Микола Хвильовий Твори в п'ятьох томах ТОМ 4

ПРО КОПЕРНІКА З ФРАУЕНБУРҐУ, або АБЕТКА АЗІЯТСЬКОГО РЕНЕСАНСУ В МИСТЕЦТВІ

(Другий лист до літературної молоді)
І
Спершу два слова щодо характеру наших листів, які
викликають своєю «стилістичною обробкою» маленьке не­
задоволення.
Отже, ми говоримо не про «енків», що, почавши з «са­
дизму» продовжили «розкоряками» з «фрачно-хатянськи-
ми» звертаннями до тов. Хвильового» (недалекий та хи­
трий не тільки крутить хвостиком, але й завжди валить з
хворої голови на здорову), ми говоримо про тих літерато­
рів, які найшли в нашій попередній статті «забагато лайли­
вих русизмів». Отже, до цих, останніх, ґалянтний кніксен:
— Хоч ми в інституті шляхетних дівчат і не вчились,
але розуміємо, що памфлет без «ядрьоних» «ізмів» — не
памфлет.
Як бачите, ми не криємось:
— Наші статті носять характер бойових памфлетів…
Але не пасквільного походження, а вольтерівського. Тут,
до речі, «енко» може з полегкістю зідхнути: ми «зазирну­
ли» до Вольтера15, більш того: зголошуємось вольтер’ян­
цями.
Крапка.
Тепер дозвольте з «латиниці». Цебто, за просвітянсь­
кою логікою, візьмімо за медіюм лорда… Зерова і виклич­
мо дух Овідія16 через ті «метаморфози», що їх перекладає
непокірливий неоклясик.
Отже, з «латиниці», певніш — з латинського прислів-
в’я, яке в перекладі українською мовою звучить приблизно
так:
— Орел не ловить мух.
Це прислів’я треба розуміти не в тому сенсі, що на го-
85 роді бузина, а в Києві дядько, а в тому, що ми, «олімпійці»
ніколи б не полемізували з гр. «енком» (бож йому цього
тільки й треба), коли б воістину «сурйозна» просвіта най­
шла серед своїх лідерів більш письменних і менш безслав­
них та нудних літераторів, коли б вона свою другу невда­
ло компілятивну статтю не доручила колективній творчо­
сті кількох «енків», а попрохала б написати одного із «аб-
локатів», що вміють із так званого «пролеткультівського»
барахла зробити принаймні веселу бутафорію на зразок
лефівської теоретичної беліберди.
Та факт, як кажуть, залишається фактом. Тому й прий­
маємо чергову статтю гр-на «енка», як додаткові постуля­
ти самої «октябристської» просвіти, бож ми вважаємо за
потрібне виступити ще раз. Бож цілком справедливо дума­
ють «енки», що їхні без кінця вбогі статті стали для нас за
«кватирку», куди ми й подаємо свій слушний голос.
II
Коли вам трапиться висловлюватись перед авдиторією,
що виховала себе на гопаках, ви, раніш, ніж згадати якусь
комету Енке, візьміть під сумнів стару заялозену істину,
поставте її на голосування і ухваліть:
— Приймаючи до уваги, що Копернік був пролетарсь­
кого походження, зібрання «енегрично фукцируючи», кон­
статує: земля, і справді, крутиться навколо сонця.
На жаль, ми не виносили подібних постанов перед тим
як здати до друку свою попередню статтю, і тепер мусимо
повертатися до абетки пролетарського мистецтва, щоб
«ухвалити» її. Гадаємо, що після цієї процедури всі і все
зрозуміють і — головне — ясно стане, чому Европа, а не
просвіта. Гадаємо також, що наша абетка збентежить «мо­
лоду» молодь, і вона поставиться критично до тих приваб­
ливих «прописних істин», які проповідує «енко». Бож у по­
передній статті ми вияснили наше розходження з «другою
генерацією», а в цій беремося вияснити ті пункти, в яких
ми ніколи не зійдемось з просвітою.
86
Що ж таке «мистецтво взагалі», питають «олімпійці»,
починаючи свого другого листа.
Щоб відповісти на таке питання, не треба бути теоре­
тиком:
— «Мистецтво взагалі» — то архи-специфічна галузь
людської діяльности, що намагається задовольнити одну із
потреб «духу» людини, саме любов до прекрасного.
Таке, на перший погляд, вельми естетичне визначення
після деяких альґебраїчних маніпуляцій над ним набирає
цілком благонадійного вигляду. Тут справа в підставках і
в ідентичності.
Що ж в цій засаді може нас збентежити? Не що інше,
як «любов до прекрасного» та ідеалістичний «дух». Коли ж
скажемо, що красу за Чернишевським17, ми ототожнюємо
з життям, то й наше визначення наполовину зматеріялізу-
ється, сконкретизується. Але залишається ще дух? І то
правда! Та, бачите, не завжди він суперечить марксизмові.
Бо «мистецтво (за Плехановим:18 це вже не Чернишевсь-
кий!) — один із засобів духовного спілкування між людь­
ми».
А втім, і такого визначення ми не будемо давати «ми­
стецтву взагалі». Ми маємо клясичну формулу, що її, між
іншим, треба вже знати нашій «молодій» молоді, щоб не
плутатись в просвітянській «безвизначній» і безмежній не­
письменності. Ми маємо на увазі того ж Плеханова. От що
він каже:
— «Мистецтво — то є пізнання життя за допомогою
образів».
Учні його додають: «в формі почуттєвого споглядан­
ня». І мають рацію, бо «батько російського марксизму» в
одній із своїх праць недвозначно говорить, що «красу пізна­
ється споглядальним хистом». Саме тим «созерцатель-
ним», проти якого повстає всесоюзна просвіта: начитана
російська і двохброшурочна українська. Тут нашій, «рід­
ненькій», слід, до речі, нагадати, що користь пізнається ін­
телектом. Отже, коли вона так страждає на утилітаризм,
то замість інтуїтивного теоретизування, їй не пошкодило б
взятись за розум.
87 І справді: при всьому своєму бажанні полемізувати са­
ме з нею, ми, на жаль, щоб остаточно вияснити природу
просвіти, мусимо звертатись до російських просвітян. Бож
не можна полемізувати з троглодитами. Що до останніх,
то тут нам залишається тільки висловити свою глибоку
пошану перед їхнім доісторичним інтелектуальним хистом.
Так от:
— Ми, «олімпійці», не збираємось писати трактата на
тему: «наукова естетика».Ми маємо на увазі абетку, і пише­
мо її тільки тому, що змушені це робити. Бо й справді:
нас, «олімпійців», які вбачають в мистецтві великого фак­
тора в добу боротьби за комунізм, які взяли за своє гасло:
«хай живе нове мистецтво»; нас, «олімпійців», тривожать
той ревізіонізм в марксистській естетиці і ті ліквідаторські
настрої, які останніми роками виросли в чималого «напів-
богданова».
Історія цієї справи у нас, на Україні, давня. Почалось
зі славетного пролеткульту19 й продовжилось безславним
кінцем панфутуризму та розквітом так званого «октябри­
стського напостівства». Ще року 21 один із «олімпійців», са­
ме Хвильовий, як «Дон-Квізадо», оголосив похід проти
пролеткультизму. Це було в той час, коли пролеткульт
був, так би мовити господарем становища, божком. Тоді
«олімційцеві» не хотіли вірити. Тепер, здається, повірили
та… на жаль, не розуміють, що й «октябристський напо-
стизм» і «октябрська» плятформа з українськими виправка­
ми та додатковим Іиііі Ггиііі — таж сама напівбогданівщи-
на, що й проти неї так завзято боровся Ленін.
І справді: обвинувачуючи нас в «попутництві», не розу­
міючи того, що «попутництво» по суті є прояв зоологічно­
го націоналізму (неньки чи матушки — однаково), що во­
но зовсім не доктор Тагабат20, не «Кіт у чоботях»21, не
анарх, не Оґре22, — наші опоненти остаточно заплутались
і проморгали одну «прописну істину»:
— Всім їм .іигаге іп уегЬа та§і&1гі («божитись словами
вчителя», Леніна в цьому випадкові), але всі вони від одні­
єї неньки. Хоч це й дивно, але всі вони «однакові»: і напо-
88
стовці, і лефовці, і пролеткультовці, і октябристсько-плят-
формівці, і панфутуристи і їм же ім’я — легіон. Всі вони
виходять з основного визначення мистецтва —
— «яко методи будування життя».
Взяти б цьому кагалові за свого ідеолога Чужака, що
так завзято бореться проти споглядання («созерцания»),
проти плеханівського визначення мистецтва —
— «яко методи пізнання життя».
Бо й справді: всі вони проти бухарінської «системати­
зації почуттів в образах», проти тим паче — толстовської
«емоціональної зарази» — всі вони проти ще багатьох,
проти «ідеалізму», проти «старої» естетики.
Але яка ж їхня естетика? Бож казати, що мистецтво є
«метода будування життя», значить сказати вельми багато
для нас, «олімпійців», і нічого не сказати для «молодої»
молоді. Що ж вони під цим розуміють?
Ми не маємо можливости вдаватись у детальну крити­
ку цього вінігрету, ми візьмемо їхній основний аргумент
проти плеханівської естетики, розберемо його і покажемо
їхнє справжнє обличчя.
— «Принцип обезволення (пише Чужак23) заложено в
самій природі старого мистецтва».
Обезволення? Це, очевидно, тому, що старе мистецтво
припускало момент споглядання? Того самого «созерца­
ния», проти якого інтуїтивно воюють «енки»? Ми розумі­
ємо: споглядання завжди було категорією «пасивного» по­
рядку. Але чи не скажете нам, чому це ж таки старе ми­
стецтво було великим позитивним чинником в розвиткові
суспільства? Чи воно обезволювало тільки пролетаріят?
Так ви про це нічого не говорите. Ні, ви маєте на увазі йо­
го негативний вплив на всяку психіку. Ви гадаєте, що епо­
ха мистецького відродження теж обезволювала своє су­
спільство, що Пушкін був чинником консервативного по­
рядку, що Вольтер зіграв негативну ролю в прогресі, що
Мікель-Анджело ні чорта не вартий, що «облако в шта­
нах»24 теж обезволює.
Чи може ви гадаєте, що «принцип обезволення» не є
89 самим фактом? Тоді ясніш говоріть. Бо, на наш погляд,
дуже ясно сказано. Ви відкидаєте «пасивний» момент спо­
глядання — відціця ваше обезволення. Вас розуміють сво­
єю дрібнобуржуазною природою і наші «енки». Але ви за­
буваєте, шо воно, споглядання, завжди носить в собі під
машкарою пасивности найвищу активність, найвищу дина­
міку, бо воно є «пізнання життя».
Такий основний аргумент лефонапостівства. І коли
придивимось до нього ближче, побачимо:
— Під «методою будування життя» ховається не стіль­
ки безоглядний утилітаризм, писаревщина в «червоній»
машкарі, ліквідаторські настрої щодо мистецтва, ревізіо­
нізм плеханівської естетики, німецьке «просвітительство»,
скільки дрібнобуржуазний постулят рантьє нової формації,
саме — непмана. З нової економічної політики він цілком
задоволений, він її не хоче мислити, як певного етапу дик­
татури пролетаріяту. Для нього наше «всерйоз і надовго»
ототожнюється з вічністю, бо «неп» — його кінцева мета,
його ідеал. Він хоче будувати життя «по образу своєму й
подобію» — тихе, самоварно-канареєчне з пивною під бо­
ком. Для нього «червоне» становиться символом «ларко-
вих карнавалів» і тієї блідо-рожевої республіки, що до неї
він дійде без всяких вибухів, що ім’я їй: Франція. Він, неп-
ман, не допустить, щоб робітничий авангард пізнав всю
складність переходового періоду за допомогою своїх ху­
дожників. Це ж підготовка до нових боїв! І рантьє запев­
няє: то — виграшки, читай — «капітал». Чекай світової ре­
волюції, я нічого не маю проти. Але покинь аналізувати
сучасність. В твоїх же, мовляв, інтересах будувати еконо­
мічну фортецю, а не ширяти в етерах. Споглядання, «созер-
цательность» нічого не дають, бо вони приводять до
контрреволюційних висновків».
І тому зовсім не дивно, що вчорашній «жужу», тип із
концентраційного табору, якийнебудь денікінський прапор­
щик Смердипупенко береться ревізувати марксизм і голо­
сно обвинувачує Троцького в контрреволюційності. Якже:
він тепер революціонер— хіба ви не знали? Хіба він не
90
вчить вас: «будуй життя», покинь його «пізнавати і спогля­
дати». Він цілком червоний. Чуєте? Червоний!
Це така тонка софістика, таке безвихідне павутиння,
що в нім не тільки «молода» молодь плутається, але й Чу­
жаки. І справді: кому спаде на думку, шо ми, «олімпійці»,
будуванню життя без лапок не протиставимо свого, пев­
ніш плеханівського, «пізнання». Кому спаде на думку, що:
— Будування життя в його всесвітньому маштабі ми
мислимо і цілком справедливо тільки через пізнання його
і, очевидно, через споглядання, без якого не може бути пі­
знання.
Кому спаде на думку після непманівської софістики?
Одна справа збудувати кілька кооперативів (за це ми не
тільки голосуємо, але й самі засукаємо рукава), і зовсім
інший смак подивитись в перспективу й не на саму свою
«неньку», а на майбутнє пролетаріяту, на майбутнє всієї
людськости. І не тільки подивитись, але й намітити деякі
шляхи для дальшого етапу. Тут самим «будуй» нічого не
зробиш, як нічого не зробиш і «лєвим рєбячеством». Тут і
йде нам на допомогу плеханівське «пізнання».
От чому новий рантьє протиставить йому своє «бу­
дуй». Він добре розуміє, що мистецтво — великий чинник
у розвиткові суспільства (це не Чужак), і він додає до ньо­
го ліквідаторську консервативну доктрину:
— «Мистецтво, як метода будування життя».
З нього естет поганий, не дарма художники, артисти,
музиканти так ненавидять сучасну авдиторію. Це не той
великий буржуа, що дав Бетговена, Моцарта; це той но­
вий рантьє, який їде до театру не симфонічну оркестру слу­
хати, а показати свої мамуловаті перстені, своє строкато-
коштовне, але без всякого смаку зроблене, вбрання, йде
подрімати й посопіти носом. Це не той великий буржуа,
що сходить з історичної арени, зігравши свою велику ро-
лю, — це дрібно-буржуазний рантьє з відсталої країни.
Але цей рантьє розуміє свої інтереси — відціля й його
мистецька доктрина і «будуй без пізнання», цебто ліквідуй
мистецтво.
91 І тому зовсім не дивно, що всі ці «лєфи» (по суті «пра-
фи»), напостівці, «октябристи» і т. п. зійшлись на цій док­
трині. Хотіли вони цього — не хотіли, але вони стали ідео­
логами нашого непмана. Не всі й так звані анархісти при­
пускали свою залежність від куркуля.
Всім їм треба пригадати пораду Плеханова:
— «Щоб розібратися в тому, що я називав живим одя­
гом ідеології, треба мати талант або, принаймні, хоч по­
чуття художника. Тим корисніш таке почуття, коли ми бе­
ремося визначати соціологічний еквівалент мистецького
твору».
Всі ці «прафи», напостовці хворіють на очі, і ім’я їхній
хворобі — пресбіопія (стареча далекозоркість): їм здаєть­
ся, що вони бачать далеко, але це тільки ілюзія, бо даль
вже не хвилює їх, вона для них темна, мертва пляма — і
тільки. Зате вони нічого не бачать під своїм носом.
Так ми розшифровуємо «червоне» визначення. Так ми
дивимось на «мистецтво взагалі». Може й тепер не розумі­
єте, що таке мистецтво?
Тоді дозвольте іншими словами, популярно:
— Коли просвітянин стоїть на вигоні, де заходить бо­
жественне сонце, — він, вбираючи легкий кізячий димок,
почуває, що йому якось не по собі. Він сідає і пише лантух
віршів чи то оповідань про вишневі садки і — головне —
про «хай живе навіки червоний неп!» і несе їх до міста. В
місті виясняється: твори не годяться. Це значить, що його,
за «енком» «комплекс рефлексологічних відбивачів» (от ба­
чите, тов. Майфете, вашу статтю таки вчитали!), — так от
цей «комплекс» в стані примітивности. Але просвітянин
цьому не вірить і приймає «октябрську» плятформу.
Так підійшли ми до другої засади, яка мусить розчару­
вати «енка»:
— «Мистцем взагалі» може бути тільки виключно-
яскрава індивідуальність, яка має не тільки чималий жит­
тьовий досвід, але й в силу деяких фройдівських переду­
мов, зрегулювала свою творчу діяльність по призначеній
їй сліпою природою путі.
92
Ви скажете, що це абстракція? А ми вам порадимо по-
студіювати психоаналізу. Ви скажете нам, що відціля неда­
леко й до містики? А ми вам порадимо не плутати понять:
одна справа — містика, а друга психіка, і говорячи про
психічне явище, ви не минаєте й абстракції. Ви скажете
нам, що це агітація за «зверх-людину»? А ми відповідає­
мо:
— А Ленін, а Маркс, а Ньютон, а…а… — хіба це зви­
чайні люди? Чи може ви гадаєте, що вони нічим не відріз­
няються від просвітянина? Даремно! Історію, звичайно,
роблять не вони — маса, не герої, а кляси. Але ми б були
кишеньковими матеріялістами, коли б побоялись ваших
неписьменних закидів в ідеалізмі. Марксизм тим і відріз­
няється від «панікьорства», що він завжди прямо дивиться
правді в очі. «Зверх-людей» нема, але є яскраві індивіду­
альності.
Цього цілком досить, щоб не поспішати з дешевими
фразами про «октябристське» колективне мистецтво з пре-
тенсіями на прерогативи в цій галузі.
Але нас не стільки цікавить у цьому разі теорія, як
«практика». Ми гадаємо, що художника і без Фройда мож­
на пізнати (хоч почитати його, Фройда, й слід). От вам, як
пізнає його той же Плеханов. Цитуємо:
— «Коли письменник, замість образів, оперує логічни­
ми доводами (бачите, очевидно теж за Шпенґлером), або ко­
ли він свої образи видумує для доказу певної теми, тоді він не
художник, а публіцист, хоч би він писав не розвідки і стат­
ті, а романи, повісті і театральні п’єси.
Слухайте! Слухайте! Слухайте! Чи може й тепер не чу­
єте?
«Треба бути об’єктивним у процесі художньої творчости
і суб’єктивним в оцінці громадського руху» — так вчить нас
перший фундатор марксистської естетики. І коли нас про­
світа примушує оспівувати той громадський трактор, що
ним завідує недавній прапорщик Смердипупенко, то ми ка­
ші::
— Смердипупенка ми підтримуємо, бо він допомагає
нам відбудувати господарство, але поеми про нього ми не
« утворимо: поперше — ми хочемо юспівувати не «тракто­
ри», а людей, подруге — Смердипупенко для нас одіозна
фігура і, потрете, «не всяку ідею можна втиснути в худож­
ній твір». От що каже з приводу цього англійський критик
мистецтва Рескін:
— «Дівчина може співати про загублене кохання, але
скупердяга не може співати про загублені гроші».
Словом, за просвітянською послідовністю:
— Мистцем треба народитись (пазсипіиг роеіае…), бо
ніяка «октябрська» плятформа в цьому разі ніяк не врято­
вує. (ЯКИЙ жах! Правда, товариші «хапи», «лапи», «ма-
пи»?).
III
Що ж говорить про мистецтво взагалі наш високовче-
ний «енко»? Та й чи говорить він про нього?
Тут ми примушені козирнути колективному творові
просвіти:
— Пробачте нам, товаришу Пилипенко, але треба ви­
знати, що ваші підкожушні мешканці, не в примір вам,
одразу взяли вола за роги, і не почали своєї статті з еконо­
мічної аналізи сучасного села, як зробили це ви 18-го цьо­
го місяця в своїй доповіді «Европа чи просвіта».
Яке ж дає визначення просвітянин «мистецтву взага­
лі»?
Намоловши три мішки гречаної вовни про те, як ди­
виться на цю штуку Хвильовий і «одні», натякнувши на
своє новаторство без «душевного шабльону» (ну й типус!)
визначає він так:
«Отже, цей самий «енко» каже — кому виключно
Шпенглер з Бахом і Моцартом, а кому й вони й Остап
Вишня й Богуславський з червоними маршами. Я трима­
юсь всіх!
Ще раз умри, просвіто — далебі краще не напишеш!
Поки справа йшла про погляд Хвильового, «енко», поста­
вивши перед собою завдання вияснити «прописну істину»,
94
плутав, як хотів. Коли ж справа дійшла до його власного
погляду на це «мистецтво взагалі», він спершу здрейфив…
Потім подумав і вирішив: давай спекульну на Вишні та
Богуславському. І спекульнув.
А втім, ми його за це не обвинувачуємо:
— І справді, що йому робити, коли його ерудиція ввій­
шла в рямці двох брошур: «октябрської плятформи» й
«промови Леніна на III Всеросійському з’їзді комсомолу».
Але все таки дозвольте, друзі, кваліфікувати цей факт,
як безпардонну розумову вбогість, що її й близько не мож­
на допускати до теоретизування нового мистецтва. До­
звольте сказати, що слюсар — слюсар, і коли він не знає,
що таке «мечик», то його женуть у слюсарну студію, де
він, напевне, не буде збирати нафтянки. Отже й художник
— художник, і коли він не знає, що таке мистецтво, то за­
пропонуйте йому поїхати хоч би до Брюсівського інститу­
ту, і не виводьте його на глум. Бо й справді: коли справа йде
«про високе мистецтво», тоді геть абстракцію! Коли ж дій­
демо до абетки, то тут «дайош» інтуїцію: мовляв і без
абетки обійдемось, наше соціяльно-просвітянське похо­
дження не схибить нас.
І цікаво нам:
— Невже таки вся наша «молода» молодь так безви­
хідно слабує на інтелект, як цей немолодий «енко», що на­
магається репрезентувати її?
Ні! І тисячу разів ні! Це — скандальне непорозуміння
цей симбіоз «енків» з нашою молоддю. Бож з такою убій­
чою логікою може вилазити в часописи тільки безсмертна,
нахабна просвіта. Бож не дарма група так званих «моло-
тівців», прийнявши нашу статтю з цікавістю, й досі не
спромоглася відповісти нам. (А вона ж «нахвалялась»!).
Ми прекрасно розуміємо, що наша позиція вельми не­
вигідна. З одного боку так званий «октябристський» про-
леткульт так загодував молодь своєю смачною кашею, що
вона вже заговорила про «собачу ідеологію» (напостівсь-
кий Лелевич) і остаточно заплутала соціяльну ролю арит-
метики з йолопівською абстракцією, намагаючись втисну-
95 ти в 2×2 якусь клясовість. З другого боку — і це ми пре­
красно розуміємо — демагогія й спекуляція «енків» для
молоді надто вигідніша: вона не заставляє багато думати і
до того ж з кінематографічною швидкістю видає ярлички
«кваліфікації». Залишається тільки сісти на вишню, заплю­
щити очі і спорзно виспівувати, як соловей на провесні…
поки підійде фортуна і забере у клітку, що її призначено
для невдачників.
Ми все розуміємо. Але ми пам’ятаємо й пораду Чехо-
ва:
— Коли дитина народиться, то її перш за все треба ви­
бити, приказуючи: не пиши віршів і оповідань, бо будеш
ледарем.
Ми маємо досить громадської мужности одверто ска­
зати це, і віримо, що наша гірка правда, кінець-кінцем, не
завтра, так позавтра прийдеться більш до смаку «молодій»
молоді, ніж просвітянські «прописні істини». То нічого, що
«енко» тримається кобиляк і задрипанок, які наводнили ни­
ні великі міста. То нічого, бо вдумливе студенство вже
зрозуміло нас і знає, що ми, говорючи про «сатану в боч­
ці», мали на увазі ледарів «з гітарою під полою», які слід­
ком за незаможницькими дітьми потягли до городу свої
стрічки й лантухи з віршами.
* * *
Але йдемо далі. Йдемо до просвітянського визначення
мистця.
— «Я називаю (каже «енко») художником того міщани­
на «обивателя», який в рівні з ходою розвитку кляси-пере-
можниці зумів дати суспільству корисний твір».
В тім то й справа, що його не можна назвати мистцем,
бо, на жаль, він не дасть корисного твору. Бо мистець,
який йде «врівні з ходом розвитку кляси», перестає бути
мистцем. Марксизм не був би марксизмом, коли б він не бу­
дував свою теорію на досвіді минулих віків. А минуле ка­
же:
96
— Справжні мистці, як мистці, завжди попереджали
свою клясу і ніколи не йшли з нею в рівні. Інша, вибачте
за вираз, теорія не тільки профанує пролетарське мистец­
тво, але й становить глибоко консервативний чинник у
розвиткові суспільства. Не треба плутати понять: одна
справа лікнеп, а друга — мистецтво. Наш пролетаріят ще
й досі з більшим задоволенням дивиться на халтурну «са­
тану в бочці», ніж на курбасівську постановку. Але це зов­
сім не значить, що той, хто напише червону «сатану в боч­
ці», буде мистцем. Він теж халтурщик. І зовсім не випадко­
во, що велику частину так званої агітаційної літератури
писала безпринципна міщанська напівінтеліґенція, яка ні­
чого не мала і не має з пролетаріятом. Тут зіграла ролю
не ідеологія, а простісінький гонорар.
Безперечно — і червона «сатана в бочці» найде свою
поличку. Але розцінювати її можна не як «революційно-
мистецький факт», а як факт, на кращий випадок, «револю­
ційний». Одна із ознак мистецтва — це його нестримний
вплив на розвинений інтелект. Отже, коли наш лікнеп зро­
бить своє діло серед нашого пролетаріяту, тоді те проле­
тарське мистецтво, що про нього ми зараз будемо говори­
ти, воістину буде творити чудеса, воістину буде могутнім
чинником в розвиткові людськости і поведе її до ненави­
сних просвітянинові «тихих озер загірньої Комуни», де зу­
стріне людину «втілений прообраз тієї надзвичайної Ма­
рії, що стоїть на гранях вевідомих віків».
IV
Якже ми дивимось на пролетарське мистецтво? Як
трактуємо шляхи його розвитку?
Кілька років тому група невідомих літераторів зі сво­
їм вчителем Володимиром Коряком випустила «універса­
ла» і проголосила нову еру в мистецтві.
— Були там «олімпійці»?
— Були!
— Відповідають вони за цей історичний документ?
97 — Відповідають!
Цей перший революційно-парадоксальний памфлет
різко одмежовував старе мистецтво від нового і був одним
із перших предтеч великого азіятського ренесансу.
Ми знаємо, що наша остання фраза викликала усміш­
ку не тільки на устах скептиків, але усміхнувся навіть Ко­
ряк.
Отже до Коряка:
— Дорогий товаришу Володимире, порох є ще в ро­
мантичних порохівницях і Дон-Квізадо живий. «Жив Ку­
рилка!». Бо на жаль (чи може на радість?) життя без його
не обходиться, а мистецтво — так це тільки й поглядає на
сервантесівського героя, бо без його допомоги ніяк не ру­
шити вперед.
Чи може ви згадали повстання проти вас?
Тоді відповідаємо: погані ті учні, що, бачучи помилки
свого вчителя, не пішли проти нього бунтом. Словом, як
Арістотель: «ми любимо Платона, але більше любимо
істину».
Отже, гряде могутній азіятський ренесанс у мистецтві,
і його предтечами є ми, «олімпійці». Як в свій час Петрар-
ка, Мікель-Анджело, Рафаель і т. д. з італійського закутка
запалили Европу огнем відродження, так нові мистці, з ко­
лись пригноблених азіятських країн, нові мистці-комунари,
що йдуть за нами, зійдуть на гору Гелікон, поставлять там
світильник Ренесансу, і він, під дальній гул барикадних
боїв, спалахне багряно-голубим п’ятикутником над тем­
ною, європейською ніччю.
Ви не вірите. Тому ж ви й протиставите себе вбогим,
розгубленим скептикам, яких засуджено на шпенґлеровсь-
кий «закат». Але ми добре знаємо, що ви хотіли б вірити.
Бож навіть ті, які з головою поринули в утилітаризм, це ж
вони, перегортаючи просвітянське мистецтво, спльовують
у бік і зідхають тяжко. Це ж про них Гайне сказав:
— 8іе Ігіпкеп пеітіісп \Уеіп
Ша1 ргейі§еп огїептіісп \Уа$$ег.
Цебто: «вони потайки п’ють вино, і публічно пропові­
дують воду».
98
Так як же ми дивимось на пролетарське мистецтво?
— Говорити — мільйонний раз — про його клясовість
ми, звичайно, не будемо. Поперше: це робота для просві­
тян, подруге: ця «прописна істина» стала для нас заялозе-
ною, без кінця ясною. Наше завдання вияснити художню
природу, його вступного періоду, час, перспективи остан­
нього.
Перш за все:
— До мистецтва, — як каже Троцький, — треба підхо­
дити, як до мистецтва. Отже, пролетарське мистецтво має
всі ті ознаки, що й «мистецтво взагалі».
Але чому ж воно зветься пролетарським?
А тому, що кожна кляса, що відогравала ролю в істо­
рії, кожна епоха вносили в мистецтво щось своє, що відпо­
відало їхнім ознакам. Нині головну ролю бере на себе про-
летаріят, який і творить свою художність. Тому й проле­
тарське.
От тільки кепська справа з ознаками. Частина наших
опонентів гадає, що пролетаріят має ознаки «його же цар-
ствію не буде кінця», а тому й мистецтво його мусить до­
рости до спокійних, зрозумілих, фундаментально-пролет-
культівських «червоних» романів. Друга частина, до якої
належить і Троцький, взагалі заперечують пролетарське
мистецтво на тій підставі, що пролетаріят, мовляв, не
встигне утворити своєї художности до переходу в безкля-
сове суспільство.
Про перших ми будемо говорити далі, а для других скаже­
мо:
— Коли гармати говорять — музи мовчать. Це так.
Але революція, як показує нам дійсність, не носить перманен­
тного характеру. Епоха горожанських війн почалась, але
вона буде мати чималі «передишки» то в одній, то в дру­
гій країні. Отже, в час цих «передишок» і буде творитись
мистецтво переходового періоду, що його ми називаємо
пролетарським. Воно стане за глибоко-революційний чин­
ник, за глашатая ідей своєї кляси, воно буде тим, чим був
для своєї епохи Вольтер, чим був для сердньовіччя Данте. Не
треба забувати, що мистецтво — архи-специфічна галузь
людської творчої діяльности, і тому розглядайте його, як
99 «архи» і не плутайте його з загальною культурою. Говори­
ти про пролеткульт, про пролетарську культуру — говори­
ти абсурд, бо клясова культура, цебто сума всього утворе­
ного зусиллями господаря становища, має консервативні
тенденції: вона переконує клясу в одвічності нескінчено-
сти її диктатури. Мистецтво ж, будучи чуйною сторожкою,
ідеологічною надбудовою, звільняється від цих тенденцій.
Для пролетарського мистецтва принцип безклясовости без­
перечно зрозуміліший, ніж для інших галузей творчої
діяльности. Більше того: приймаючи на увагу, що навіть у
буржуазній художній творчості були елементи загально­
людського визвольного прагнення, мистецтво взагалі —
прогресивне явище. Отже, пролетарське мистецтво, яке
ставить своїм завданням служити клясі, що бореться за
безклясовість, ні в якім разі не буде відогравати консерва­
тивної ролі.
Але чи встигне воно розквітнути?
Ми гадаємо — встигне. Будучи емоціональною катего­
рією, воно находить прекрасний Грунт в епоху горожансь-
ких сутичок. Саме в ту епоху, коли теорія боротьби за без­
клясовість стає ділом, коли це діло мислиться, як револю­
ційний патос, відвага, самовідданість, упертість, навіть… і
навіть фанатизм. Це поперше. Подруге:
— Говорячи про азіятський ренесанс, ми маємо на ува­
зі майбутній нечуваний розквіт мистецтва в таких народів,
як Китай, Індія і т. д. Ми розуміємо його, як велике духов­
не відродження азіятськи-відсталих країн. Він мусить прий­
ти, цей азіятський ренесанс, бо ідеї комунізму бродять при­
марою не стільки по Европі, скільки по Азії, бо Азія, розу­
міючи, що тільки комунізм звільнить її від економічного
рабства, використає мистецтво як бойовий чинник. Отже,
гряде новий Рамаян. Азіятський ренесанс — це кульміна­
ційна точка епохи переходового періоду. І спиратися на
азіятську економічну відсталість нічого. От що говорить з
приводу цього Маркс:
— «Щодо мистецтва, то відомо: певні періоди його
розквіту ніяк не відповідають загальному розвиткові сус­
пільства, відціля й — матеріяльної основи останнього».
100
Брати тут короткий термін не доводиться. Без всякого
сумніву:
Пролетарське мистецтво має час розквітнути.
А втім, чи можна його назвати пролетарським?
Ми гадаємо — можна. Справа, звичайно, не в термі­
нах. Але дозвольте з Енгельса:
«Кляса, що буде головною матеріяльною силою,
буде в той час, і головною духовною силою».
І далі:
— «Революційна кляса виступає не як кляса, а як пред­
ставник всього суспільства».
Отже, хоч це й дивно, а пролетарським мистецтвом
називається сума різних гурткових мистецтв, часто з плу­
таною ідеологією, що в них так чи інакше виявляються
ідеї епохи, ідеї молодої кляси, яка виходить на історичну
арену. Хоч це й «парадоксально», але нащадок, що кине
ретроспективний погляд в наші дні, якогось «червоного»
«енка» не побачить, а от той же «сивий дідусь» стане перед
його ясні очі. І — що «жахливіш» усього — він, нащадок,
його «дідусеву творчість» буде трактувати, як об’єктивний
чинник в розвиткові пролетарського мистецтва. Бо хоче
«дідусь» чи не хоче, але, коли він художник, епоха кінець-
кінцем зробить його своїм. І різнитись він буде від якогось
«олімпійця» тільки тим, що він не мав тієї непереможної
волі до утворення нового мистецтва, якою горів «олімпі­
єць». Його дещо ріднило з французькими парнасцями, але
як і останніх не можна назвати феодальними мистцямидак
і його «дідуся» — буржуазним. Поділ на «попутників» і т.
д. має тільки практичну мету: він допомагає інтелігенції
переходового періоду розібратись в складній політично-
економічній ситуації. Але в так би мовити мистецькій ре­
троспекції «сивий дідусь», як «попутник» зникає. Бо він ви­
робляючи в собі психіку своєї епохи, скоро звільняється й
від ознак того мистецтва, що на ньому він виховувався. В
фоліянтах нової художньої творчости майбутній історик
«попутника» буде шукати з мікроскопом.
Але чи мислимо ми пролетарське мистецтво, як єди-
101 ний художній моноліт? Відповідаємо: «ні»! Ьоно залежить
від тих же законів розвитку, що й буржуазне. Школи, на­
прямки — це його етапи, що по них воно буде йти до вер­
шин своєї досконалости. Епоха європейського відроджен­
ня забрала більше століття. Великий азіятський ренесанс25
простягнеться безперечно на кілька століть… Навіть в то­
му випадкові, коли всесвітня соціяльна революція скінчить­
ся «позавтра», бо барикадні бої зі старою психікою не сти­
хнуть і в 23 столітті. Отже, за цей час мусить виникнути не
одна школа й не один напрямок. Отже, балачки про «абсо­
лютний» реалізм пролетарського мистецтва, на наш по­
гляд, цілком безпідставні. Азіятський ренесанс буде харак­
теризуватись кількома періодами. Періоди буде характери­
зувати той чи інший головний художній напрямок. Проле­
тарське мистецтво пройде етапи: романтизму, реалізму, і
т. д. Це — замкнене коло законів художнього розвитку.
І коли тепер ми запитуємо себе, який напрямок мусить
характеризувати і характеризує наш період переходової
доби, то відповідаємо:
— романтику вітаїзму (уііа — житя)25.
Нині наш період кидає всі свої сили на боротьбу з лі­
квідаторськими настроями щодо мистецтва. Сьогодні на­
ше гасло: — «уіїа!» Ми прекрасно розуміємо, що пролет-
культівський лефовський (він же «прафовський»), псевдо-
клясицизм незалежно від себе відограє ролю ідеолога но­
вого рантьє. І ми беремося за клинок романтичної шпаги.
Як у свій час французькі парнасці, перші реалісти, і т. д.
Ґотьє, Лекон-де-Ліль, Бодлер, Фльобер пішли походом про­
ти різних Ожьє, що так реально оспівували канареєчного
буржуа, так ми, «олімпійці», не можемо мовчати, коли ба­
чимо поруч себе бездарних, симптоматичних «енків».
Але ж дозвольте, скажуть нам: ви читали та не дочита­
ли: хіба ваш учитель естетики Плеханов розібравши
французький романтизм, не зробив висновку, що він но­
сить в собі архибуржуазний характер? Хіба Троцький, з
яким ви теж деколи погоджуєтесь, не прирівняв його до
містики?
102
Відповідаємо: все це так. Але ми знаємо й те, що в Ні­
меччині романтизм зіграв напівконсервативну ролю, а у
франції зовсім навпаки, хоч він і був архибуржуазним, бо
там він привів мистецтво до реалізму, який показав нам
справжню природу буржуа. Очевидно, не всюди він одна­
ковий і не всюди відограє ту саму ролю. Ми гадаємо, що
психологія пролетаріяту за даних історичних умов відпо­
відає нашій романтиці. Ми гадаємо, що навіть консерва­
тивний песимізм романтика прогресивніший від консерва­
тивного оптимізму Дюма-сина. Ми, нарешті, гадаємо, що
утилітарний підхід до мистецтва має на увазі не тільки
прихильність до громадського порядку, але й до громадсь­
кого ідеалу. Це, коли не помиляємось, перефразовка того
ж таки вчителя естетики. «Французькі романтики не симпа­
тизували соціялізмові — і тому вони були практично без­
змістовними». Крім того, ідеалізм художника не можна
ототожнювати з ідеалізмом політика: коли політик має
справу з реальною економікою, то художник, виходячи з
тієї ж економіки, має справу з іритацією (хворобливим
роздратуванням) і безплотними образами. От що іще раз
говорить Карл Маркс про мистецтво:
— «Громадський розвиток, який, виключає мітологізу-
вання природи, який вимагає від художника незалежної від
мітології фантазії не міг би ні в якому разі утворити грун­
ту для грецького мистецтва».
Мітології? її вплив на фантазію? Мітологізування при­
роди? Так це ж, скажуть, «октябристи», ідеалізм, від якого
недалеко до романтики.
Правда, друзі! Тому то ми й мислимо на сьогодні ро­
мантику вітаїзму.
Цебто — мистецтво бойового етапу переходового пе­
ріоду. Бо це зовсім не червона просвіта. Знову повторю­
ємо — найсправжнішими ліквідаторами пролетарської ху­
дожньої штуки є «октябристські» «упростителі», вульгари­
затори. В Росії, під натиском матушки Калуги воно виро­
дилось у «фабричні гудки й труби», у нас — вироджується
в «трактори й плуги». Просвітяни «почивають на лаврах»,
103 «будують нове житя», зовсім не почуваючи й не бажаючи
почувати світової катастрофи — епохи горожанських війн.
Пролетарське мистецтво наших днів — це Марсельєза,
яка поведе авангард світового пролетаріяту на барикадні
бої. Романтику- вітаїзму утворють не «енки», а комунари.
Вона, як і всяке мистецтво, для розвинених інтелектів. Це
сума — нового споглядання, нового світовідчування, но­
вих складних вібрацій. Це мистецтво першого періоду азі-
ятського ренесансу. З України воно мусить перекинутися у
всі частини світу й відограти там не домашню ролю, а за­
гальнолюдську.
Отже, час романтики вітаїзму — доби горожанських
війн.
Отже, її художня природа — бойовий «ідеалізм» в лап­
ках молодої кляси — пролетаріяту.
Отже, її перспективи — роля одного з фельдмаршалів
у майбутніх барикадних боях.
Але тут же ми попереджаємо:
— Коли ми надаємо свойому мистецтву бойового зна­
чіння, то це зовсім не значить, що ми розуміємо під ним
той поток віршової «бойової» графоманії, який пробіг не­
щодавно по нашій території. Щоб творити справжнє бойо­
ве мистецтво, треба відчувати свою епоху, треба знати, на
що вона хворіє. Ми, наприклад, одну Тичинівську «Бурю»,
або одну Йогансенову «Комуну» не проміняємо на всі во­
зи віршів, що риплять до города по великому тракту. Ми,
наприклад, одну щиру новелю не проміняємо на всі про­
світянські лантухи оповідань.
Ми, «олімпійці», не тільки відчуваємо запах наших
днів, але й аналізуємо всю складність переходового періо­
ду-
Наше гасло — бий і себе й інших «свинею»26. Будируй
суспільство, не давай йому заснути. Наше гасло — вияви
подвійність людини нашого часу, покажи своє справжнє
«я». Це тобі дасть можливість іти далі, бо коли ти не про­
світянин, ти підеш у протест проти того ладу, який вихо­
вував тебе, саме — проти капіталізму.
104
Але тут нам закинуть ядовитою іронією одного з «ен-
ків»:
— Який же ти революціонер, коли в тебе «кололось»
«я»?
Відповідаємо з задоволенням і саме про коли:
— Коли ти просвітянська колода, то, звичайно, без со­
кири ще вік пролежиш. Але коли ти людина, то «буття ви­
значає твою свідомість». Тебе, як каже, відомий і непога­
ний, марксист «не врятує й архи-пролетарське походжен­
ня». Коли ти революціонер — ти не раз розколеш своє «я».
Але коли ти обиватель і служиш, припустім, у якомусь де­
партаменті, то хоч ти об’єктивно й маєш тенденцію бути
царем природи, але суб’єктивно ти — гоголівський герой.
Справа тільки в тому: чи бути тобі Акакієм Акакієвичем,
чи держимордою. Тут маєш вибір.
Така, як бачите, складна ситуація щодо пролетарсько­
го мистецтва.
Як же його трактує «енко»?
V
Перш за все він «цитнув», як і треба було чекати, Лені­
на за тією брошурою, що про неї ми вже говорили, і ска­
зати до речі: дуже не на свою користь. Але така вже про­
світянська логіка. Скажи про ленінську «закономірність
розвитку пролетарської культури» і бухни «за рибу гроші»:
— «Сором же дехто має й не кожний наважиться ви­
кликати образи Марій».
Словом, спекулюй Гаврило — сьогодні твій день. Бо й
справді: скільки тих цитат можна навитягати! Цілі томи!
От хоч би з брошури: «Краще менше, та краще»:
— «В питаннях культури розгониста хапанина (чи не
від «хапа» пішла?) шкідливіш за все (Ленін, очевидно, має
на увазі 2 повісті й 10 оповідань за 7 місяців). Це багатьом
із наших юних літераторів слід було б намотати собі гар­
ненько на вуса».
А от із брошури «Що робити»:
105 — «Робітники беруть участь у виробництві соціялістич-
ної ідеології не як робітники, а як теоретики соціялізму, як
Прудони й Вейтлінґи… А щоб їм це вдавалось, треба, щоб
вони не входили в штучні рямці літератури для робочих, а
вчились би опанувати загальну літературу».
Таких цитат навитягати багато можна.
Так як же просвіта трактує наше мистецтво?
Спершу вона пише свою «засаду» про його клясовість,
а далі, вибачте за вираз, дає формулу:
— «Майбутнє мистецтво не може бути «созерцатель-
ним», «абстрактним», воно буде витікати з надр самого
життя».
Що вона хоче цим сказати — ми вже говорили: це іде­
ологія нового рантьє. Але для «молодої» молоді справа
йде про ідеалізм і матеріялістичний трактор із «Нечаївсь-
кої комуни».
Коли це так (а це напевне так!), то дозвольте розши­
фрувати вбогість просвітянської думки ще однією й остан­
ньою (коли на те вже пішло) цитатою з Леніна, саме з йо­
го 5-го листа до М. Ґорького:
— «Я вважаю, що художник може почерпнути для се­
бе багато корисного зо всякої філософії. Нарешті, я ціл­
ком і безумовно згоден з тим, що в справах художньої
творчости вам усі книги в руки (цебто Ґорькому) і що бе­
ручи такого ґатунку погляди й із свого художнього досвіду
й із філософії, хоча б ідеалістичної, ви можете прийти до
висновку, що робітничій партії величезну принесуть ко­
ристь».
Цього досить? Гадаємо, досить!
Цей клясичний уривок слід кожному молодому літера­
торові зробити настільною пам’яткою, тим паче, що Ле­
нін, здається, більше ніде не говорив про художню твор­
чість.
Але як же плутає «енко» далі, де ще він безсоромно й
безпардонно оперує своєю логікою? Де його «олімпійське»
перо наздожене? Як скине його привабливу машкару ?
— «Ми стверджуємо існування пролетарської культу-
106
ри, збудованої лише на прикладах минулого (говорить про­
світа й раптом додає): «пролетарський письменник не мо­
же виховувати себе виключно на старій буржуазній літера­
турі!».
З одного боку «лише», а з другого «не може». Коли бу­
дуєш щось на будь-яких прикладах, то й, очевидно, вихо­
вуєш себе на них. «Енко» чув дзвін, та не знає, де він. Ко­
ли я, припустім, беру за приклад лише романський чи то
готичний стиль і будую дім, то це значить, що я, як ху­
дожник, виховую себе в цьому стилі. Але виховавши себе
на ньому й пізнавши його внутрішній зміст, я можу бунту­
вати проти нього. Гадаємо, що «енко» не здатний на це.
Відціля й логіка: «лише» і «не може». Саме тут і дзвін. Але,
на жаль, просвіта все одно не добере, в чому справа, бо
вона «не може себе виховувати виключно на буржуазній
культурі». їй подавай епоху троглодитів.
І тому зовсім не дивно, що й —
— «Комплекс відбивачів пролетарського письменника
повинен іти шляхом спостережень явищ сьогоднішнього
ДНЯ».
Так каже Заратустра з задрипанок. Так каже «енко».
Але чому обов’язково сьогоднішнього? Чому не вчо­
рашнього? Хіба не можна «помарити в минулих віках» і
взятись за вивчення днів паризької комуни, або великої
французької революції? Хіба не можна про них писати тво­
ру? Не можна? А ми й не знали! Тепер розуміємо: він бу­
де контрреволюційним чинником і не відповідатиме «вихо-
вавчим завданням кляси».
Тоді може дозволите зазирнути в майбутнє? Не дозво­
ляєте написати щось подібне до уельсівської фантазії? їй-
бо, буде цілком «червоним і благонадійним».
Але «енко» суворить брови й не дозволяє. Тоді ми до
нього з цитатою й не з когонебудь, а з «самого» Карла
Маркса:
— «Чому дитинство людського суспільства, де воно
розвивалось найпрекрасніш, не повинно бути для нас віч­
ною радістю, як ступінь, що ніколи не повториться?».
От тобі й розкоші сучасности! Але все таки чому ж це?
107 А тому, каже, усміхаючись, Плеханов, що мистецька вар­
тість художнього твору визначає удільну вагу його змі­
сту». От чому!
А в тім, ідемо далі:
— «Пролетарський письменник утворить свої «ливи-пе-
реливи душевні — навколо машин і тракторів».
Чи не «перл»? Так і пре просвітянином із кожної літе­
ри. Бож справа не в тому, що нам доведеться довго ще по­
возитись з плугами, справа в тому, що художня фантазія
«енка» далі трактора ніяк не йде. Можна битися об заклад,
що, коли ми слухаємо радіо-концерт, просвітянин, що жи­
ве в тім же будинку, «грає на грамофона».
Але годі! І так нас лають за ядовите перо.
VI
Але що ж таки, нарешті, ця загадкова просвіта?
Висловлюючись високим стилем:, просвітою зветься
не той фізичний «енко», що за нього розпинається на своїй
доповіді Сергій Володимирович Пилипенко, а та абстрак­
тна категорія в психіці суспільства, яка за наших днів ста­
новить архиконкретний консервативний чинник. Вона «по-
двійности», як пише «енко» «не розуміє, але вона слабує на
логіку».Вона — «темна наша батьківщина». їй, як пише той
же «енко», «противна складність». Але вона хоче жити, бож
не дарма вона шукає «вказівок, яким чином використати
буржуазні знання», бож не дарма вона нарікає, що «життя
не встигло набути сталих форм» і, очевидно, має ту склад­
ність, що їй противна. Вона в українських умовах новий
рантьє селянського непу. Вона весь час плутається між
«поміщицькою молотилкою й громадським трактором» і
не знає, чого їй треба.
Ми знаємо й кажемо:
— «їй треба до лікнепу, їй треба покинути писати опо­
відання й взятись за роботу. їй треба навчитись грамоти. І
потім вчити мільйони неписьменних селян. їй треба зроби­
ти культурну революцію на селі. Це її історична роля. їй
108
треба забути про вірші й іти виховувати з селькорів хоро­
ших журналістів. Бож одна справа вигадувати бездарну
«Нечаївську комуну» і зовсім інший смак написати побуто­
вий нарис із життя якоїсь справжньої комуни на Полтав­
щині. Цю комуну прочитаємо й ми, а про робітників і се­
лян із глухих закутків і говорити не доводиться. Це буде
не мистецький твір, але корисний твір журналіста. Треба
покинути високі матерії й не лізти не в своє діло… до того
ж: епоха горожанських війн все одно почалась. От вам вся
критика, що її чекає «молода» молодь.
Нам потрібні, товаришу Пилипенко, клюбні робітни­
ки, завсільбудами й навіть економісти та інженери, а ми —
хочемо чи не хочемо — виховуємо, пробачте за різке сло­
во — ледарів. Тут ми переходимо до ролі Плуга.
Поперше:
— Даремно Пилипенко гадає, що ми, говорячи про
просвіту, мали на увазі його організацію. Ані Гарту, ані
Плуга ми не чіпали. Інакше ми б цитували або гартовансь-
кі або плужанські збірники. Ми таки говорили про просві­
ту. Що в Плузі вона має великий вплив на маси — од цьо­
го ми теж не одмовляємось. Але це зовсім не значить, що
нападки були на організацію.
Подруге:
— Плуг відограв одну з своїх історичних ролей. Ім’я Пили-
пенка (без усякої іронії й цілком серйозно) буде занесено
на червону дошку. Але будьте, дорогий товаришу Сергіє,
до кінця революціонером. Саме в цій справі. Треба мисли­
ти послідовно: треба сказати, що Плуг і мусів перетвори­
тись на культурницьку організацію, почавши зі спілки мист-
ців. Тепер він мусить взяти на себе іншу ролю, не менш
вдячну й більш корисну.
Плуг мусить стати добровільною спілкою культурни­
ків, яка дасть нам те, про що ми вже говорили. Це зовсім
не значить, що в Плузі нема й не повинно бути мистців. Во­
ни єсть і вони мусять бути. Але всій організації й як такій
дайте «установку» на справжній трактор, а не на вигада­
ний графоманом. До вашої великої енергії й ініціятиви без-
109 межний темний степ. Ризикніть, і ми, «олімпійці», постави­
мо вам «нерукотворного» пам’ятника, бо ви допоможете
нам вивести наше молоде мистецтво з смердючої атмосфе­
ри кар’єризму, спекуляції та іншої графоманії. Тоді не бу­
де перебіжок з одної організації до іншої й гри на темних
інстинктах. Тоді наша молода країна воістину піде до
культурного розквіту.
Все це, звичайно, гіперболя, але тут не без «прописної
істини».
Але, коли ви, тов. Сергіє, цього не зробите — історія
зробить за вас.
Що ж таке Европа?
Европа — це досвід багатьох віків. Це не та Европа,
що її Шпенґлер оголосив «на закаті», не та, що гниє, до
якої вся наша ненависть. Це — Европа грандіозної цивілі­
зації, Европа — Ґете, Дарвіна, Байрона, Ньютона, Марк­
са, і т. д., і т. п. Це та Европа, без якої не обійдуться пер­
ші фаланги азіятського ренесансу. І коли Зеров знає цю
Европу (а він її знає!), то ми йому простягаємо руку. Ми
не безсилі епігони, ми відважні піонери «в яскравий світ —
комунізм». Так писали ми в свойому «універсалі». Тоді ми
зуміли «відмежуватись червоним фронтом від спеців», те­
пер ми маємо мужність діялектично мислити. Не тільки
Коряк — і ми за ним проголошували «смерть українсько­
му мистецтву». Але ми не змішали Европи з «Европою».
Ми почуваємо себе настільки сильними, що всякі розмови
про чужі ідеологічні впливи на нас, викликають з нашого
боку тільки усмішку. ,
1 коли тепер ми підійдемо до Гарту, то треба визнати:
і Гарт під впливом різних «октябристських» плятформ по­
чав плутатись у просвітянських справах. Це його сьогод­
нішня хвороба. Але потенціяльно він на території Союзу
єдина спілка, що може взяти на себе організацію справж­
нього пролетарського мистецтва. Для цього треба одмови­
тись від тієї масовости, що її йому нав’язують. Нове ми­
стецтво загартовується в лябораторіях. Масовість роботи
мистців виявляється за кілька років, коли їхні твори розпов­
сюдяться в мільйонах екземплярів.
ПО
Так ми дивимось на Европу. Так ми дивимось на про­
світу. Що ж тоді: — Европа чи просвіта? — Для мистец­
тва — тільки — Европа.
Нашими устами говорить молода пролетарська інтелі­
генція, що виросла за кілька років і загартувала себе в огні
горожанських сутичок. Ми відповідаємо за все сказане нами
перед трибуналом Комуни. Ми хочемо бути комунарами,
що знають собі ціну й мають сміливість взяти ще одну ци­
тату, саме з Куліша:
«Да, не той Куліш чоловік, щоб людської ворожне­
чі в своїй правді лякатись. Стояти за правду не то проти
однієї ледачої людини, та хоч би й проти кагалу ледарів —
це його можна сказати — культ».
Кінчаючи свою статтю, ми, «олімпійці», бажаємо «мо­
лодій» молоді продумати її. Бо ми знаємо:
Тільки тоді вона, «молода» молодь, буде з нами,
коли почує надзвичайний гул азіятського ренесансу, який
гряде.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.