1. Подати слбво в орфографічному записі і
2. Визначити’ орфограми для аналізу, підкреслити їх (для зручності орфограми на різні правила краще підкреслювати неоднаково). 3. Встановити тип та різновид орфограми (сформулювати її назву). 4. ГІри потребі вказати морфему, у якій міститься орфограма. 5. За допомогою орфографічного правила пояснити конкретну орфограм/- з. Визначити й охарактеризувати принцип правопису аналізованої орфограми. 7. Дібрати слова з аналогічною орфограмою. Примітка 1. Якщо орфограм у слові;дві чи більше, то краще пояснення кожної позначати буквами алфавіту. Арабськими цифрами позначаються слова з орфограмами під час орфографічного аналізу речення або тексту. Примітка 2. Під час стислого орфографічного розбору слова чи орфографічного аналізу речення (тексту) використовують підпункти: 1, 2, 5. До того ж у процесі орфографічного аналізу речення або тексту враховуються правила милозвучності. Перехресний – а) буквена орфограма; букви е в префіксі пере-; префікс пере- в українській мові завжди пишеться з двома літерами е; написання двох літер е здійснюється за морфологічним принципом, бо вимовляються два звуки [є11] в ненаголошеній позиції; переміщений, переіиитий, переодягнений, перекладений, перебудований; б) буквена орфограма; спрощення в групі приголосних [стн]; у групі [стн] середній проривний звук [т] випадає (спрощується) у вимові, цей прикметник утворений від іменника перехрестя; написання -сн- здійснюється за фонетичним принципом, тому що явище спрощення відбувається у вимові й фіксується орфографічно; злісний, обласний, пристрасний, доблесний, ненависний. |