Уже в грудні 1928 року вийшла перша книга «Літера­
турного ярмарку». Це була справді нова й оригінальна по­
ява на літературно-журнальному обрії. Вабила очі багато­
кольорова обгортка, панно із «Сорочинського ярмарку» і
каруселя роботи мистця Анатоля Петрицького. Подібних
видань українська література не мала ні до того, ні після
того, включно з найновішими часами. Кожна книжка мала
іншого редактора-автора інтермедій, що в дотепній формі
в’язали різноманітний матеріял в єдине ціле. Через вступ­
ні слова, епілоги, інтермедії, листування, ніби обіжники
Ярмаркому, жартівливі диспути письменників при активній
участі Півника, Цигана, Оселедця, Зеленої Кобили, Чорти­
ка Зануди та інших дієвих персонажів з української міто-
логічно-побутової спадщини, — широким струмом ішла
критика сучасного культурного і суспільного життя, крити­
ка його недоліків і похвала досягнень. Звідси ж іншим
струмом проривались нові теоретичні роздуми про суча­
сну літературу, її жанри, форми, стилі. Звідси звучав патос
Великого відродження і похвала ідеї Великої Соборної
Радянської України. Тут були скорбні слова про «много-
77 страждальні від шляхетського та боярського батога Гали­
чину й Буковину». Не забуто й українське Закарпаття:
«Себто, ми також маємо на увазі і пана Масарика». («Л.
Я.», книга перша, епілог, стор. 239). Цим же шляхом дава­
лась відсіч ВУСППівським критикам з журналу «Гарт» і
вульгаризаторам із київської «Літературної газети». Тут же
висміювалась пропагована ВУСППом ідея єдиного сти­
лю пролетарської літератури «монументального, критично­
го реалізму», як «моментального непорозуміння», як без­
крилого натуралізму. І одночасно висувалась як прапор, як
творчий орієнтир, давня ідея Хвильового — нового стилю
доби — активного романтизму чи романтики вітаїзму.
У пролозі до 9-ої книжки читаємо, що саме тепер чи­
тач «Літературного ярмарку» є присутній при народженні
нового стилю, «де глибина думки поєднана із витонченим
словом, калямбур з оригінальністю, сльозина із теплою
пародією на саму себе і велика та глибока радість із тією
журбою, що так прикрашує чоло мислителя». Література
цього стилю підноситься «на найвищі філософські висоти».
Вона одухотворена «вічним і ненаситним прагненням ново­
го в змісті чарівного і привабливого у формі».
«Вперше за всю нашу многостраждальну історію од
поезії безпосереднього чуття ми переходимо до поезії си­
стем, опрацьованих точністю теоретичної думки».
Автор спільно з читачем переконаний, що саме так
формується і творчо стверджується стиль активного-роман-
тизму (романтики вітаїзму), який протистоїть офіційно-
панівному «монументальному реалізму». Цей останній мо­
же лише збирати й віддзеркалювати сирий побутовий мате-
ріял, окремі факти. Але це далеко не те, чого вимагає від
літератури наш час. Це лише мертві окремі побутові фак­
ти. «Живе ж тільли комплексна система фактів, втілена в
поетичний образ, як невмирущий символ жадань, турбот,
поразок і перемог кляси та її епохи». Тому без сумніву «на
зміну натуралістичній літературі, як мистецтву віддзерка­
лення окремих фактів, не зв’язаних між собою, — конче і
швидко мусить прийти активний романтизм. Виросте він із
78
кривих руху так званих великих чисел, із цілого колектив­
ного психологічного комплексу людей епохи змагання за
соціялізм»… «Активний романтизм і тільки він має і му­
сить вловити і передати в образах засобами свого поетич­
ного майстерства оту покищо невловлену «музику мільйо­
нів». (Всі цитати взято з «Л. Я.», кн. 9, стор. 2-6).
Я навмисне процитував ряд думок з одного лише про­
логу до кн. 9-ої, щоб цим ще раз підтвердити, що літера­
турна дискусія, зокрема щодо стилю доби, не припинила­
ся на початку 1928 року, що бої продовжувались, що ідея
М. Хвильового активного романтизму, поставлена до ди­
скусії ще 1925 року, в добу «Літературного ярмарку» 1929
року постала по-новому і з глибшою аргументацією.