ВСТУПНА НОВЕЛЯ
Написана спеціяльно до першого видання творів М. Хвильового.
Вперше опублікована: М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ,
1927.
«Сєді» — драма відомого англійського письменника, драматурга, есе
їста Вільяма Сомерсета Моема (\У. 8. Мои^Кат; 25. І. 1874 — 16. XII.
1965), що Йшла в театрі «Березіль», у сезоні 1927-1928, в Харкові.
Ужвій Наталія — (3. X. 1898) — акторка театру «Березіль», що з ве
ликим успіхом тоді виконувала головну ролю в «Седі» — дівчини Седі,
ім’ям якої й названа драма.
«Березіль» — український модерний театр, заснований і керований та
лановитим Лесем Курбасом (1885-1942?). Від 1922 до 1926 року «Бере
зіль» працював у Києві. Від 1926 — в Харкові. Після арешту Леся Курба-
са (26 грудня 1933), театр «Березіль» фактично перестав існувати. За нака
зом відповідних урядових чинників (правдоподібно в березні 1934), саму
назву «Березіль» було скасовано. На його руїнах постав Харківський дер
жавний український драматичний театр ім. Шевченка на чолі з колишнім
актором «Березоля» М. Крушельницьким.
Лопань — несудоплавна річка в Харківській області, на березі якої ле
жить місто Харків.
Шпол Юліян (спражнс прізвище — Михайло Яловий; 1895-1934) —
прозаїк, драматург, поет і громадський діяч. Близький друг і однодумець
М. Хвильового. Автор збірки поезій «Верхи» (1923), роману «Золоті лисе
нята» (1929), драми «Катина любов, або будівельна пропаганда» (1928) та
інших. Колишній «боротьбіст», перший президент ВАПЛІТЕ (Вільної А-
кадемії Пролетарської Літератури), головний редактор ДВУ (Державне
Видавництво України). Заарештований правдоподібно у квітні 1933 року,
перебував під слідством більше року, де при невияснених обставинах, лі
том 1934 року й загинув.
Проф. Канашкін — сатиричне зображення активного тоді в Харкові
професора Анатолія Машкіна (1883-?), який у своїх статтях і рецензіях
зайняв був вороже становище до ВАПЛІТЕ й до М. Хвильового особи
сто.
419 Каварня Пока — на Сумській вулиці в Харкові була в 20-ті роки улю
бленим місцем зустрічей мистецького, літературного та артистичного сві
ту тодішньої столиці України.
Досвітній Олесь — справжнє прізвище Олександер Скрипаль (8. XI.
1891 — 23. XI. 1934) — письменник, автор низки оповідань, повістей, рома
нів: «Новели» (1920), «Тюнгуй» (1924), «Американці» (1925), «Гюлле»
(1927), «Нас було троє» (1929), «Кварцит» (1932) та багато ін. Друг і одно
думець М. Хвильового. Перед революцією 1917 року, за викриту активну
діяльність в армії проти російського самодержавства, був засуджений вій-
ськово-полевим судом до розстрілу (1916). Пощастило втекти й добрати
ся до США. Жив у Сан Франціско і співпрацював у тодішній українській
американській пресі. В революцію 1917 року вернувся в Україну. Заареш
тований у червні 1933 року, під час довгих допитів у НКВД, як і Яловий,
був замордований 23 листопада 1934.
Усі ці нісенітні сплетення (на стор. 110-111) зовсім різних імен, пріз
вищ та літературних творів різних авторів, різних націй, ба, навіть, різ
них епох, мали на меті висміяти примітивізм і верхоглядство А. Маши
на.
Семенко Михайло — (31. XII. 1892 -24. 9.1937) — поет, засновник у-
країнського футуристичного напрямку в літературі. Цей напрямок у тво
рах М. Семенка, Ґео Шкурупія та інших прихильників футуризму, вия
вив себе в журналах: «Семафор у майбутнє» (1922), «Жовтневий збірник
панфутуристів» (1923), «Гольфштром» (1925), «Нова генерація» (1927). Під
час літературної дискусії (1925-1931) М. Семенко виступив гостро проти
ВАПЛІТЕ, М. Хвильового та його поглядів на мистецтво. Заарештова
ний 1934 року, загинув у невідомому концентраційному таборі 1937 р.
«Зустріч трьох» — М. Хвильовий мав на увазі відомий тоді памфлет
«Зустріч на перехресній станції; Розмова трьох». Михайло Семенко,
Ґео Шкурупій, Микола Бажан.
Репейне масло — розповсюджена в Східній Україні російськомовна
назва ріпакової олії.
А§гітопіа еираіогіит — старовинна середньовічна латинська назва ко
ноплі.
Ьарра — лопух. Навмисне бавлячись незрозумілими ширше словами і
латинськими назвами, М. Хвильовий мав тут на увазі найпоширеніший
на Україні вид Лопуха великого (Агсііит Ьарра), корень якого (Й олія з
нього) в народній медицині вживається як сечогінний засіб, а також при
шкірних захворюваннях, ревматизмі тощо.
420
Аркадій Любчено (7. III. 1899 – 25. II. 1945) — прозаїк, автор пові
стей, оповідань, драм: «Буремна путь», «Вертеп», «Образа», «Земля го
рить» та інших. Близький співробітник і однодумець М. Хвильового.
Член Гарту, ВАПЛІТЕ, ПРОЛІТФРОНТУ, ВУСПП (Всеукраїнської спіл
ки пролетарських письменників). Редактор худож. літератури ДВУ, неод
мінний секретар ВАПЛІТЕ. Під час Другої світової війни, при евакуації
всіх радянських організацій, в тому й спілки письменників, залишився в
Україні й відразу ввійшов у нелегальний національний рух спротиву. Во
сени 1943 року заарештований Ґестапом. Весною 1944 року звільнений,
але вивезений до Німеччини. Тут помер у Бад-Кісінґені після тяжкої опе
рації шлунку.
Пилипенко Сергій (10. VIII. 1891 – II. VII. 1943?) — поет-байкар, публі
цист і громадський діяч. Автор збірки байок «Байківниця» (1922) збірки
оповідань «Скалки життя» (1925) та багато інших Організатор і довголіт
ній голова спілки селянських письменників Плуг, директор ДВУ, один з
головних і перших опонентів М. Хвильового під час літературної диску
сії (1925-1928). Заарештований НКВД 1934 року, згинув трагічно в невия-
снених обставинах і в невстановлену точно дату.
«Малоросія» — такого роману С. Пилипенко не писав. Це звичайний
жарт М. Хвильового, що натякає на невдалу Пилипенкову дискусію про
шляхи розвитку української літератури.
Азарх Раїса (30. IV. 1897 — ) — письменниця, публіцистка, мемуа
ристка, писала переважно рос. мовою. Впливовий член дирекції ДВУ,
член ком. партії з 1917 року, активна учасниця громадянської війни, наго
роджена орденом, близька до командира дивізії Червоного козацтва Ві
талія Примакова. У 20-ті роки на керівній партійній і культурно-видавни
чій роботі в Україні. Грала ролю меценатки українських письменників,
зокрема М. Хвильового та його групи. У 30-ті роки була звинувачена в
троцкізмі (після арешту і розстрілу В. Примакова 1937). Чи була репресо
вана — даних нема. Після смерти Сталіна, в добу «відлиги», появилося
кілька її нових праць.
Пільняківщина — форма й мистецько-стилеві особливості, пов’язані з
творчістю тогочасного російського письменика Бориса Пільняка (1894-
1937).
«Серапіонові брати» — літературно-студійна група рос. письменників,
що заснувалась на початку 1921 року в Петрограді, при в-ві «Світова літе
ратура». Назву цю запозичено з книжки німецького письменника Е. Т. А.
Гофмана (1776-1822), що мала той самий наголовок. На чолі групи стояв
відомий тоді критик і теоретик-формаліст Віктор Шкловський. Група ста
вила собі за завдання «оволодіти технікою письменницького ремесла», ек-
421 спериментування і шукання нових форм та засобів поборювання примі
тивізму і спрощення в літературі.
Мова. М. Хвильовий мав на увазі статтю М. Сулими «Фразеоло-
лія Миколи Хвильового» («Червоний шлях», 1925, ч. 1-2, стор. 263-290).
Вальдшнепи — лісові птахи з родини куликів, темно-рудавого ко
льору з довгими дзьобами і довгими носами.
«Вальдшнепи» — новий роман М. Хвильового, що його він тоді саме
писав і сподівався швидко опублікувати. Восени 1927 року цей роман вже
був закінчений і М. Хвильовий передав його до друку в журналі «Ваплі-
те». Перша половина роману була опублікована в 5 числі «Вапліте» за
1927 рік. Друга частина була видрукована в 6 числі, де одночасно було
опубліковано і статтю І. Сенченка «Де хвилі», роман І. Дніпровського
«Наяда» та ін. Ці гостро критичні й відважні новою поставою національ
ного питання твори, а особливо «Вальдшнепи», викликали негайну конфі
скацію і знищення 6 числа «Вапліте». До цього часу другої частини «Вальд
шнепів» не знайдено.
Автор «Ударів молота і серця» — Василь Блакитний-Еллан (справжнє
прізвище — Елланський; (12. І. 1894 — 4. XII. 1925). Поет, публіцист і куль
турно-політичний діяч. Колишній провідний член УПСР (боротьбістів). Пі
сля влиття в КП(б)У — член ЦК КП(б)У і редактор щоденного органу
ВУЦВК «Вісті». Один з організаторів української революційної літератури,
організатор і голова спілки пролетарських письменників Гарт. Перша його
збірка поезій «Удари молота і серця» вийшла 1920 року. У роки терору, вже
посмертно, був засуджений, як український націоналіст, а пам’ятник йому в
Харкові, на проти будинку, де він жив, був підступно знищений. В добу «від
лиги» — реабілітований.
ЖИТТЯ
Вперше було опубліковане в журналі «Шляхи мистецтва», ч. 2, 1922.
Вдруге — у збірнику М. Хвильового «Сині етюди», Харків, ДВУ, 1923.
Втретє — окремим виданням, Харків, ДВУ, 1925. Вчетверте — М. Хви
льовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927. Вп’яте — М. Хвильовий.
Вибрані твори, т І. Харків, в-во РУХ, 1932.
Продподаток — продовольчий податок з селянських господарств
(зерном, городиною, садовиною, М’ясом), що, згідно з постановою над
звичайної сесії ВУЦВК від 27. НІ. 1921, прийшов на зміну продрозвер-
стки доби воєнного комунізму і ліг новим тягарем на селянство.
422
КОЛОНІЇ, ВІЛЛИ
Етюд цей вперше друкований у збірці оповідань М. Хвильового «Си
ні етюди», Харків, ДВУ, 1923. Вдруге — окремим виданням, Харків, Кни-
госпілка, 1925. Втретє — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків,
ДВУ, 1927.
Соцвосниця — скорочення з російської мови «социальная воспита-
тельниця», українською мовою — соціяльна вихователька.
Август Бебель (Аи§и5І ВеЬеІ; 1840-1913) — один з основників німець
кої соціял-демократичної партії, автор книжки «Жінка і соціялізм» (Біе
Ргаи ипсі сіег 8осіа1І5ти5, 1879), яка під час революції в Росії 1917 року в
перекладі була широко читана й дискутована.
Колонтай Александра (1872-1952) — російська революціонерка, пись
менниця і діячка жіночого руху. Належала до комуністичної партії. Писа
ла багато про становище жінки в суспільстві, в родині, в тому й про ста
теве й сексуальне життя жінки. Найпопулярніші її твори на ці теми: «До
рогу крилатому еросові», «Кохання бджіл трудових», «Велика любов».
У цих творах вона обстоювала «свободу кохання», «багатострунність і
багатогранність душі» і право жінки на «любов-полігамію».
Ліліна — політична діячка, співробітниця і дружина Григорія Зінов’є
ва ще до революції 1917 року. Перебувала в еміграції в Цюріху (Швайца-
рія), належала до більшовицької групи В. Леніна. З цією групою, у квітні
1917 року, в «запльомбованому вагоні» через Німеччину, повернулася в
Росію. Під час сталінського терору 30-их років, після арешту й розстрілу
Г. Зінов’єва, її доля невідома.
Г. Зінов’єв (Радомислський; 1883-1936), давній член більшовицької
партії, багаторічний співробітник Леніна, з яким разом повернувся з емі
грації. З 1919 по 1926 — член Політбюра ЦК партії і голова ВККІ (Вико
навчого Комітету Комуністичного Інтернаціоналу). За опозицію до лінії
Сталіна був виключений з партії, а пізніше притягнений до судової відпо-
відальности і після процесу «Троцькістсько-зінов’євського терористично
го центру», в серпні 1936, розстріляний.
Голова Вуцвику — голова Всеукраїнського Центрального Виконавчо
го Комітету.
Леонтович Микола (1877-1921) — визначний український компози
тор. Загинув трагічно від кулі невідомого вбивника під час гостювання в
хаті своїх батьків у селі Марківці на Поділлі.
РЕДАКТОР КАРК
Оповідання це вперше друковане в збірці оповідань М. Хвильового
423 «Сині етюди», Харків, ДВУ, 1923. Вдруге — М. Хвильовий. Твори, т. І
(Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Калита Іван І, князь Московського великого князівства (1325-1340).
Ввійшов в історію, як перший московський князь, що зброєю і насиль
ством почав «збирати» і прилучувати до Московського князівства краї і
землі сусідніх народів.
ЧеКа — скорочення російської назви «Чрезвьічайная Комиссия».
Створена за ухвалою радянського уряду в роки революції і громадянсь
кої війни, ЧеКа була протягом кількох років безконтрольним органом
масового терору.
Госпуп — теж скорочення з російської мови: «Государственное поли-
тическое управление» (Державне політичне управління), орган, що діяв
рівнобіжно з ЧеКа, але з більшим натиском на шпигунство й політичну
розвідку.
Ангел — отаман українських повстанських з’єднань, що діяли проти
російсько-комуністичних окупантів України 1919 р.
Луганське — обласне місто, розташоване в півн. – схід, частині Дон
басу. Великий індустріяльний центр, що в революцію відогравав поважну
ролю.
ЦК есерів — Центральний Комітет партії Соціялістів-революціонерів.
Центральна Рада — український революційний парлямент, створе
ний на конгресі українських політичних, культурних, професійних, госпо
дарчих та кооперативних організацій у Києві 6-8 квітня 1917 року. Прого
лосивши державну незалежність Української Народньої Республіки 22 січ
ня 1918 року. Центральна Рада припинила своє існування 28 квітня 1918
року, коли стався організований німецькими генералами гетьманський
переворот і багато членів ЦР були арештовані.
Трудовий Конгрес відбувся в Києві 23 січня 1919 року, коли повстан
ням українського народу під проводом Директорії було повалено геть
манську владу й вигнано німців з України. Конгрес прийняв багато важ
ливих соціяльно-економічних і правно державних ухвал, а серед них істо
ричну ухвалу про об’єднання всіх земель Східньої і Західньої України в є-
дину соборну Українську Народню Республіку.
Губ-трамот — точний сенс цього скорочення, популярного в перші
пореволюційні роки (воно навіть фігурує в тогочасному міщанському
фолкльорі), вже загубився. Правдоподібно це означало російською мово-
ю: «Губерн. транспортно-моторизированньїй отдел» — відділ при губені-
424
яльному виконавчому комітеті, що відав моторизованим транспортом.
Рабіндранат Тагор (1861-1941) — визначний індійський письменник
(поет, драматург, романіст, публіцист), активний діяч та ідеолог націо
нально-визвольного руху народів Індії, Нобелівський лавреат (1913). Пи
сав бенгальською мовою.
Гаршин Всеволод (1855-1888) — російський письменник, гуманіст, на
родник. Захворів нервово й закінчив життя самогубством.
Рспін Ілля (5. VIII. 1844. — 29. IX. 1929) — російський маляр (худож
ник). Родом з України (Чугуїв, Харківської обл.). Картини на історичні,
соціяльні й побутові теми. Багато творів присвятив Україні та її історії:
«Портрет Т. Шевченка», «Гетьмани», «Запорожці пишуть листа до турець
кого султана», «Вечорниці» та ін.
Бельше Вільгельм Воеїзпе МШеІт; 1861-1941) — німецький письмен
ник, історик л’тератури, природознавець, популяризатор вчення Дарвіна.
Губпечать — скорочення російського вислову: «Губернская печать»,
тобто — губерніяльне управління справами друку.
РКП — Російська Комуністична Партія.
КП(б)У — Комуністична Партія (більшовиків) України.
КП — Комуністична Партія.
Робфаки — робітничі факультети. Загальноосвітні чотирирічні (іноді
трирічні) школи для дорослих, з ущільненою програмою, яка дорівнюва
ла до курсів нормальних повних середніх шкіл. Засновані були 1920 року
спеціяльно для робітничої і селянської (незаможницької) молоді, щоб по
легшити їй вступ до всіх вищих шкіл УРСР.
Волинці й ізмаїлівці — Волинський та Ізмаїлівський запасні полки,
що стаціонували в Петрограді, перші з військових частин прилучилися в
березні 1917 року до повсталих народних мас і це вирішило падіння са
модержавства й перемогу революції.
/ Стор. 150. Слова Т. Шевченка з поеми «Сон» («Гори мої високії…»).
425 Рагуепи — (фр), вискочень, людина, що з нижчого стану доскочила
вищого, привіліиованого чи заможного стану і вдає з себе вродженого
пана.
КІТ У ЧОБОТЯХ
Вперше опубліковане в збірнику «Дочери Октября», Харків, 1922.
Вдруге — у збірці оповідань М. Хвильового «Сині етюди», Харків, ДВУ,
1923. Втретє — окремим виданням: «Кіт у чоботях», Харків, в-во «Шлях
освіти», 1924. Учетверте — окремим виданням, Харків, ДВУ, 1925. Вп’я
те: М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927. Вшосте: М.
Хвильовий. Вибрані твори, т. І, Харків, РУХ, 1932.
Тьср Адольф (ТНіег АгіоІГ; 1797-1877) — французький державний діяч
та історик. Був прем’єр міністром і міністром закордонних справ (1836-
1840). З 1871 — перший президент Третьої республіки. Придушив пов
стання Паризької комуни 1871 року й жорстоко розправився з учасни
ками повстання.
Подиви — скорочення з російського — «Политические отдельї диви-
зии».
ЮРКО
Вперше друковане в російському журналі «Зори грядущего», ч. 5, Хар
ків, 1922. Вдруге — у збірці: М. Хвильовий. «Сині етюди», Харків, ДВУ,
1923. Втретє — окремою відбиткою, Харків, ДВУ, 1925. Вчетверте — М.
Хвильовий. Твори, т. 1 (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Перекоп — так зветься Перекопський перешийок, вузька смуга сухо
долу, що сполучає Кримський півострів з українським півднем, на якому
в 1918-1920 рр. відбулися тяжкі бої червоної армії з військами російських
білих генералів, спочатку — Денікіна, а пізніше Врангеля.
Фабзавком — скорочення від «фабрично-заводський комітет».
Троцький Лев (1879-1940) — тоді народний комісар військових справ,
пізніше за непогодження з Сталіном вигнаний за кордон (1929) і підступ
но вбитий агентом Сталіна в Мехіко-Сіті 21 серпня 1940 року.
Райриба і раисіль — скорочені назви районових установ, що заготов
ляють і забезпечують населення рибою і сіллю.
Пуанкаре Раймонд (Рошсаге КаутопсІ; 1860-1930) — президент фран
цузької республіки (1913-1920).
426
НА ГЛУХІМ ШЛЯХУ
Вперше опубліковане в журналі «Шляхи мистецтва», ч. 5, Харків,
1923. Вдруге — у збірці оповідань М. Хвильового «Осінь», В-во «Черво
ний шлях», 1924. Втретє — окремим виданням, Харків, ДВУ, 1925. Вче
тверте — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Наробраз — скорочення з російського: Отдел народного образова-
ния (Відділ народної освіти).
СОЛОНСЬКИЙ ЯР
Вперше друковане в збірці М. Хвильового «Сині етюди», Харків,
ДВУ, 1923. Вдруге — разом з оповіданням «В очереті» окремим видан
ням, в-во «Шлях освіти», Харків, 1924. Втретє — Харків, ДВУ, 1926. Вче
тверте — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), окреме видання, Харків,
ДВУ, 1927, Вп’яте — М. Хвильовий. Вибрані твори, т. І, Харків, РУХ,
1932.
Холодний Яр — місцевість у лісі, недалеко від Чигирина, де за пере
казами, у другій половині XVIII сторіччя, збиралися повстанці-гайдама-
ки і святили ножі перед повстанням проти польських панів.
Ріжа — прогалина поля чи луки, що врізується клином у ліс.
Комнезам — Комітет незаможних селян.
СИЛЮЕТИ
Вперше опубліковане в журн. «Червоний шлях», ч. І, 1923. Вдруге — у
збірці М. Хвильового «Осінь», Харків, в-во «Червоний шлях», 1924. Втре
тє — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, 1927.
Мане, факел, фарес — вислів запозичено з Біблії, але трохи перефра
зовано. У Біблії (Книга пророка Даниїла, гл. 5. 25) цей вислів звучить
так: «Мене, мене, текел, упарсин (пересЬ. За біблійним переказом, ці віщі
слова-символи написала рука Божа на стіні палацу царя Вальтасара, си
на Навуходоносора, саме в момент його богохульного балю з своїми ду
ками та наложницями. Значення цих слів таке: мене (мане) — Бог прирі
кає кінець царювання Вальтасара; текел (факел) — гріхи Вальтасара зва
жено на вазі Всемогутнього; перес (фарес) — царство Вавилонське буде
розділено і віддано мідіям і персам.
Раднаргосп — тут у розумінні будинку, де міститься Рада народного
господарства.
427 Виконкоми — скорочення від «виконавчі комітети» (адміністративні
радянські установи).
Ресефесер — народна етимологія складної абревіятури РСФСР —
Российская Советская Федеративная Социалистическая Республика.
Асі Іііегат — буквально, точно.
Парком — скорочення від — партійний комітет.
«Золотий гомін» — поема Павла Тичини із збірки «Соняшні клярне-
ти», в-во «Сяйво», Київ, 1918.
Чулки наділа — навмисний русизм з міщанського говору, що його
часто використовує М. Хвильовий для підкреслення особливостей героїв і
обставин. По-українському — панчохи надягла.
ШЛЯХЕТНЕ ГНІЗДО
Вперше друковане в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ,
1923. Вдруге — в збірці М. Хвильового «Злочин», Харків, ДВУ, 1926.
Втретє — М. Хвильовий. Твори т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Жлукто — посудина, видовбана в стовбурі дерева, в якій золять бі
лизну.
Ревко — переробка в народній мові малозрозумілого, нового слова
«ревком» — революційний комітет.
«Нова рада» — щоденна газета, виходила в Києві від березня 1917 ро
ку до січня 1918, як продовження забороненої царським урядом 1914 ро
ку єдиної тоді щоденної газети «Рада». Редакторами були: С. Єфремов,
А. Ніковський та ін.
Сполкомщики — народна переробка російського нового слова
«исполкомщики», тобто члени виконавчого комітету.
СИНІЙ ЛИСТОПАД
Вперше друковане в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ,
428
1923. Вдруге — окремою відбиткою. Харків, ДВУ, 1926. Утретє — М.
Хвильовий. Твори, т. 1 (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Фігнер Віра Миколаївна (1852-1942) — російська революціонерка з
групи «Народної волі». Брала участь у підготуванні й здійсненні кількох
терористичних актів. 1883 року заарештована і засуджена до смертної
кари, яку замінено на досмертне ув’язнення. 20 років просиділа в одиноч
ній камері Шліссельбурзької фортеці. 1904 року її перевезли в Архангель
ську губерню на поселення. 1906 року втекла за кордон. Після революції
1917 року до смерти в політиці не брала участи. Жила з літературної пра
ці.
Колхіда — в античній літературі Колхідою називали кавказьке узбе
режжя Чорного Моря.
Шаміль (близько 1798-1871) — провідник національно-визвольної бо
ротьби горців Дагестана і Чечні проти російської колоніяльної політики
на Кавказі. Від 1834 до 1859 року Шаміль вів героїчну боротьбу з росій
ськими окупаційними військами, виявивши надзвичайну відвагу і талант
провідника. 1859 року підступно схоплений і вивезений до Петербургу, як
полонений. 1870 року Шамілеві вдалося виїхати до Мекки, поблизу якої
(в Медіні) він і помер.
Чіиіков — герой повісти М. Гоголя «Мертві душі».
Домбровський, Росель, Делеклюз (Лагозіа* ВотЬго«<$кі 1836-1871);
ЬоиІ8-Шіпапіе1 Ко8$е1 (1844-1871); Ьоїш-Спагіез Оеіесіїш: (1809-1871) — уча
сники паризької комуни, 1871.
ЧУМАКІВСЬКА КОМУНА
Вперше опубліковане в збірці «Сині етюди», Харків, ДВУ, 1923. Вдру-
— М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Чумак Василь (1901-1919) — поет і революційний діяч. Схоплений і
розстріляний денікінцями під час їх короткої окупації Києва, 1919 року.
Добчинський і Бобчинський — герої комедії М. Гоголя «Ревізор».
Упродком — скорочення з російського — уездньїй продовольствен-
ньій комитет (повітовий продовольчий комітет).
‘Ш Завжінвідділом повпаркому — завідувачка жіночим відділом повіто
вого партійного комітету.
Молоння — правдоподібно це перекручене російське слово «молния»
— блискавка.
Гекел Ернст (1834-1919) — німецький природознавець, дарвініст, су
часник Ф. Енгельса.
Мах Ернст (1838-1916) — австрійський фізик і філософ.
«Анти-Дюрінг» — праця Фрідріха Енгельса, вперше опублікована
1878 р., спрямована була проти тогочасного німецького філософа й еко
номіста Карла Дюрінга (1833-1921).
НА ОЗЕРА
Опубліковане вперше в журн. «Всесвіт», ч. 15, 1926 (?). Вдруге — М.
Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927. Втретє — М. Хви
льовий. Вибрані твори, т. І, Харків, РУХ, 1932.
Осоння — незатінене місце, що освітлюється сонцем.
Сеіа уа зап$ (ііге (франц.) — це самозрозуміло.
«Бежин луг» — оповідання російського письменника І. С. Тургєнєва
(1818-1883).
Дон Квізадо — перекручена еспанська мова Дон Кісадо, що є синоні
мом Дон Кіхота — головного героя роману Сервантеса (1547-1616) за
тією ж назвою.
БАРАКИ, ЩО ЗА МІСТОМ
Вперше опубліковане в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ,
1923. Вдруге — окремим виданням, Харків, ДВУ, 1926. Втретє — М.
Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
СВИНЯ
Вперше друковане в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ,
430
1923. Вдруге — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Совбарин — скорочення з російського вислову: «советський барин»
(пан).
Нарком — скорочення від — народний комісар.
Совнаркомка — на тодішньому жаргоні радянської службової бюро
кратії це означало закритий ресторан для відповідальних працівників
Ради народних комісарів і збільшені пайки харчів.
Співав московський Пірогов: У вокальному світі того часу були відо
мі два брати Пирогови: Александер і Григорій. Можна припускати, що
Хвильовий мав на увазі Григорія Пирогова, який був найпопулярніший
серед тогочасних російських співаків. Він був солістом у Большому Теа
трі 1910-1920 рр.
КІМНАТА Ч. 2.
Вперше опубліковане в журн. «Шляхи мистецтва», ч. 1, Харків, 1922.
Вдруге — в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ, 1923. Втретє —.
М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.
Мах Ернст (1838-1916) — австрійський фізик і філософ. Найважливі
ші праці: «Аналіза відчувань» (1885), «Пізнання і помилки» (1905), Праці
Маха обгрунтували філософську теорію пізнання, що відома під назвою
емпіріокритицизму. Проти цієї філософської течії гостро виступив В. Ле
нін у книжці «Матеріялізм і емпіріокритицизм» (1909).
ЛЕГЕНДА
Вперше друковане в збірці оповідань «Сині етюди», Харків, ДВУ,
1923. Вдруге — у збірці «Злочин», Харків, ДВУ, 1926. Втретє — М. Хви
льовий. Твори, т. І (Етюди), Харків, ДВУ, 1927. Вчетверте — М. Хвильо
вий. Вибрані твори, т. 1, Харків, РУХ, 1932.
Приймак — так в українських колах звали Примакова Віталія (1898-
1937). Був це військовий більшовицький діяч українського походження. З
юнацьких років — друг Юрія Коцюбинського, пізніше одружений з його
сестрою Оксаною (померла 1920 року від пологів). Як і Юрій Коцюбин
ський, дев’ятнадцятирічним хлопцем, втягнений вихром революції 1917
431, року в більшовицький рух. У Червоній армії, 1918-1920, очолив корпус
Червоного козацтва, з яким пройшов усі роки війни. Пізніше закінчив
військову академію й посідав високі командні та дипломатичні пости. Під
час сталінського терору, після арешту Ю. Коцюбинського, був також а-
рештований, звинувачений в приналежності до «українського-троцькіст-
ського-націоналістичного бльоку» — і 1937 року — розстріляний.
Буденний — Будьонний Семен (1883-1973) — військовий більшовиць
кий діяч, фельдфебель царської армії, у Червоній армії — командир Пер
шої кінної армії (1918-1920).
ЗА УЛОК
Вперше друковане окремим виданням у бібліотеці «Гарт», Харків,
1923. Вдруге — у збірці оповідань М. Хвильового «Осінь» (Етюди), в-во
«Червоний шлях», Харків, 1924. Втргетє — М. Хвильовий. Творїг; ТТ”Г”ГЕГ
тюди), Харків, ДВУ, 1927.
Раковський Християн — старий більшовик. Народився в Болгарії
(13. VIII. 1873 — дата смерти не відома). До революції жив і працював у
Румунії. За освітою — лікар. З 1917 року в Росії, де брав активну участь у
революції. З 1919 по 1924 роки — голова Ради Народних Комісарів УР-
СР. Під час середпартійної дискусії став на бік Л. Троцького. За це був
позбавлений становища в партії, а згодом заарештований і на процесі
«Правотроцькістського бльоку» в березні 1938 року засуджений на 20 ро
ків ув’язнення. Дальша його доля невідома.
ЕЛЕГІЯ • •
Вперше друковане в альманасі «Квартали», ч. 1, Харків, 1924. Вдруге
– в збірці оповідань М. Хвильового «Осінь» (Етюди), в-во «Червоний
шлях», Харків, 1924. Втретє – М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди) Хар
ків, ДВУ, 1927.
ДОРОГА І ЛАСТІВКА
Вперше опубліковане в збірці «Сині етюди», Харків, ДВУ, 1923, Вдру-
— М. Хвильовий. Твори, т. 1 (Етюди), Харків, ДВУ, 1927.’
ПУДЕЛЬ
Вперше друковане в журналі «Червоний шлях», ч. 2, Харків, 1923.
Вдруге — в збірці «Осінь» (Етюди), Харків, в-во «Червоний шлях»’, 1924.
432
Втретє — окремим виданням, разом з оповіданням «Лілюлі», Харків,
Книгоспілка, 1926. Вчетверте — М. Хвильовий. Твори, т. І (Етюди), Хар
ків, ДВУ, 1927. Вп’яте — М. Хвильовий. Вибрані твори, т. І, Харків,
РУХ, 1932.
Ріжа — прогалина поля чи луки, що врізується клином у ліс.
«ЛІЛЮЛІ»
Вперше опубліковане в журналі «Червоний шлях», ч. 6-7, 1923. Вдру
ге — у збірці оповідань «Осінь» (Етюди), в-во «Червоний шлях», Харків,
1924. Утретє — у збірці оповідань «Пудель», Харків, в-во Книгоспілка,
1926. Учетверте — М. Хвильовий. Твори, т. 1 (Етюди), ДВУ, 1927.
Каесему — скорочення від — Комуністична спілка молоді України.
Капебеу — скорочення від — Комуністична партія (більшовиків) У-
країни.
Уесесер — народна вимова російськомовної назви УССР — Украин-
ская Советская Социалистическая Республика.
Пролеткульт — тут мова йде про клюб пролетарської культури. Але
ці клюби належали до організації, що носила назву пролеткульту. Були
це культурні, літературно-мистецькі гуртки-студії,- організовані в Росії
1917 року, спочатку при Наркомосвіті, а пізніше при Всеросійській цен
тральній раді професійних спілок. З опануванням червоною армією шир
ших теренів національних республік, пролеткульт поширював впливи і
закладав там свої осередки. В Україні пролеткульти постали наприкінці
1920 року. Журнал «Зори грядущего» (1921-1922) був органом українсь
кого пролеткульту. Пролеткульти поставали з ініціятиви деклясованої
міщанської інтелігенції на базі фантастичної теорії (А. Богданова, В.
Плєтньова, частково й А. Луначарського) «лябораторним шляхом ство
рити самостійну духову культуру пролетаріяту» силами самого пролета-
ріяту, відкидаючи цілковито вікові надбання старої літератури й мистец
тва. Ця аварґардистська вульгаризація духової творчости швидко вияви
ла своє безсилля і десь 1922 року почала занепадати і незабаром зовсім
занепала.
Ромен Ролян (1866-1944) — французький письменник, публіцист і вче
ний. Автор епопеї «Жан-Крістоф», романів: «Коля Бруньон», «Очарована
433 душа» та багатьох сатиричних і героїчних драм. Драматична сатира «Пі
люлі» (1919), що мала гостре антивоєнне спрямування, написана була в
стилі лубочного (тандитного) народного видовища, в перші пореволюцій-
ні роки в російському перекладі зазнала великої популярности. В пролет-
культівських клюбах її переробляли, пристосовували до радянських об
ставин, а інколи на її сюжет писали власні пародії. Цей вульгарний спо
сіб пролеткультівської діяльности і мав на увазі м. Хвильовий, пишучи
новелю «Лілюлі».
Прелість — перекручене російське слово — прелесть, по-нашому —
краса, чарівність, принадність. Такі перекручені російські слова, схоплені
в живій дійсності, М. Хвильовий вживає часто, щоб яскравіше підкресли
ти мізерність і обмеженість своїх героїв-міщан.
Мінестрелі — співці, музики при царських чи князівських дворах за
середньовіччя.
Дафнії- і Хлоя — «Дафніс і Хлое» — грецький пасторальний роман,
авторство якого приписують софістові Лонґові. Написаний у 3-му сто
річчі до Христа. Це розповідь про хлопця Дафніса й дівчину Хлою, яких
покинули їхні батьки, й вони виховувалися серед чабанів. Кінчається роз
повідь одружінням Дафніса і Хлое.
Роман «Дафніс і Хлое» був дуже популярний у Европі в часи Відро
дження. Він також послужив матеріалом для Шекспірової «Зимової каз
ки» (1623) і для музичних творів Равеля й Оффенбаха.
Боккачіо Джованні (1313-1375) — італійський письменник, автор ві
домої книжки «Декамерон». «Амето» — твір Боккачіо, написаний у ран
ню добу його творчости (1342).
Огсіге гїе Ьаіаіііе — (франц.) плян бою, бойовий порядок.
Артемівці — студенти Комуністичного університету ім. Артема, за
гальноосвітньої й політосвітньої школи для підвищення знань ком
сомольського й партійного активу. Існував у Харкові в першій половині
20-их років.
Мануель (Емануель) Сведенборг (1688-1772) — шведський учений,
письменник, теософ-містик. Мав великий вплив на багатьох мистців і
письменників світу романтичного спрямування (мистець У. Блейка, ан
глійський письменник С. Колрідж, американський Р. У. Емерсон, фран
цузький О. Бальзак, шведський Ю. А. Стрінберґ та багато інших).
434
АРАБЕСКИ
Вперше опубліковано в — М. Хвильовий. Твори, т. 1 (Етюди), Хар
ків, ДВУ, 1927.
Мартінес Сісрра ( Магііпег Зіегга; 1881-1947) — видатний еспанський
поет, новеліст, драматург, режисер і видавець. Його п’єса «Пісня про ко
лиску» (1911) здобула світову славу й ішла в усіх театрах Европи й Аме
рики. Як режисер модерного театру він активно виступив 1917 року.
У Хвильового написано помилково Карейл. Правильно Карлейль То-
мас (Сагіуіе Тпотаї; 1795-1881) — англійський публіцист та історик. У
своєму великому творі «Французька революція» (1837), визнавши істо
ричну зумовленість повалення абсолютизму, він уперше в історичній на
уці розгорнув і мотивував концепцію «культу героїв», що творять історію.
Редвидат — правдоподібно, редакційно-видавничий відділ.
Сливки — русизм, по-українському — сметанка, вершки, в розумінні
найкращі, найповажніші.
Заводь — невеличка затока або закрут річки з з уповільненою течією,
мілке місце, затон.
Кводлібет (циой ІІЬеІ — що хочеш (лат.).
Мандрагора — північна багаторічна трав’яниста рослина, використо
вується в медицині.
Шеллі (Зпеїіеу) Персі Біш (1792-1822) — англійський поет і філософ.
Жив у Італії. Молодим (30 років) утопився під час бурі на Середземному
морі.
Кайора — легкий плоскодонний човен.
Верцадло — дзеркало, люстро.
Баклани — водоплавні птахи, що живляться рибою, переважно чор
ного кольору з металічним відблиском.
435 Чайма — вітрило. Маловживане слово. Вжите чи не вперше було в
фальсифікованій думі про похід князя-поганина (ЗОЮР, І, 176).
Бісер — дрібне, різнокольорове скляне намисто. Взагалі визначення
якогось різнокольорового, грайливо-рухомого предмета.
Зиб — русизм. По-українському — бриж, дрібні тремтливі хвилі.
РІПІ8 — кінець.
Квакери — від англійського слова циакегї — дрижачі, тремтячі. Хри
стиянська протестанська секта, заснована в Англії 1650 року, під час ан
глійської революції 17 сторіччя. Зазнавши переслідування, змушені були в
другій половині 17 сторіччя переселитися до Північної Америки, де вони
мирно живуть і досі.
ЬіЬегит агЬіігіит — ВІЛЬНИЙ вибір.
Капаблянка-і-Ґранперра Хозе Рауль (1888-1942) — чемпіон світу гри в
шахи.
Реті Річард (1889-1929) — представник модерної гри в шахи. Реті
переміг Капаблянку в турнірі 1924 року.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.