Порівнювати твори Чехова з повістю «Климко» мені здалося складним саме через зовсім інше сприйняття дійсності. Російське та українське. Тому при аналізі найбільш частіше будемо звертатися до оповідання Чехова «В вагоні», яке хоч якось нагадує повість Тютюнника.
Отже, головні акценти в обох авторів дійсно робляться за допомогою деталей. Саме художня деталь допомагає передати атмосферу, відчуття, пейзаж, настрій головного героя. Художня деталь і допомагає нам насамкінець зрозуміти – чи це оповідання Чехова комічне, чи трагічне?
Повз героя оповідання проходить чоловік з чемоданом. Але ж чемодан, виявляється, належить героєві! Гідний кінець цілком іронічного оповідання, метою якого було показати життя залізниці, але саме в тому ключі, в якому воно є насправді. Постійна метушня, ритм, ритмічні рухи та удари. Все це поєднане в одному постійному кипінні життя, яке так притаманне залізниці.
Роль деталі в даному випадку напродчут важлива. Але, як ми дізнаємося з перших рядків оповідання «В вагоні», номер потяга не конкретизується, а вказується як «такий-то». Також пункт кінцевої зупинки потяга звучить як «Веселий трах-тарарах». Отже автор вважає непотрібним повідомляти читачеві номери потягу, кінцеву зупинку. Це є неважливим саме в аспекті сприйняття оповідання. Весь акцент повинен переноситися з таких от неважливих деталей на більш значущі.
Наприклад, на поясненні, наскільки ж це добре – їздити зайцем. Тут автор розписує нам, що проїзд зайцем має дуже багато переваг, що повинно наштовхнути читача, до якого напряму звертається оповідач, на думку про доцільність сплачувати за проїзд. Як наслідок – маємо напругу у вигляді контролерів, що наближаються, а також – міркування читача – а чи нормально це – сплачувати за проїзд? В результаті читач займає позицію оповідача і зовсім не хоче покарання над ним збоку контролерів.
Також треба відмітити дуже добре зображення Чеховим тогочасного говору, місцевого акценту та особливостей вимови деяких слів. В результаті, оповідання насичене з мовної точки зору і створює в голові читача відповідні образи, трохи показує й характер, а можливо і походження героїв.
Повість Тютюнника здалася мені складнішим за оповідання Чехова. Більша за обсягом, вона також охоплює більший період часу. І хоча хронотоп тут дуже вдало переривається впадання у знетяму Климка, все ж прослідкувати вплив художньої деталі на сприйняття твору читачем можна.
На відміну від оповідання Чехову, в повісті набагато більше епітетів, прикметників. Прикметник як основний спосіб створення епітетів та інших художніх засобів повинен стати головною частиною мови, яку повинні любити письменники. Саме опису надається велика перевага у повісті. Починаючи від опису шляху, який проїхав та пройшов Климко і закінчуючи описом його внутрішнього стану. Тут набагато більше епітетів, гіпербол. Але у той же час, метафор більше у Чехова.
Якщо підсумувати зіставлення цих творів, можна прийти до висновку, що мова Тютюнника є більш збагаченою, ніж мова Чехова. В деяких випадках, звичайно, у Чехова зустрічаються настільки складні описи, що вони перевершили б Тютюнникові, але в цілому – роль художньої деталі більшу роль відіграє у творі Григіра Тютюнника.