У березні 2007
року минуло 160
років від дня народ-
ження визначного
вітчизняного ук-
раїнознавця-енцик-
лопедиста Федора
Кіндратовича Вовка.
Відомий роботами з
царини етнографії,
фольклору, архео-
логії, антропології та
музеєзнавства, він і
досі залишається ав-
торитетом у цих га-
лузях науки. Стаття
присвячена аналізу
антропологічного до-
робку вченого, яск-
равого представника
французької школи.
Антропологія на-
прикінці XIX ст. бу-
ла ще молодою нау-
кою і мала перед со-
бою безліч невирішених питань. Цим вона і
приваблювала Ф. Вовка, який свого часу от-
римав університетську базову природничу
освіту. Вхід на лекції Антропологічної школи
при Паризькому антропологічному товаристві
(далі — ПАТ) був вільним, що було суттєвим
чинником для незаможних’. Протягом
188о—1о96 років Ф. Вовк там слухав курси
Л. Манувріє, Е. Амі, П. Топінара з антропо-
логії; Г. де Мортільє з геології, археології та
походження французької нації; Ж. Ерве з ет-
нології; А. де Мортільє — порівняльної етно-
графії, Ш. Летурно — соціології, А. Філоля —
порівняльної анатомії, С. Меньє — геології.
Завдяки цим лекціям Ф. Вовк увібрав у себе
специфіку французької антропологічної шко-
ли, яку згодом переніс на український ґрунт.
Одночасно із студіюванням антропології він
стан діяльним співробітником французького
Доісторичного товари-
ства та Товариства нау-
кових екскурсій.
Здобувши антропо-
логічну освіту, Ф. Вовк
під керівництвом Л. Ма-
нувріє підготував док-
торську дисертацію з
порівняльної анатомії та
антропології “Скелетні
видозміни ступні у при-
матів та в людських
рас” 2. Для власних ла-
бораторних вимірів усіх
параметрів стопи зага-
лом та її окремих кісток
(довжина, ширина, ви-
сота) Ф. Вовк сконст-
руював подометричну та
гоніометричну дошки —
інструменти, які викори-
стовувалися вченим під
час практичної роботи
над дисертацією.
У своїй монографії
Ф. Вовк прослідкував процес еволюції ниж-
ньої кінцівки Homo sapiens’a, на остеологічно-
му матеріалі виявив морфологічні відмінності
людських рас, а також послідовно довів ідею
залежності форми кістяка стопи від способу
життя тварини чи людини і впливу на цей про-
цес навколишнього середовища. В результаті
планомірного дослідження остеологічних ко-
лекцій (здійснено понад 40 тис. вимірювань),
яке тривало три роки 3, Ф. Вовк дійшов таких
висновків: а) скелет стопи людиноподібних
мавп є кінцевим результатом пристосування до
статико-локомоторної функції нижньої кінців-
ки (у гібонів та частково горили); б) дуга сто-
пи є, таким чином, головною ознакою, що по-
винна мати пріоритет при дослідженні нижньої
кінцівки з антропологічної точки зору; в) важ-
ливим завданням антропології є вивчення ске-
лету стопи новонароджених, що дасть змогу
До Ібв-jtnя від ош ніудфіьееюм #. Л іо«хя
відтворити первісні та перехідні форми розвит¬ку стопи людини в цілому.
Дисертацію Ф. Вовк захистив 1 березня 1905 року і отримав ступінь доктора наук Па¬ризького університету (Сорбонни). За свою працю автор став лауреатом ПАТ, а рукопис дисертації ще 1901 отримав премію Годара 4. Того ж року український вчений отримав вели¬ку медаль П. Брока від ПАТ5. 1906 року премією ім. академіка К. Бера монографія була відзначена також Петербурзькою АН 6. Зав¬дяки дисертаційному дослідженню Федір Вовк здобув вагомий авторитет у галузі еволюційної антропології, піднявшись до рівня своїх учи¬телів. Один із сучасників зауважив, що Ф. Вовку вдалося зробити стопу такою ж ціка¬вою для дослідників, якою до того була рука 7.
Наукові тези дисертації Федір Вовк роз¬робляв у своїх подальших роботах, зокрема у статті “Про декілька понаднормових кісток стопи людини та трифалангію першого пальця ноги (та руки)” з тридцятьма пояснювальними Малюнками, що вийшла друком 1902 року в Бюлетені ПАТ 3. Ф. Вовк у своїй роботі на¬креслив напрямок методики (ембріональні дослідження та онтогенез) і вирішив питання процесу проксимальної та дистальної редукції нижньої кінцівки, яке довгий час стояло на по¬рядку денному в порівняльній анатомії.
Після захисту дисертації Ф. Вовк працю¬вав над антропологічними та етнографічними студіями в Антропологічній школі та Музеї природничої історії, а також в лабораторіях професорів Л. Манувріє, Е. Амі, А. Філоля.
Перебуваючи за кордоном, Ф. Вовк пере¬бирав на себе місію інтеграції досягнень ук¬раїнської науки до широких західноєвропейсь¬ких наукових кіл шляхом ознайомлення на шпальтах французьких антропологічних часо¬писів “Антропології”, “Бюлетеню ПАТ”, “Записок ПАТ”, “Огляду міжнародної соціології” з новими відкриттями антропологів, археологів, етнологів та етнографів в Україні (як у складі Російської, так і Австро-Угорської імперій), висвітлюючи ці досягнення з точки зору західноєвропейської науки, адже видання ПАТ передплачували не лише всі європейські антропологічні та етнологічні товариства, а й університети. 5 грудня 1895 р. Ф. Вовк був обраний членом-співробітником ПАТ9. На зборах ПАТ Ф. Вовк знайомив присутніх з
новими знахідками українських археологів; 3о- лотими гривнями з розкопок В. Антонович,* Ц Києві; реферативно викладав статті логічного спрямування М. Дикарь<^ва П. Литвинової-Бартош; передав до фонотчски товариства 8 записів українських народШіх пісень, зібраних В. Алчевським у Київські^ та Харківській губерніях. З часом саме з ініці^ти. ви Ф. Вовка були обрані іноземними членами- кореспондентами ПАТ Б. Ханенко (1902]) та П. Литвинова-Бартош (1903).
(На сторінках “Киевской Старины , “Ма¬теріалів до українсько-руської етнології , “ук.
раинского вестника”, “Літературно-наукового
вісника”, “Русского антропологического Жур¬нала , “Археологической летописи Юга Рос¬сии , а також численних австрійських та російських газет (“Дело”, “Жизнь и искусст¬во , “Житє і слово”(Львів), “По морю и су¬ше ) Ф. Вовк викладав та популяризу8ав західноєвропейські наукові концепції та новітні досягнення європейської НауКИ^‘При- кладом може слугувати ознайомлення вже у 1898 році української громадськості з палео¬антропологічною яванською знахідкою піте¬кантропа (Pithecanthropus erectus) та й0го камедними знаряддями 10Г)
V З березня 1904 року на черговому засіданні ПАТ виникла дискусія щодо антропологічного складу українського населення Галичини, участь в якій взяв Ф. Вовк 11. За дорученим товариства вчений мав дослідити мешканці,, цього регіону і детально доповісти на Май¬бутніх засіданнях товариства. Звіт про Здою експедицію 1903—1904 pp. дослідник ПОдав восени 1904 року 12. 21 Грудня 1905 року Вче-ний виголосив реферат щодо антропологічного складу населення Карпат, текст якого, на жаль, не зберігся.^
З часом Ф. Вовк почав застосовувати сіВ0І теоретичні знання на педагогічній ниві./Ддя слухачів Російської вищої школи суспільних наук він викладав теоретичні курси “Основи антропології”, “Порівняльна етнографія” (гру¬день 1901 — листопад 1902 pp.), “Антропо¬логічні особливості слов’янського населення Європейської Росії” (квітень 1905 року^ 13^) Курс “Основи антропології” складався з 32 лекцій і визначав місце антропології в системі знань про людину, предметне коло і завдацНя антропології, методику досліджень. У Ро^ій-
ISSN 0130-6936 • НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ • 2/2007
ській вищій школі суспільних наук, серед інших, слухали лекції Ф. Вовка його учні І. Раковський (майбутній голова НТШ) та
0. Міллер (згодом директор Російського му¬зею та ДАІМК) м.
(Плідно співпрацював Ф. Вовк з НТШ у Львові. Керівництво НТШ було зацікавлене в утворенні етнологічного осередку при НТІ11) метою якого було вивчення з антропологічної та етнографічної точки зору українського населен¬ня Західної України; таким осередком стала Ет¬нографічна комісія.[Як дійсний член НТШ 15, Ф. Вовк протягом довгих років був заступни¬ком голови Етнографічної комісії Історично- філософічної секції НТШ (1898—1905), а потім її очолював (1905-1909) “£3а фінан- сової допомоги НТШ та безпосередньої участі
1. Франка, 3. Кузелі, І. Раковського(ф. Вовк здійснив кілька польових етнографічних та ан¬тропологічних експедицій українськими Карпа¬тами. Результатом антропологічних досліджень автора стала стаття “Антропометричні досліди українського населення Галичини, Буковини й Угорщини. Гуцули” 17. В ній Ф. Вовк висунув тезу про приналежність гірського українського населення південно-східних Карпат до високо¬рослої темнопігментованої брахікефальної адріатичної раси, поширеної серед південних слов’ян У’ Матеріали до українсько-руської ет¬нології/, в яких була вміщена згадана робота, були єдиним науковим українським виданням антропологічної тематики/Редактором перших томів був Ф. Вовк.)Редагуванням він керував з Парижа, через що “Матеріали”, порівняно з іншими виданнями НТШ, версталися та дру¬кувалися доволі повільно. У редакторській статті першого тому вчений виклав свої погля¬ди на мету та завдання нового часопису, а та¬кож подав своє бачення власне науки антропо¬логії, її структури. (Незаперечною аксіомою для українського вченого було те, що антропо¬логія в комплексі є наукою природничою, кот¬ра зародилася “на підвалині загального приро¬дознавства” 18, а передумовою її появи було становлення біології, палеонтології та геології як окремих самодостатніх дисциплінУЗа Вов¬ком, структура антропології мала такий вигляд: спеціальна антропологія (морфологія); па- леоетнологія (передісторична археологія) мала вивчати історичне минуле людини за ре¬човими пам’ятками 19; етнологія разом з опи¬
совим підрозділом етнографією досліджує по¬бут різних народів; соціологія мала досліджу¬вати суспільні відносини^ в межах певних етнічних груп, їх взаємодію.’.
Вчений постійно наголошував, що антропо¬логія є предметом; який виділився з галузі при¬родничих наук. У статті 1915 року Ф. Вовк де¬що розширив власне бачення структури антро¬пології, науки про людину.(Він був впевнений, що питання особливості морфологічної будови тіла представників різних рас виходило за межі досліджень порівняльної анатоми, оскільки по¬требувало паралельного вивчення побуту та способу життя.(У зв’язку з цим до складу ан¬тропології увійшли елементи, принципи та мето¬ди інших наук (зокрема географії, історії куль-тури), які “утворили окрему науку, або, краще сказати, новий комплекс наук, що отримали на¬зву антропологічних та склали антропологію … або “природну історію людини” 20. Викладаючи свою думку далі; Ф. Вовк зазначає, що за мету антропологія має’-Дослідження людини, а пред¬мет цієї науки становлять: положення homo sapiens в ряду інших ссавців (антропологія зоо¬логічна); анатомічні особливості людини, пов’язані з віком, расовою приналежністю, про¬фесією (антропологія анатомічна) у фізіологічні особливості за різних географічних умов та кліматичного впливу на організм (антропологія фізіологічна); походження та розвиток людства у доісторичні часи (антропологія доісторична, або палеоетнологія); вчення про народи, їх етнічний склад, духовна та матеріальна культу¬ра (антропологія етнологічна, або етнологія); дослідження форм побуту та їх розвиток (ан-тропологія етнографічна, або етнографія); історія та закони виникнення і розвитку суспільних груп та відносин усередині цих груп (антропологія соціальна) .^Вчений зауважував, що з розвитком наукових знань до антропології у майбутньому долучаться нові розділи, як ембріологія, психологія тощо. Він був також пе¬реконаний, що з часом антропологія стане обов’язковим, а не рекомендованим предметом університетського курсу для студентів природ¬ничого відділення по кафедрі географії та антро¬пології фізико-математичного факультету, як це вже було впроваджено в університетах Європи, Америки та Австралії. ) f У січні 1906 року Федір Вовк одержав офіційний дозвіл російського уряду повернути¬
Д<о 160-рЫчл tid дня народжіммя Ф. Ж. Hot к а
ся до Російської імперії, але із забороною меш¬кати в Україні 21. Наразі Ф. Вовк оселився в Санкт-Петербурзі та став консерватором од¬разу двох етнографічних відділів Російського Музею імператора Олександра III — Арктич¬них народів й Українського та південно-слов’янського відділу.уВідділ народів Арктики почав утворюватися з невеликої етнографічної колекції аборигенів Аляски 22. Матеріали для українського відділу Федір Вовк, на кошти Петербурзького музею Олександра III, почав збирати ще 1904 року під час подорожей Гали¬чиною як позаштатний співробітник закладу.
(§ 1 січня 1907 року Ф. Вовк призна¬чається приват-доцентом кафедри географії та антропології Санкт-Петербурзького університету за освітнім цензом доктора при¬родничих наук 23, а 20 лютого 1907’року по¬чав читати на цій кафедрі курси анатомічної антропології, передісторичної (первісної —
О. Т.) археології та порівняльної етнографії^ Курс анатомічної антропології був у Петер¬бурзькому університеті обов’язковим, а з ет¬нографії — рекомендованим.
* Викладаючи у Санкт-Петербурзькому університеті антропологію, Ф. Вовк згуртував навколо себе студентську молодь, створивши нову антропологічну та палеоетнологічну шко лу західноєвропейського зразка. Учнями Фе дора Вовка стали П. Єфименко, С. Сергель С. Руденко, В. Сахаров, Д. Золотарьов Л. Чикаленко, О. Алешо, Є. Артюхов Г. Манізер, Г. Бонч-Осмоловський, О. Сер жпутовський, М. Лебедев та ін. Студенти Пе тербурзького університету, слухаючи курси Вовка, відчували у викладі лектора “дух фран. цузької школи” 24. Ф. Вовк відрізнявся ціка вою педагогічною рисою: дуже швидко допус кав своїх учнів до найвідповідальнішої роботи звертаючи найбільшу увагу на загальну приро дознавчу освіту. Ф. Вовк вважав студента го товим до антропологічних студій тільки тод коли слухач добре освоїв практичні роботи з хімії та порівняльної анатомії25. Його учні ще зі студентської лави відряджалися у самостійні етнографічні, антропологічні та археологічні експедиції. До того ж, за словами сучасників,
Ф. Вовк охоче ділився своїми знаннями і дум¬ками з кожним, хто виявляв яку-небудь зацікавленість.’.Така комунікативна риса по-легшувала зближення Ф. Вовка з молоддю і д
давала можливість з легкістю знаходити йому співробітників для наукових планів 26. j ^Працюючи одночасно в Російському антро¬пологічному товаристві (далі — РАТ), РГТ та Етнографічному відділі Російського музею імператора Олександра III, Ф. Вовк залучав до співпраці з цими науковими установами і своїх учнів. За дорученням РАТ на кошти РГТ і Російського музею Олександра III студенти та молоді науковці збирали етнографічний та ан¬тропологічний матеріал майже по всій Росії: в Україні (Київська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії), власне Росії (Курська, Смоленська, Воронезька, Костромська, Ар¬хангельська, Вологодська, Новгородська, Псковська, Тверська, Ярославська, Мримська, Пермська, Тобольська губернії, область Війсь¬ка Донського, Якутія, Бурятія), Грузії (Хев- сурія), Фінляндії (Фінмаркен), за кордоном (Сербія, Франція, Норвегія, Сомалі, Ліберія, Туреччина, Японія, Монголія, Бразилія)Г)
0/ Кабінеті географії та антропології фізико – математичного факультету та РАТ Петербурзь¬кого університету разом із вченим працювали його учні. Характерною рисою наукової діяль¬ності учнів Ф. Вовка був комплексний підхід до антропологічних досліджень: одночасно вони вивчали антропологічний, етнографічний та ар¬хеологічний матеріал певного регіону. З
(Учні допомогли Ф. Вовку здійснити даміІК) мрію: розпочати систематичне антропологічне дослідження українського народу. Результатом цієї титанічної праці стали дві грунтовні статті /“Антропологічні особливості українського на¬броду” та “Етнографічні особливості українсько¬го народу” 27. У своїй антропологічній роботі Ф. Вовк обстоював думку про належність ук¬раїнців до темнопігментованого високорослого бр^хікефального антропологічного типу, j ( Активно працюючи в РАТ, Ф. Вовк вишу-кував можливості для співпраці з Академією Наук у роботі по дослідженню племінного складу прикордонних областей Росії та ство¬реною задля цієї мети на початку 1917 року Постійною Комісією^
В початком російської буржуазної рево¬люції Ф. Вовк отримав змогу назавжди повер¬нутися в Україну,Ллє політична ситуація та го¬лод в Петрограді не дозволили цього зробити ще 1917 року. Незважаючи на обставини,вче¬
ISSN 0130“6936 • НАРОДИЛ ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ • 2/2007
ним »міхам і* Україну, але н дорозі, ставши жертвою епідемії грипу “іспанки”, помер у м. Жлобині під Гомелем 29 червня 1918 рокуу
(Справу вчителя по антропологічному та ет-нографічному дослідженню українці» продов¬жили його учні в Києві та Ленінграді.)
Отже, якщо спробувати оцінити внесок Ф. Вовка в українознавчу науку, то перш н все потрібно підкреслити, що ^андяки особливо* сгям своєї біографії вченим аіграи вияиачпу роль сполучної ланки між «ропсйською та вітчизняною наукою.^Яскравий представник французької антропологічної школи з поглядом на етнологію як цілісне антропологічне, етно¬графічне та археологічне бачення етносу, Ф. Вовк виступив активним пропагандистом цього перспективного напрямку/” Але, без сумніву^1 головна заслуга Ф. Вовка перед ук-раїнською етнологією — це його дослідження “Антропологічні особливості українського на¬роду” — перша та в окремих випадках непере- вершена робота з українського народознавства?)
1 Вовк Г., Вовк Ю. Хвсдір Кіндратович Вовк (17.03.1847—28.04.1918). Матеріали до життєпису і спогади // Джерела до новітньої історії України. — Нью-Йорк. 1997. – Т. 4. – С. 253.
2 Volkov Th. Variations squelettiques du pied chez les pri-mates et dans les races humaines. — Paris, 1905.
3 Anthony R. Rapport sur le concours du prix Godard 1901 // Bulletins et Mémoires de la Société d Anthropologie de Paris. — 1901. — Tome deuxième. — Ve série. — P. 706.
4 Anthony R. Rapport sur le concours du prix Godard 1901 // Bulletins et Mémoires… — P. 705.
5 Наступною французькою нагородою для Ф. Вовка став орден Почесного легіону.
6 Науковий архів (далі — НА) РГТ. — Розряд 110., оп. 1. спр. 231, арк. 3.
7 Груїиевський М. Памяти Федора Вовка // Ук¬раїна. – 1918. – № 1-2. – С. 6.
8Volkov Th. Sur quelques os “surnuméraires” du pied humain et la triphalangie du premier orteil (et du pouce) // Bulletins et Mémoires … — 1902. — T. 3. — P. 274—293.
9 Séance du 5 décembre // Bulletins de la Société dAnthropologie de Paris. — 1895. — Tome sixième. — IV’^rie. – P .698.
10 Вовк Xo. Pithecanthropus erectus // Привіт доктору Івану Франку в 25 літній ювілей літературної його діяльності. — Л., 1898. -* С. 4—18.
11 Séance du 3 mars // Bulletins et Mémoires … — 1904. — Tome cinquième. — V’ série. — P. 141.
12 Volkou Th. Rapport sur les voyages еф“СаІісіе orien- ule et en Bukovine en 1903—1904-.–// Bulletins et Mémoires… – 1905. – T. 6. – P. 289-294.
13 НА Інституту археології НАНУ. — Ф.—A. В/11.
14 Рукописний архів Інституту історії матеріальної кульгури (далі — PA ИМ ). — Ф. 2‘, оп. З, спр. 430,
Арк. 2.
» ЦД1АЛ. – ф. 309, спр. 42, арк. 25.
16 Франко О. Федір Вонк — вчений і громадський
діяч. – K., 2000. – С. 104.
11 Вовк Хе. Антропометричні досліди українського населення Галичини, Буковини й Угорщини. Гуцули //
МУРЕ. – 1908. – Т. 10. – С. 1-39.
,8 Вовк Ф. Дещо про теперішній стан і завдання ук¬раїнської етнології // МУРЕ. — 1899. — Т. 1. — С. 5.
19 До речі, на сьогодні в більшості західних країн первісна археологія належить не до історичних, а до біологічних чи інших природничих наук. Археологи пра-цюють загалом переважно на факультетах антропології, а їхні міжнародні зустрічі відбуваються не в рамках кон¬гресів історичних наук, а на симпозіумах антропологів та етнологів або на конгресах “протоісторичних та доісто-ричних наук”.
20 Волков Ф. Антропология и ее университетское преподавание // Ежегодник Русского Антропологиче¬ского Общества. — 1915. — Т. 5. — С. 99—100.
21 Носів А. Ф. К. Вовк і українська наука. Відбит¬ка.- K.. 1928. – C. 1.
22 Волков Ф.. Руденко С. Этнографическая коллек¬ция из бывших российско-американских владений // Материалы по этнографии России. — 1910. — Т. 1. — С. 155-200.
23 Отчет о состоянии и деятельности Санкт-Петер-бургского университета за 1908 г. — С.Пб., 1909. — С. 23.
24 Носов А. Проф. Ф. К. Вовк в українській архео¬логії (1847—1918—1928) // Записки Всеукраїнського археологічного комітету. — 1930. — Т. 1. — C. XXV.
25 Чикаленко Л. Хведір Кіндратович Вовк як пе- редісторик. Відбитка. — С. 16.
26 Хведір Кіндратович Вовк. 1847—1918 // Літера – турно-науковий вістник. — 1918. — № 4—6. — С. 177-179.
27 Обидві вміщені в першій українознавчій енцикло¬педії (Украинский народ в его прошлом и настоящем. —
С.Пб., 1916. – Т. 2.)
In March of 2007 we celebrated 160th anniversary of the famous Ukrainian anthropologist Fedir Vovk, who belongs to the French anthropological school. His work ‘Anthropological Features of the Ukrainian Folk” is the first and unique book in which the topic of anthropological roots of the Ukrainians is covered so intensively. His research in the areas of ethnography, folklore, archeology, anthropology is well known in Ukraine and abroad. This article is dedicated to the description of Vovk’s anthropologi¬cal heritage.