Великоноважпнй і дуже добрий пане, батьку наш 1а- рас Григорович. Закохались Ви в простому та щирому пи¬санню дружини моєї, та вже таку іій ласку показуєте, що не треба й батька рідного. Да хто ного іі знає — який лучче цікавіш подарок — дару: чи золотий наручник — гро¬мадську за приводом Вашим даровизну, велика честь, немає більшої!— чи Ваш пласішй и а», Д ШОАШЛІ це треба кращого,— коли б, бог дав, справдився! А що вже я, то луччого не бачив, не чув – і не хочу!
Ми будемо слати Вовчкові (свого ймення вона не хоче) повістки пану Данилу Каменецькому, яко вже й почали «Л и х о м», а на тім тижневі, як бог благословить, пошлемо «II а н п о ч к у» або іі дві «Г1 а н и о ч к и». Думка, через

увесь октябрь і ноябрь, коли будем жнві, пересилать Вам Вовчкові оповідання; а в декабрі самп [м] приїхать до Вас, щоб розгледіть Вас віч-на-віч, подякувать за зробле¬не і порадиться за себе надалі.
За’гроші Ви радите впрям, як рідний батько. Нехай Вас бог на довгий вік поздоровить і пощастить! Ми Вам поли-няємо нами побідкаться на столиці: чому хотя і за що хо¬тя спродувать, і видавать новеньке й старе. А Каменець- кого, сього щирого чоловіка і нашого давнього приятеля, покладаємо Вам певним у всьому підпомошником. Через нього вже я прохав Вас переглядіть роботи Вовчкові і до кращого пуття доводить. Прошу оце й самих Вас об тому ж; один розум, каже, добре, а два лучче.
«Козачки», «Панської волі» і «Одарки» «Р [усскнй] В[естннк]» не надрукував переводу; такая критика одбива Вовчка зовсім од переводів; шкода праці кривавої і часу дорогого. Хіба вже тоді, як побачимось, усовітуєте, що певне по часті переводів. А тим часом, чи не пропустив би фон-Крузе Кулішеве видання (гріх сказа¬ти дуже добреє) «Оповідані й» другим виданням і русь¬кий їх перевод — із тими трьома, що не пустив у «Руський Вісник». Може б таки дві книжечки хутче збили копійку для нас — щоб нам змогтись з Немирова поволоктись на різдвяні святки,— хто жив, дожде. Для Вовчка б добре світа і людей побачить, дуже б добре! Прикладаю тут же на Ваші очі, що «Рус[ький] Вісник» винен нам за 4 листи печатних: об ціні він питався, а ми дали на його долю,— да й замовк. Да Оболонський винен за «Н а д е ж у», одісланую йому вже тижнів коли б не три буде, то ж з по¬кладанням плати на його волю. Да Каменецький хваливсь, що крім 100 екземплярів] і 100 карб[ованців] перше нам засланих, ще зіб’ється карб [ованців] з 100 на нашу долю (65 карб., дані Кулішем іще до друку).
Щирозичливий Вам Опанас Маркевич.
Коли вдасться виданнє уповні переводних повісток, та й иастоящих — малоросійських — друге видання, то чи не назвать би «Панської волі» — «Горпнною», а «Знай, ля¬ше»—«Отцем Андрієм», з спразненням останніх строчок двох. Будьте ласкаві, одп псуйте кожен раз, як одбе¬рете кожну повістку, або намовляйте Камеиецького одпи- сувать.