень, ні вночі». На початкуXVI ст. один з_лайвідоміших ренесансних, теоретиків М. Д. Віда проголосив, що поет повинен не тільки споглядати природу та наслідувати її, але й вивчати класичні взірці та слідуватиЇМі?ДЦе далі по цьому шляху пішов Ю. Ц. Ска- I лігер. У класичних творах-він Шзачаа «другу природу» і на* Оголошував, що наслідування їх таке ж необхище, як і наслідування природи Ц 3 педантизмом, характерним для лГте- |
| •>. 9* Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний), с. 34.пРєзанов В. /.До історії боротьби літературних стилів…, с. 41.01 Цит. за: Spingharn J. Е. A History of Literarv Criticism in the Renaissance, p. 139. |
| * Див,: Там же, с. 134. |
| ратурно-теоретичдого мислення того часу, були вироблені настанови, які вказували, кого з античних авторів необхідно наслідувати в тому чи іншому жанрі. Само собою, ці настанови були перенесені в київські поетики і неодноразово повторені в них. Слід також зазначити, що у ренесансних теоретиків «наслідування в труді» охоплювало не тільки сферу мовно-стилістичну (elocutio), але поширювалося и на композицію творів (dispositio), і на «вимисел» (inventio). Таке ж широке розуміння «наслідування в труді» знаходимо в київських поетикахГ)Наприклад, в інтерпретації автора «Ліри», однієї з поетик кінця XVII ст., це звучить таким чином: «Наслідування в праці є схожість винаходу (invention або розташування (dispositio), або викладу (eloquen- tia) … наслідування є подвійне — предмета і слів (res et verba). Наслідування предметів є схожість винаходу або розташування з якоюсь видатною працею (твором), наділеною змістом і мірою» а.(У ренесансні поетики і трактати перейшло також характерне для античності розуміння мистецтва взагалі й поезії зокрема як творення, науки, інструмента виховних та інших цілей. Нагадаймо, що це «технологічне» розуміння природи мистецтва й поезії, яке склалося в Греції класичного періоду, відбилося в етимології термінів «мистецтво» («техне» по-грецькому), «поезія» і «поет» (від грецького дієслова «пойео» •— роблю, створюю). Сформульоване в «Поетиці» Арістотеля, воно із неї перейшло в естетико-літера- турні трактати елліністичної і римської доби, а звідти вже, почасти через посередництво середньовічних учених (Ісі- дор Севільський, Іоанн Гарландський та ін.),— до ренесансних теоретиків і поетів. іТут воно остаточно набуло нормативного і водночас шкілБНо-прикладного характеру. Виникає комплекс понять і уявлень про поезію як своєрідну науку, котрою можна оволодіти шляхом вивчення теорії, тобто законів і правил, і наполегливих, цілеспрямованих вправ, де першорядна роль відводилася «наслідуванню в труді»’.—Саме поняття літературно-художньої творчості у теоретиків Відродження виражалося в термінах, які відповідають, з одного боку, науці (рівнозначній ознайомленнюз правилами й законами, з теорією), таких, як scientia, doctrina, studium або inspectio, з другого боку jig навчанню, набуванню навиків, практичного вміння і старанності: exercitio, exercitium, diligentio тощо. |
| Цит. за: Сивокінь Г. М. Давні українські поетики, с, 48—49,179 |
|
ї ШМШОТДОІ ВІфЖШіСГЮ ИР РОЗУМІННЯ послі* ві»: – – = шмвдьалй гуманіст .X Корвін у праці «Сошрсіь 4к&* оігп;.ааа structura» (1496). Для нього поезія_________________________________ яе вг* тих, її своєрідна віукз серед іншнх наук і вкцночзс ^v.TKRuu чином дїкияа жшна форма для вираження змісту ивши влук» ®. Загалом же серед гуманістів Відродження Cv-да лзізиревз думка, що основне призначення поезії паї я – г5€ } слеаифїчіюму вираженні змісту іншнх наук, у за гал ь-. яеяому і разом з тям «прикрашеному». За словами І. Вадіа- йз. автора найбільш грунтовної поетнкн німецького доре- формаційного гуманізму («De pœtica et carmines ratione 1 і ber». 1518h поезія—«принцеса всіх поважних наук, бо дише одна вона може наслідувати образи та дії всієї природи і передавати їх тіш, хто жадає знань» **. Звідси своєрідна тематична універсальність поезії Відродження, особливо латинської, оскільки на неї покладалося завдання «в досконалій формі» виражати зміст «інших наук», використовуючи метр і «прикрасивши ного картинами». Поети-гуманістн ‘ писали численні твори не тільки на теми філософські, моральні або історичні, але й на теми астрономічні, географічні, «виробничі» тощо, тобто в їхній поезії справді знаходили вираження всі науки, вся сума знань того часу. До речі, ця традиція певного мірою підтримувалася в тій ла- тиномовній поезії, яка практикувалася в Києво-Могилян- ській академії і в усьому колі її поетів. У гуманістів Відродження, які приділяли величезну- увагу педагогіці, виразно виступає також тенденція пристосування теорії поезії до шкільних потреб і завдань. Так, ця тенденція проймає поетики і трактати німецьких гуманістів, найбільш прямолінійно виступаючи у згадуваного Л: Кор- віна, «основним положенням якого є твердження: поет — тлумач шкільної вченості»67. Подібний підхід до-поезії властивий і теоретикам італійського Відродження; особливо він посилюється у його пізніх представників, до яких, зокрема, належить Ю. Ц. Скалігер. (Таке своєрідне «сцієнтистське» розуміння поезії з усіма його схоластичними нашаруваннями притаманне також українським поетикам XVII — першої половини XVIII ст. |
|
* И’Шet Н. Zum Dichtungsbegriff des deutschen Humanismus, §, Wb? |
| * Тям Mir, c, 370.m 01 T#*» лсс, c, 361 -302. |
| чі(ч ЛЛЛНЛЧИ» М. І. Петро». ПОСТІЙНО » ИИЧ Ц СІ |ММ:и ) Ьі ц од ^ЮУО’ШО* НА рипі ЛЯД», положеним *1\Оі\Ц!І )і»« Ий\н» лНрЛЖЛТН У ВІріШ НЛСЛІЛ\НЛПІИ ЛКХДСЬКПЧ ^(Іі ІЦіЦЦ)йМі й^>0 ЦС, ЯК І Про БІЛЬШІСТЬ положень «ИІ,>,Н.|юі >, ПІНСЬКІ Професор» юиорнли дуже коротко, проте І И даному .лані генетичний лв’яаок їхніх тверджень і поету леті и *; ЄАЄСДНСН»ШН теоріям» ПОЄЛІЇ не ИНКЛНКЯС НІМКНЧ І’УМІІІПІП
Прокоповича поезія і натхнення,! наука, але при і// Діьому вш иідкресЛ*н>е, іЦо беї науки, тобто лнання лак«ШІПг/ Г, правил, натхнення ннивляпгьсч петттріЛним (>тж(‘_пи_ I .ншальна роль у процесі поетично» творчості МашщтшіНі ним «.науці»: «Мистецтво, засноване па пенннч правилах ш унастановах. не просто корисне поету, а цілком необхіднеаМҐ)! Більш доіідздйо на Цьому питанні Дбнг^Г лепський, твердячи в дусі Горація, що поезія — не тілШі природне обдарування, але й знання га вміння, ТОбТО наука, що вимагає праці; за його метафоричним визітчеи ням, «сад, який необхідно скропити не водою, а власним потом». 1 в ренесансних поетиках та трактатах, і, відповідно, у курсах поетики, які читалися в Кисво-Могилянській ака- а демії, багато уваги приділялося цілям і завданням попиЧ взагалі та її окремих родів і жанрів Можна сказати, щез ^ саме в трактуванні цих питань генетичний зв’язок київ ських поетик з ренесансними літературними теоріями прояв лнється з особливою наочністю. Загальною думкою теоре тиків Відродження було: «…найважливіші завдання пое зії — розважати і наставляти або, точніше, розважати й наставляти водночас» 70. До цього деякі теоретики додавали іце одну, мету поезії —зворушувати (іпоуеге), а все разом за своєю сутністю було не чим іншим, як перенесенням V сферу поезії прагнень і принципів риторики, що загалом характерно для літературної теорії пізньої античності й доби Відродження 71. Київські поетики теж незмінно відзначали як основні завдання поезії: розважати і наставляти |
| esПетров //. Я. О словесных науках и литературных занятиях d Киевской академии… — Труды Киевской духовной академии, ЦЙ$» т. 3, № 11, с. 343.0 Прокопович Ф. Сочинения, с. 345—346.70 Spinghnrn J. Е. A History of Literary Criticism in theсе» p. 47. , , – . ,
71 Див.: Trattuti di poetic® e retoricu del » p. 549—553. ______________________________________________________ itt |
| (delectare et docere), після чого в рукописах майже кожної] із них йде відомий вислів із «Послання до Пісонів» Горадія
Бути корисними хочуть — або розважати — поети, Або, нарешті, разом і приємне, й корисне казати. » Але особливо наголошували теоретики Відродженая моральну мету поезії. За словами С. Аммірато, «основна! мета поезії -т насаджувати в душах людей доброчесність і витісняти по^к» 72. І ця ідея на різні лади повторювалася різними авторами доби Відродження і XVII ст. і Висунення! на перший план морально-повчальної функції характерне й для українських поетик XVII та першої половини XVIII ст. Ось як у барокковій метафорично-варіаційній формі розвиває названу ідею Повгялєргький у_ встуЩ^до; бвого~«0а^_поеіичного>>: «Цей сад (тобто поезія.— Д. //.), безперечно, принесе втіху скорботним душам, спонукатиме! байдужих на вчинки, а оцінивши належно добродійство, надихатиме на ще більші подвиги, стримуватиме жорстоких, викриватиме зарозумілих, віддаватиме хвалу чесним, затаврує ганьбою нечесних…»73‘ У цілому ж можна сказати,^ що в основних питаннях« «загальної поетики», тобто в розумінні природи поезії, її: місця й ролі в суспільному та духовному житті, її завдань! і функцій розкривається не просто близькість київських поетик XVII—XVIII ст. до ренесансних літературних теорій, але і їх безперечна генетична пов’язаність. Те, що багатьом ученим дожовтневої доби здавалося лише породженням середньовічної схоластики, насправді було передусім проявом характерних принципів і рис цілої системи літературно-теоретичного мислення, яка склалася в учено-гума- ністичних колах доби Відродження і утримувала провідні позиції також у часи барокко й класицизму. В сутності своїй ця система носила наднаціональний, загальноєвропейський характер (що не виключало своєрідності її проявів у різних національних літературах), і київські ^поетики знаменували на слов’янському Сході початок процесу, прилучення до неї, а своє художнє завершення даний процес знайшов у деяких аспектах російського класицизму XVIІЦст- Безсумнівно, київські поетики мали схоластичний характер, але схоластична форма не повинна закривати для нас їхнє 12 Цит. за: Weinberg В. A History of Literary Criticism in ihe Ita- ijan Renaissance, p. 47. n Довгалевський Щ-Поетика (Сад поетичний), с. 27—28. |
| Ш |
| ‘важливе історико-літературне значення. А саме те, що в названій формі відбувалося прилучення і до системи есте- тико-літературного мислення, яке склалося в ренесансній Європі, її основних моделей та принципів, і до певних типів .удожньої практики, що втілилися в напрямах барокко Й класицизму.
* # • У плані впливу на літературний процес набагато більше • ‘значення мала та частина київських курсів поетики, яку ми умовилися називати «прикладною поетикою». В силу своєї специфіки вона активно сприяла насадженню нової системи жанрів і стилів у східнослов’янських літературах. Головне завдання прикладної поетики полягало у викладі теоретичних відомостей і практичних настанов щодо різних літературних жанрів, канонізованих пізньоантичними й ренесансними теоретиками. Ці жанри розподілялись за ієрархічним принципом, і за ними закріплювались певні стилі, наділені таким же нормативним характером. Як відомо, тогочасні поетики всю увагу зосереджували на поетичних і драматичних жанрах, що мало особливе значення для східнослов’янських літератур «перехідного періоду». Адже для них це були нові жанри, котрі необхідно було освоїти, і на перших порах цьому якнайкраще сприяли поетики, які давали моделі жанрів і настанови щодо них, причому даний процес супроводжувався демонструванням взірців і прикладами для вправ та «наслідувань у труді».] Одне слово, прикладна поетика активно сприяла становленню нової структури східнослов’янських літератур, ідентифікації їхньої жанрово-стильової системи з загальноєвропейською. Правда, в давніх українських і російських поетиках не бачимо чіткого, науково обгрунтованого поділу поезії на роди та жанри. Тут знаходимо в них повний різнобій, особливо у визначенні жанрів ліричної “поезії, де майже кожен автор пропонував свою класифікацію. До речі, для скептично настроєних учених дожовтневої доби це була ще одна підстава для відмови давнім поетикам у «справді науковій основі» і в науковості загалом. Насправді ж їхня «ненауковість» була наслідком тієї термінологічної плутанини, яка виникла в європейській літературшьтеоретичній думці пізнього Відродження і ще більше посилилася в XVII ст. ЙЙВІІІ щ |
| У загальних рисах можна сказати, що в добу Відродження, відповідно античній традиції, був прийнятий поділ поезії на три роди (genus), котрі у свою чергу поділялися на вндй (species). Однак чітких критеріїв класифікації не існувало, тому розподіл видів за родами не відзначався стабільністю. З поширенням «Поетики» Арістотеля в середині XVI ст. італійські теоретики починають користуватися терміном «спосіб» (modus) замість «рід», виходячи з арісто- телівського поняття «спосіб наслідування» як основоположного критерію в класифікації поезії; при цьому деякі теоретики, зокрема Скалігер, термін «рід» (genus) вже вживають у значенні «виду», звідки й походить термін «жанр» у сучасному розумінні74.Тенденція до зміщення і змішування термінів усе більше посилювалася, і під кінець XVI ст. вона приводить до того, що місце троїстої типології займає поділ, в якому вже не «спосіб наслідування», не мовно-структурні риси художнього вираження, не особливості окремих видів опиняються у центрі уваги, виступають основою класифікації. Для поетик того часу характерною ознакою стає те, що вони, як ^правило, не надають належного значення категорії роду і Іоперують головним чином на рівні категорії жанру. У зв’язку з цим виникає необхідність перегляду поняття роду, і в його ранг підносяться деякі види, котрі вважалися найбільш важливими, у них з’являються свої відгалуження. У посібнику Понтана, широко відомому тоді також у Польщі й східнослов’янських країнах, у першій книзі дається традиційний троїстий поділ поезії на роди, але в «прикладних» другій і третій книгах уже на рівних правах, власне, правах genus, виступають епопея, комедія, трагедія, поезія буколічна, елегійна, лірична, ямбічна, сатирична, а також епіграма й епітафія76.Слід також зазначити, що в польських поетиках ‘XVIIі першої половини XVIII ст., які часто служили посередниками для східнослов’янських, у функції роду, котрий визначався як genera, іноді partes, виступали перевалено епічна поезія, драматична, елегійна, буколічна, сатирична,, лірична, епіграматична, а також курйозна, яка поділялася на декілька різновидів. |
| 74 Дий.; Scaligeri. Poetices Hbri septem. |
| n Див.: Pmtani J. Poeticarum instutionum Jibri très. Ingolstafti, |
| jOO, p. 54—250. |
| Приблизно таку саму модель класифікації знаходимо і в більшості східнослов’янських поетик кінця XVH і першої половини XVIII ст. Так, українську поетики XVII ст. називають різну кільк]сть«родів поезіТ» залежмовОГпр йи- пШ?5^*їШ7Шеного в/основу ^ласифГкащї,— від трьох до дев’яти 76^77. Найчастіше це епопея, драма, яку ще поділяли на два” genera — трагедію і комедію, поезія героїчна, елегійна, буколічна, лірична, сатирична, епіграматична. Змішування в них родів і видів (воно зразу впадає у вічі) пояснюється тим, що автори поетик, нерідко навіть у рамках однієї роботи, виходили із різних критеріїв: способу викладу, його матерії (предмета), мети творів, їхніх стильових особливостей або віршового розміру. Це змішування родів і видів продовжується і в поетиках першої половини числі в Прокддошіча, який у своТи «Поети- зу£_ТІШ_«ЩЩИ -поезії^ епічну, драматичну, буко- Лічн^сат^ричну,.елегійну, ліричну і епіграматичну ‘л. Важливо вказати, що традиційні, античного походження, жанри поезії в багатьох київських поетиках кінця XVII й першої третини XVIII ст. доповнювалися новими, які виникли й поширилися в літературі ^барокко. Це насамперед так звані курйозні вірші — своєрідне породження поезії барокко** а також такі її жанрові різновиди, як емблеми, символи, загадки, ієрогліфи тощо. Вони відсутні у Проко- повича і його виразними класицистичними орієнтаціями, зате Довгалевський приділяє їм немало уваги. У нього знаходимо поділ”тіоезіТ на десять видів, де теж змішуються категорії роду й виду: 1) епопея; 2) комедія; 3) трагедія; 4) сатирична, буколічна й землеробська поезія; 5) елегійна поезія; 6) лірична поезія або оди; 7) епіграматична поезія; 8) епітафія, емблема, символ, заголовок та ієрогліф; 9) загадка; 10) захоплююча і курйозна поезія.Не будемо докладно характеризувати тлумачення родів і видів поезії в київських поетиках — це можна знайти у згадуваних працях М. 1. Петрова, В. І. Рєзанова, Г. М. Ся- воконя та інших дослідників, значний внесок у дзчу справу зробили й вчені європейських соціалістичних країв. У плані проблематики нашої розвідки важливо показати, що ці трактування, по-перше, йдуть від літературних теорій, розроблених гуманістами Відродження, а по-друге, wСіиюкінь Г. М. Давні українські поеода, с. 7Jі далі.ч Див.: Прокопович Ф, Сочинения, с. 386 і далі» |
| 185 |
| »•лежить видатна роль у становленні нової системи жанн j>ib і стилів у східнослов’янських літературах і, отже, в ствердженні цих літератур на нових шляхах розвитку.Здебільшого в київських поетиках маємо досить докладні виклади про «роди» и «види» з їхніми відгалуженнями, причому різні автори переважну увагуприділяли певним жанрам. Наприклад, П. Родович у своїй «Helicon Віvertex» найбільш захоплено і докладно характеризував драматичні жанри. Прокопович майже всю другу частину «Поетики» присвятив епопеї, а Довгалевський виявив симпатію до епіграми та до згадуваних суто бароккових жанрових породжень. У цілому ж це була, так би мовити, теоретична проповідь загальноєвропейської системи літературних жанрів і стилів, і хоч здійснювалася вона головним чином на матеріалі латинської літератури й на латинській мові, це аж ніяк не означає, що дана проповідь не мала впливу на тогочасний літературний процес. Вона підкріплялась аналізом численних зразків і прикладів, посиленими вправами в різних жанрах і відповідних їм стилях,— доречно тут згадати, що програми курсів поетики й риторики передбачали навчання красному письменству за засвоєними нормами та правилами. А все це, зрештою, закріпляло в свідомості освічених кіл, у тому числі й письменників, певні літературні моделі й стереотипи, активно впливало на формування відповідних літературних поглядів, смаків та уявлень._____________ _____ ,__________ _. Десь під кінець AVI І ст. Київські професори у своТ5Гкур- сах поетики починають звертатися також (до польської літератури Відродження й барокко, наводили й аналізувати твори Я. Кохановського, Ш. Шимоновича, С. Твардовсько- го, уривки з поеми Т. Тассо «Визволений Єрусалим» у польському перекладі П. Кохановського, епіграми В. Ко- ховського тощо. Майже водночас виникає інтерес і до «слов’янського вірша», Гв поетиках з’являються розділи про «польський і слов’янський вірш», розробляється їх теорія, викладаються принципи силабічного віршуваннзЛпід «слов’янським віршем» мали на увазі силабічне віршування давньоукраїнською мовою, аналогічне польському), І якщо в поетиках кінця XVII ст. слов’янське віршування лише згадувалося (наприклад, у «Касталійському джерелі», 1685), то лялі інтерес до нього зростає, і Кониський у відповідному розділі своєї поетики вже більше говорить про «руський ніж про польський, частіше наводить як приклади |
| т * |
| його зразки 7В. Якоюсь мірою автори поетик враховували відмінності віршування на латинській і слов’янських мовах, але в цілому ці їхні розділи були не чим іншим, як спробами перенесення моделей літературної творчості, що склалися на класичній основі й переважно на латинській мові, в літературу на національній мові.Багато в чому подібна картина розвитку теоретичної думки і її відносин з літературним процесом спостерігається і в інших європейських країнах. Щоправда, в Західній Європі теоретична думка вже з середини XVI ст. все більше звертається до досвіду літератури на національних мовах, значною мірою враховує її специфічні завдання і потреби, та й самі теоретичні праці пишуться здебільшого тією чи іншою національною мовою. Однак античні авторитети лишаються в силі, повністю домінує погляд, що літератури на національних мовах можуть досягнути досконалості лише на шляхах наслідування античних зразків, дотримування вироблених античністю «законів» і «правил». Щодо Німеччини, то там перша поетика на німецькій мові була створена М. Опіцем Лїїше в 1624 p., до того часу (почасти й пізніше) поетики писалися на латині, а головне, базувалися вони на античній (римській) літературі, на її структурних і мовно-стильових особливостях. Однак у своїх латинських поетиках німецькі автори XVI ст. все більше уваги приділяли національній поезії і версифікації, присвячуючи їм окремі розділи ®°. Загалом у німецьких латинських поетиках, особливо пізніх, другої половини XVI й першої половини XVII ст., неважко знайти багато спільних або близьких рис з тими курсами поетики, які читалися в Києво- Могилянській академії; проте за браком місця ми не можемо тут розгорнути їх зіставлення 81.Подібні явища спостерігаються також у польській літературі XVII і першої половини XVIII ст., де з’являлися змішані латинсько-польські поетики, в яких виклад вівся на латинській мові, але їхня друга частина (між «загальною |
| Ц Див.: Петров Н. И. О словесных науках и литературных занятиях в Киевской академии…—.Труды Киевской духовной академии, 1866, т. 2, № 7, с. 326—327. |
| 80 Див.: Borinski K. Die Poetik der Renaissance und die Anfänge der literarischen Kritik in Deutschland, S. 23 і далі. |
| 81 Пр<у ці німецькі поетики див.: Dyck J. Ticht-Kunst. Deutsche Barock-Poetik und rhetorische Tradition; Fischer L. Gebundene Rede. Dichtung und Rhetorik in der literarischen Theorie des Barock in Deutschland. |
|
Ш |
| поетикою» і «прикладною» латинською) відводилася польській поезії (carmen polonicum або carmen polonoslavoni- cum), її жанровій структурі та версифікації. Щодо жанрової структури carmen polonicum, то вона, як і в аналогічних українських поетиках, повторювала структуру carmen iatinum; більш самостійними були частигіи, присвячені версифікації, де викладалися принципи польського силабічного віршування.
/ Отже, чи не С найважливішою історико-літературною „ функцією київських поетик XVII і першої половини XVIII ст. було ствердження в українській та інших літературах православно-слов’янського кола системи поетичних і драматичних жанрів, що склалася в європейській літературі Відродження. Точніше, тієї частини названої системи, яка була властива ренесансному класицизмові, бо жанри, розвинуті іншими течіями літератури Відродження, ігнорувалися тогочасною європейською літературно-теоретичною думкою і, відповідно, не потрапляли в поле зору авторів київських поетик. ;У самих же..характеристиках окремих жанрів київські професори дотримувалися схеми, розробленої ренесансними теоретиками; її складовими елементами були: матерія (предмет) даного «роду» або «виду», спосіб викладу, мета, метрична форма і «поетичний взірець», який демонстрував дію і ефективність «правил», притаманних тому чи іншому жанрові. Наявність усіх цих компонентів у викладі відомостей про кожний жанр була необов’язковою, подібна честь випадала лише на долю жанрів, які вважалися основними, найважливішими (епопея, трагедія, комедія), або ж тих, які чомусь викликали особливу симпатію лектора. Перше місце київські поетики незмінно відводять епопеї і саме їй найбільше приділяють уваги* хоч даний жанр і не отримав розвитку в давній українській літературі. Це була данина теоретичній традиції, що йде від італійського Відродження, котре, у свою чергу, спиралося на римську теорію літератури, яка віддавала пальму першості епопеї (у Арістотеля вона віддана трагедії). Слідом за Горацієм вгадуваний Віда проголосив епопею вищою формою поезії, з як її завершений зразок пропонував «Енеїду» Вергілія-82. По ньому ж шляху пішов і Скалігер, другий із ренесансних теоретиків, знаних у Києво-Могилянській академії. |
| ** Див.: Vida M. D, De arte poetica libri très, vol. 2, |
| За його твердженнями, епопея е не тільки вершиною поезії а й нормою, за якою слід оцінювати всі інші види поетичні го мистецтва 83~84. З певністю можна твердити, що з київ- ськихпрофесорів безпосередньо відСкалігера йшов Прокопові. Майже всю другу частину свого курсу він відвів епопеї і на її матеріалі, її зразках прагнув розкрити закони і правила поетичного мистецтва. Разом з тим слід відмітити, що » більшості київських поетик, особливо XVII ст., характеристики епопеї засновувалися головним чином на посібнику Понтана. ,Те ж саме можна сказати й про більшість польських поетик того часу, які нерідко служили посередниками для поетик українських. Зокрема,Гвід Понтана йде дефініція, яка постійно зустрічається в київських поетиках і зміст якої зводиться до того, що, як говориться в поетиці 1687 p., «епічна поезія є наслідуванням видатних вчинків людських за допомогою розповіді (per narrationem) гекзаметричним віршем…»85.Хоч на Україні XVII й першої половини XVIII ст. практикувалася головним чином духовна драма, що походить від європейського середньовічного театру, професори Києво* Могилунської академії в своїх курсах викладали теоретичні ^приндияи, закони й правила цілком світської драматургії античності, «відродженої» в учено-гумантстичних–гуртках Ренесансу. В своїх викладах вони йшли від поетик і трак-* татів, створених у тих же колах, але тут необхідно враховувати й посередників Ш навчальні посібники Понтана, До- наті та інші .{Як окремі види драматичного мистецтва автори київських поетик розглядали трагедію і комедію, причому взірцем fpareAii для них були творіння Сенеки, а комедії — Теренці я і Плавта; :із їхніх творів вони в основному брали приклади, із них жґвиводили нормативні закони н правила. Слідом за ренесансними теоретиками вони називали ще один жанр — трагікомедію, аботрагедокомедію, за визначенням ТІрокоповича; нею літературна теорія ренесансу й барокко заміщала «драму сатирів» — члена, тріади драматичних жанрів античності, що випав ще в елліністичну епоху^ (Одна к наслідком згаданих зусиль було створення «проміжного» жанру, який не мав нічого спільного з давньогрецькою драмою сатирів. Автори деяких поетик, наприклад П. Родович, вводили навіть четвертий драматичний вид |
| 44 Див.. Scaligeri. Poetices libri septem, p. 96. Ці тверджен |
|
ня повторюються у більшості італ інських поетик Відродженая. |
| 85 Цит. за: Сцбокінь Г. М Давні українські поетика, с. 78. |
| j ^членування «проміжного жанру» на трагедо-І с \ комедотрагедію, залежно від того, які елементи ікають \ тому чи іншому творі.’; до характеристик дршатичних_..жанрів, то в них виразно проявляється генетичний зв’язок київських № з палійськими естетико-літературними трактатами, m зі згадуваним твором Скалігера. Трагедію київські *ри визначали як поезію, ідо зображає в діі і слові варті ги вчинки і діяння видатних мужів, їхні страждання і злі лм\и долі; комедію — як зображення зі сміхом і жартами іишиото життя і справ звичайних людей) Відповідно івдаиня трагедії, за їхніми трактуваннями, — вражати шачів і наставляти їх у високих чеснотах, завдання копкії — оголювати вдачі і викривати пороки/ Власне, це 5\ДИ поняття і уявлення, які, з незначними відхиленнями, домінували і в теорії, і в художній практиці різних європейських країн часів Відродження й барокко 86–87:hтрьох родів поезії в літературних теоріях Відродження « \\’\\ ст. найбільше не пощастило ліриці. Навіть у поетиках, які дотримувалися троїстого поділу поезії, вона відсутня як рів.. Виходячи із «способу викладу» як головного критерію, більшість теоретиків Відродження називала такі роди поезії–, розповідний (genus enarrativum), який в основному Шгався з enocöM; наслідувальний, або активний (ігаі- lalivum, sive activum), який збігався з драмою, і змішаний (genus mixtum’), до якого, поряд з деякими жанрами епічної поезії, відносили головним чином ліричні жанри. Подібний поділ на роди дається і в першій частині посібника Пон- тана, поширеного в польських і східнослов’янський школах XVII — першої половини XVI11 ст. Зазначимо, що в добу Відродження складалося й інше розуміння родів поезії, а якому лірика здобула свої права. Найчіткіше проявилося воно в трактаті «De poeta» (1559) А. Мінтурно, де поезія поділена на епічну, сценічну й мелічну (ліричну), однак ця теорія в українських поетиках не знайшла відбиття.
У більшості поетик, внаслідок згадуваних терміноло- мчиих зміщень, окремі ліричні жанри були підняті в ранг роду, і серед них «лірична поезія» називалася теж, але вона звелена ао оди з деякими близькими їй жанровими різ- Лл’я.. Аникст А. А. Теория драми, от Арнстотеля до Лес- мх». 1967, С. ЇМ—130; Weinberg В. A History of Literary Criti- UK. the Ha’»’, an Rtnai**ance; Markwardi^ Д- Geschiente der deutsche |
| новидами (дифірамб, енкомій тощо). Втім, відсутність генеалогічного «статусу» лірики, розпливчастість теоретичного розуміння її відчували і київські вчені, наприклад, автор поетики 1687 р. говорить про «неусталеність» «матерії» лірики.(Як правило, в київських поетиках кінця XVII — першої третини XVIII ст. окремі розділи відводилися елегійній, буколічній, ліричній, сатиричній і епіграматичній поезії, далі вже йшли доповнення в різних комбінаціях^Загальна близькість даних розділів до ренесансного рб^ зуміння поезії проявляється насамперед у тому, що як на «матерію», або предмет, усіх цих «родів» (жанрів) вказували передусім На «людський зміст» — дії і-вчинки людей, їхні почуття і переживання, моральні колізії тощо, на відміну від об’єктивно-натуралістичного трактування предмета поезії теоретиками «латинського середньовіччя». У названих розділах мова йшла про «матерію» жанру і «спосіб викладу», про притаманним віршові розміри, найістотніші особливості композиції і стилю, обов’язково наводилися також зразки, які демонстрували закони й правила того чи іншого жанру. Словом, створювалися ніби певні моделі поетичних жанрів, канонізованих європейською літературно-теоретичною. Думкою Відродження і XVII ст., що, безперечно, мало неабияке значення для впровадження цих жанрів в українську, російську та інші літератури православно-сло- в’янсвкого кола.Як відомо, сучасні радянські дослідники-одну з найважливіших 1 особливостей східнослов’янського барокко вбачають у тому, що воно взяло на себе певні функції Відродження, в специфічних формах продовжувало їх там, де у XV—XVI ст. не відбувся рішучий перелом у духовному житті, в розвитку літератури й мистецтва. Значною мірою сказане стосується і діяльності письменників та вчених Києво-Могилянської академії, у тому числі в їхніх курсів поетики та риторики, їхньої творчості в дусі настанов і правил даних курсів. Безперечно,^ все це мало схоластичний характер, до того ж розвивалося у формах, далеких від народної культури, переважно на мові, чужій і незрозумілій народу. На цій підставі деякі вчені дожовтневої доби твердили, що в Києво-Могилянській академії створився тип освіти й культури, далекий від народного життя і національної культури, чужий їм, і не визнавали за ним будь-якого позитивного значення. Наприклад* М. Ф. Сумцов заявив, що введені Петром Могилою принципи |
| освіти й культури «подіяли на південноруську національну думку, як смертоносною отрутою напоєний хліб» 88. Зга. даним вченнм бракувало історичного й діалектичного підходу до розвитку культури та літератури, зокрема розу* міння того, що їхній прогрес часом здійснюється у формах далеких від існуючої в тій чи іншій країні народної культури. У зв’язку з цим доречно нагадати: культура європейського Відродження розвивалася переважно на латинській мові, і лише в середині XVI ст. «латинський гуманізм» почав здавати свої позиції літературі на національних мовах, але це аж ніяк не ставить під сумнів велике прогресивне значення руху Відродження, л Ми не збираємося ототожнювати діяльність києво-моги- Г лянців з латинським гуманізмом Відродження. Хочемо лише І нагадати, що розвиток культури й літератури часом відбу- ‘ вається складними шляхами, і прямолінійно трактована близькість до народного життя і культури не завжди може бути вирішальним критерієм в оцінці певних ЯВИЩ І ЦІЛИХ рухів. Тут дає себе знати діалектика національного й інтернаціонального в розвитку національних культур і літератур Цей теоретичний момент, безсумнівно, має першорядне значення для правильного підходу до культурної і літературної спадщини Києво-Могилянської академії і однотипних навчальних закладів XVII—XVIII ст., для розкриття їх прогресивних елементів і тенденцій.І передусім слід тут відмітити, що хай і в спрощено-схо- ластичній формі, але письменники й вчені академії та її кола знайомили східнослов’янський сйіт з досягненнями ренесансної літературно-теоретичної думки, стверджували нову систему літературно-художньої творчості, систему світську, секуляризовану за своїм основним змістом-і структурою. А секуляризація думки й художньої творчості е, як відомо, одним з найважливіших ренесансних процесів, без яких немислимий перехід від середньовічних літератур до літератур нового часу.! Нагадаймо, що середньовіччю з його гегемонією церкви еґїдєологп і усіх сферах духовного життя відповідала особлива структура літератури, в якій жанри визначалися названою гегемонією і служили провідниками^ ідеологічного впливу церкви. І тут без пере* |
| * Сулцов Н. Ф. Иоатіикий Галатовский. (К истории южнорусск0® |
| >і.«тмічі Y1/11 ■ > V і«— Lfifii а І |
| більшень можна сказати: та система літературної творчое* ті, яка викладалася в київських поетиках і риториках, 9а об’єктивним змістом І структурою була відміною назва- ної середньовічної системи. Власне, це вже була цілком світська література, що складалася із світських жанрів, створених античністю і поновлених Відродженням. В усіх цих жанрах у центрі уваги знаходилася людина, її дії і вчинки, и заняття, почуття, переживання тощо. Іншими словами, в них виразно проявлявся процес гуманізації літератури, наповнення її людським, а не «божественним» змістом, що теж належить до найважливіших ренесанснихпроцесів.Досить’ складним є питання про те, до якого типу художньої творчості, до якого з тогочасних європейських напрямів можна віднести літературну діяльність києво-могилянців. Однозначної відповіді на це питання бути не може, оскільки в їхній літературній теорії і художній творчості суміщалися елементи, тенденції, функції різних художніх систем і стилів «перехідного періоду» — разом з реліктами середньовічної думки і літературної творчості.Не претендуючи на повне висвітлення цього питання (воно заслуговує спеціального дослідження), обмежимося кількома загальними положеннями. Як було показано, київські поетики засновувалися на здобутках ренесансної естетико-літературної думки, в них досить виразно проявляються ренесансні елементи й функції, зокрема тажЛш- значальні, як секуляризація і гуманізація література Од– нак не слід забувати про те, що йшли вони лише від теорії і жанрово-стильової системи однієї з течій літератури Від- рбджеіння — ренесансногсмОіасицизму, повністю залишаючи поза увагою інші її течії.Щ саме в той час повсюдно в Європі відбувалося формування класицизму XVII—XVIII ст., і цей процес у специфічній формі охоплював також країни Східної і Південно-Східної Європи — у формі «шкільного класицизму». Тут теж поширювалася літературна теорія, розвивалися поезія, драматургія, красномовство класицистичного типу, і головними їхніми осередками були школи. Як пише угорський дослідник Й. Саудер, дана література «по всій Європі була однією і тією самою. Нею займалися семінаристи, нотарі, сільські священики, півчі — нижчий прошарок інтелігенції у феодальній Угорщині. Цю поширену поезію* яка несла на собі відбиток впливу барокко, ми називаємо шкільним класицизмом, оскільки вона отримала |
| 9 1—72» |
| 193 |
| сю призначення і свій метод віршування від латинської гумвяістичної школи» 8®.На слов’янському Сході основним осередком шкільного «лаекоизму стала Києво-Могилянська академія, а безпосередньо в його формуванні визначальна роль належала поетикам. У названому регіоні шкільний класицизм передував «високому», який виник уже в середині XVIII ст. і набув великого розвитку переважно у російській літературі. Ще вченими дожовтневої доби був переконливо показаний безпосередній зв’язок між київськими поетиками XVII ст.і «псевдокласицизмом» XVIII ст., важлива роль названих поетик у формуванні російського класицизму 90, і ці їхні висновки незаперечні.Однак сказане аж ніяк не означає, що київські поетики перебували поза розвитком літератури барокко в східнослов’янському регіоні. У багатьох із них, як, до речі, і в західноєвропейських та польських поетиках XVII ст., спостерігаємо специфічне явище: на класицистичну теоретичну обнову накладаються бароккові нашарування — художньо- стильові поняття ї уявлення, котрі досить-таки промовисто суперечать названій основі. Словом, тут теж знаходимо цікаву взаємопов’язаність двох основних художніх систем того часу, типологічно неоднорідних стилів барокко й класицизму, якою в цілому характеризується розвиток літератури й мистецтва XVII ст.
Як зазначалося, в «прикладній» частині багатьох київських поетик, особливо кінця XVII — початку XVIII ст., значне місце відводилося трактуванню «курйозних віршів» та інших суто бароккових літературних утворень. Але «ба- рокковість» київських поетик цим не вичерпується, вона проникає і в інші їхні частин и ^позначається на трактуванні ряду жанрів і деяких теоретичних питань. Теоретики барокко (Грасіан, Тезауро та інші) особливого значення надавали «дотепності» або «винахідливості розуму»* цііЦушво- вижшй здатності» знаходити тонкі й несподівані зки між речами та явищами світу, часом дуже віддаленими, зближати ** Саудер Й. Европейский классицизм и венгерская литерат^фа XVIII *«■*;.,—Проблемы Просвещения в мировой литературе. М., 19/0, |
| * Д<а.: Титнрабои Н. Трагедокомедия Феофана, Прокоповича ЖЯНП. 1879, май; Мочульский В. Отношение южно* |%14ЦмА ся/^шпннн XVII века к ложноклассицизму XVIIІ века.— ІРЦЩ* НМ, юиль. |
| їх і знаходити їх нові, невідомі грані; на цих здатностях розуму базувалася бароккова метафоричність, яка є домінантою бароккового літературного стилю. «Наука дотепності» присутня і в багатьох київських поетиках, у деяких вона тлумачиться досить докладно, як своєрідне теоретичне керівництво до жанрових різновидів епіграми, епітафії, курйозного вірша тощоГЗокрема, значну увагу приділяє ‘і$мДовгалевський у своєму-«Саді поетичному», трактуючи «винахідливість розуму» як основу поетичного вимислу й творчості взагалі, тобто в напрямі, спільному зі згадуваними іспанським та італійським теоретиками.Типово барокковою рисою багатьох київських поетик є також інтерес до алегорії, емблематики і символіки; більшість поетик відводить їм немало сторінок або й окремі розділи. Та особливу увагу приділяли вони емблемам, і ця традиція виявилася в українській літературі стійкою. Проявилася вона і в Сковороди, який присвятив емблематиці ряд сторінок у своїх діалогах. В усьому цьому дає себе ^ знати характерна для барокко «алегоризуюча свідомість», яка всюди шукала приховані співвідношення і відповідності, прагнула до предметної реалізації вторинних (переносних) значень, до вираження абстрактних понять і уявлень у зримих, наочно-предметних формах. Подібну наочно- предметну алегорію іноді являли собою не тільки назви поетик, але й їхня внутрішня організація, наприклад «Саду поетичного» ДовгалевськогоЛ розбитого на «огорожі» (частіші?), «квіти» (розділи), «плоди» (підрозділи) тощо. Зрозуміло, що цими гранями й тенденціями поетики впливали на тогочасну літературу, на розвиток у ній бароккового стилю.У цілому ж, доповнюючи вже зроблені висновки, необхідно’сказати, що київські поетики відігравали також активну роль у становленні й розвитку двох основних європейських художніх напрямів того часу— барокко й класицизму — в українській, російській та інших літературах православно-словенського кола. А це означало § ідентифікацію літератур ного процесу, його форм і стилів, в обох частинах нашого континенту, і в цьому теж полягає важливе значення київських поетик у контексті європейського літературного розвитку XVII—XVIII ст. |