Підручник стає інструментом для вчителя та засобом навчання для учнів.

На прикладі § 18. Звуки мови і мовлення.

Теоретична частина:

Цей параграф є початком розділу «Фонетика. Орфоепія. Орфографія. Графіка», де одразу подаються загальні визначення про ці розділи мовознавства.

Теоретична  частина на початку параграфа не подається. Це є не дуже доречним, тому що дітям треба одразу виконувати вправи не знаючи заздалегідь теоретичного матеріалу, вони повинні спиратися лише на власні навички. Починається теорія аж після десяти вправ. Тому цей матеріал не слугує керівництвом до мовленнєвих дій учнів, доцільно було б розмістити його на початку параграфа, тобто перед вправами. Дітям треба гортати підручник, якщо їм складно виконати завдання самостійно.

Навчальний матеріал відповідає принципу науковості, доступності. Відповідає віковим можливостям учнів – спочатку подається текстом, звичайними правилами, потім є маленька схема та таблиця, їм легко запам’ятати матеріал у такій формі. Завдяки цьому легше запам’ятати правила дітям, у яких більше розвинута візуальна, тобто зорова пам’ять. У кінці параграфа наявна  пам’ятка, як будувати розповідь, що допомагає учням у творчих завданнях, спрямованих на  розвиток зв’язного мовлення.

Негативним з естетичної точки зору є те, що правила та вправи надруковані одним кольором, на мою думку це не викликає зацікавленості у вивчені правил в учнів 5-го класу, дітям набагато цікавіше, якщо візуально оформлено яскраво, можливо навіть з використанням декількох кольорів, окрім чорного.

Вправи та завдання:

У підручнику наявні аналітичні завдання, які доцільно використовувати з метою правильного розрізнення одиниць мови і вживання їх у мовленні. Більше комунікативних, ніж мовних завдань. Письмових вправ не багато, переважають усні, більше вправ на говоріння, наприклад «Складіть невеличку усну розповідь про вашу школу, використовуючи подані слова».  У вправі, де подано текст, реалізовано принцип функціональності: «Прослухайте текст. Продовжить діалог, додавши декілька реплік. Визначте тип мовлення», у цій вправі також подається завдання «Перекажіть текст від третьої особи. Що від цього зміниться?». Вправи такого типу спрямовані на розвиток комунікативності учнів.

У завданнях є мотивація, не має вправ типу «Спишіть»,  все ж таки є вправи типу «Прочитайте», але вони не є несамодостатніми. Вправи розташовані від простих до складних, від рецептивно-продуктивних до творчих. Творчі завдання розвивають у дітей мовлення, багато уваги приділяється говорінню. За обсягом завдання лаконічні, але їх дуже багато в одній вправі. Деякі завдання не доцільно виконувати, вони пов’язані з невиправданими затратами часу; наприклад жартівливе завдання, у якому подані питання типу «У якому слові сорок голосних?». Ця вправа цікава для учнів 5-го класу, але вона займає багато часу на виконання і не розкриває теми уроку.

Наявні складні завдання як для вікових особливостей учнів 5-го класу, наприклад, на поданому малюнку треба визначити усі органи мовлення. Учні ще не знають такого, у біології це вивчається не в 5-му класі, тому це завдання треба виконувати лише з вчителем.

Після теоретичного матеріалу «Як правильно будувати розповідь» пропонується учням скласти і записати розповідь про цікавий випадок, який трапився з ними. У цій вправі треба на основі теоретичного матеріалу дотримуватися правил побудови розповіді.

Текст:

Тексти мають пізнавальну цінність, він є засобом розвитку по-перше, мовленнєвих умінь і навичок, по-друге, – мовних. Тексти реалізовують освітню, комунікативну виховну функції; наприклад, текст про собаку Бровка вчить дітей бути вірним другом та допомагати безкорисливо один одному. Речення у текстах не складні, не навантажені дієприслівниковими та дієприкметниковими зворотами; учням 5-го класу легко читати. Учні 5-го класу розуміють зміст прочитаного. У тексті «Добрий дядько Локсон»  чітка композиція, наявна динамічність. Післятекстові завдання багатофункціональні, спонукають учнів на мовленнєві дії. Такі завдання пов’язані з темою тексту. Також (не до кожного тексту) наявний ілюстративний матеріал. Діти роблять висновки, аналізують, переробляють його, складають новий на основі поданого, визначають основну думку, добирають заголовки та ін. Усі тексти публіцистичні, немає різножанровості та різноплановості текстового матеріалу. Але текстів забагато у параграфі. Вони переважають не тільки над мовними та над іншими мовленнєвими вправами.

Наочно-ілюстративний матеріал:

Взагалі наочно-ілюстративного матеріалу у підручнику дуже мало, що не викликає зацікавленості в учнів до процесу навчання. Наявні схеми та таблиці як теоретичний матеріал, який, як було зазначено, дуже добре запам’ятовується учнями.

Малюнки кольорові, цікаві, доречно використані у вправах. Мають комунікативну спрямованість, наприклад, у вправі 219 «Розгляньте малюнок і складіть усну розповідь-спогад на тему «Казка, розказана татом (мамою, дідусем, бабусею)». Доберіть заголовок і визначте основну думку. У якому стилі ви побудуєте розповідь? Чому?». Подано малюнок, як хлопчик слухає казку, яку йому розказує тато. Учні можуть пригадати  такі історії з власного досвіду, та поділитися ними з іншими, що розвиває комунікативні навички. На малюнку хлопчик з татом сидять на канапі, що створює дуже приємну атмосферу. На мою думку цей малюнок виконує виховну функцію – вчить дітей цінувати родину, закладає моральні цінності особистості.

У вправі з текстом про собаку Бровка, виховну функцію (як було зазначено, вчить дітей бути вірним другом та допомагати безкорисливо один одному), наявний малюнок дітей з собакою, яка допомагає нести портфель хлопчика. Взагалі картинка підсилює сприйняття змісту і основної думки тексту та справляє дуже добре враження на читача.

Але у вправі 213 малюнок мовленнєвого апарату замалий, щоб розмежувати органи мовлення. Ще одним негативним моментом, на мою думку, є те, що підручних не яскравий (на відміну від підручника  Глазової  О. П., Кузнєцова Ю. В. Рідна мова: Підруч. для 5 кл. Загальноосвіт. навч. закл. – К.: Педагогічна преса, 2005. – 288 с), поля сторінок звичайні, білого кольору; учням 5-го класу не цікаво вчитися.