Микола Хвильовий Твори в п'ятьох томах ТОМ 4

П’ЯТИЙ ЦИКЛ ПАМФЛЕТІВ 1926—1927. ДОБА ВАПЛІТЕ. «СОЦІОЛОГІЧНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ» ТРЬОХ КРИТИЧНИХ ОГЛЯДІВ.

«Ми шукаємо лише соціологіч­
ного еквіваленту».
В. Коряк
«Теперь вопрос: зачем написа­
на вся зта книга»?
В. Бєлінський
І
Страшенно неприємно виступати проти тієї людини,
що з нею зв’язано твої найкращі спогади, що так багато
зробила для… ну, хоч би особисто для тебе. Але як же й
мовчати, коли ти непереможно хочеш притримуватись то­
го етичного критерію, в якому звучать такі молоді й хоро­
ші слова: «атісш Ріаіо, зеа1 та§із атіса уегііаз»2. Що ж ро­
бити, друзі дорогії: очевидно, і Бєлінський не зовсім добре
почував себе, сідаючи за листування Гоголя. Словом, ви
розумієте: хоч і страшенно важко одкривати огонь по рід­
них фортецях, але й не одкрити його теж не можна.
— Ви збираєтесь стати в позу Бєлінського і бити яко­
гось там Гоголя?
— Нічого подібного! Сьогодні баталія зовсім іншого
порядку. Ми хочемо атакувати, так би мовити, «навпаки»:
наша атака на «неистового Виссариона». Розумієте? Це
вже «чогось більшого»! Проте, давайте кінчати з дотепами
«діда Яшека» і переходити до спр?,^ А справа приблизно
така:
— В своїх останніх постановах наша компартія, аналі­
зуючи стан художньої літератури, зазначає, що зараз ми муси­
мо звернути якнайбільше уваги на марксистську критику.
Але в тих же постановах є ще й такий абзац: «Тільки тоді
марксистська критика буде мати глибоке виховавче зна­
чіння, коли вона спирається на свою ідейну (курсив поста­
нови) перевагу», і
347 Коли ми тепер перейдемо до нашої літературної дій-
сности й поставимо її в плян цих постанов, то побачимо
що, поперше, — належної уваги ще й досі не сконцентро­
вано на цій серйозній ділянці культурного фронту, подру-
ге — в результаті такого нашого відношення до своїх, так
би мовити, майбутніх мерінґів ми маємо дуже непрогляд­
ну картину: наша марксистська критика не тільки не вдо­
сконалюється, а більше того — починає раптом впадати в
дитинство і уже навіть губить під собою ідейний Грунт.
Це ярко кидається в очі, коли ми переглядаємо остан­
ні роботи такого письменника, як В. Коряк. Правда, назва­
ний критик — не унікум на цій ділянці. Є вже багато спроб
наближення до плеханівських, скажемо, естетичних посту-
лятів як з боку т. зв. попутницької літератури, так і з боку
жовтневої молоді. Але покищо, на жаль, про ці спроби
серйозно говорити не приходиться, і тому виміряти наші
досягнення в області марксистської критики ми все таки
примушені на тому ж В. Корякові. Звичайно, автор «кали­
нових мостів» не хоче претендувати на таку відповідальну
ролю («з автора лише газетний робітник», лагідно пише
він про себе), але одна справа особисте бажання, а зовсім
інша логіка подій: волею логіки В. Коряк давно грає ролю,
так би мовити, командарма на цій ділянці культурного
фронту. І зовсім не випадково він назвав одну із своїх кни­
жок — «Організація жовтневої літератури», бо він і справ­
ді до цього часу був вищеназваним організатором. Був він
організатором і в цій книзі, і в тій, що зветься «Нарисом
історії української літератури», і в книзі «Боротьба за Шев­
ченка». В одній він (хоч і наспіх) положив основи марксист­
ської естетики і подивився на минуле нашої літератури
очима матеріяліста, в другій одгукнувся на болючі питан­
ня нашої сучасности, як от «форма і зміст» та дав гостру
критику тій новітній літературі, що намагалася йти народ­
ницькими шляхами, в третій — воював за «батька Тараса».
Правда, ці книжки не без хиб. В. Юринець, будучи сам
першорядним вульгаризатором (це ми, здається, вже дока­
зали), рецензуючи одну із названих книг, досить таки влуч-
348
но підмітив, що «метода Коряка дуже часто веде його на
шляхи вульгаризації»: мовляв, «ідеології є чисті відбитки
економічної структури суспільства». Той же В. Юринець
цілком правильно підмітив і те, що Коряк в своїй харак­
теристиці революційної літератури «хворіє сумарністю й
для оцінки цього напрямку дає сердешно мало»: мовляв,
якийсь «фейлетонистий огляд, а не літературна критика».
Але, як кажуть, один Бог без гріха, і той не помиляється,
хто нічого не робить. У всякому разі В. Коряк зробив ді­
ло великої ваги і покищо це діло його можна схарактеризу­
вати, як відносну й відповідну дискредитацію тих методів і
точок, що з них виходила дожовтнева українська критика.
Без цієї роботи жовтневої літератури не можна було ми­
слити. Отже честь і слава В. Корякові за той розгром, що
його він вів на протязі кількох років.
Але не думаємо ми співати нашому критикові слави за
його сьогоднішню діяльність. В. Коряк не хоче (чи не мо­
же) зрозуміти тієї простої істини, що його «організація
жовтневої літератури» є організація, так би мовити, умо­
ви а, є тільки передумова до справжньої організації. Він
ніяк не хоче (чи не може) зрозуміти тієї простої істини, що
ми вже вступили в той період, коли боротьба з чужим сві­
тоглядом трансформується й набирає тих форм, які відпові­
дають затяжному характерові нової економічної політики.
Іншими словами — він не розуміє, що час уже переходити
від «літературних мечтаній» — «калинових мостів», до сер­
йозних, ґрунтовних розвідок про нову й новітню літерату­
ру, що тільки такими розвідками ми й можемо робити
опір ворожому світоглядові, що саме на них і почнеться
справжня, не умовна організація жовтневого письмен­
ства.
Звичайно, «історія передбуржуазної літератури» — по­
трібна річ, але громадський діяч не може не розуміти, що
зв’язатися з сучасністю він здібний тільки тоді, коли буде
пильно і серйозно стежити за живим матеріялом поточної
творчости і вчасно реагувати на той чи інший прояв гро­
мадського руху. Іншими словами — критик-соціолог кон-
349 центрує головну свою увагу на «по поводу» добролюбівсь-
кого характеру. Очевидно, «по поводу» тих питань, що
хвилюють сучасників. Акад. С. Єфремов, наприклад, вико­
ристовує це «по поводу» майже «до отказу», і коли правду
говорити, то його багато більше цікавить (правда, не з то­
го боку) т. з. «соціологічний еквівалент», ніж багатьох на­
ших марксистів.
— Ви хочете сказати, що В. Коряк тупцюється на од­
ному місці?
— Саме це ми й хочемо сказати. І не тільки сказати,
але й показати.
— Але чим це з’ясовується? Небажанням, чи невмін­
ням знайти нові методи боротьби зі старим світоглядом?
— Це вже питання зовсім іншого порядку і потребує
окремої статті. Ми гадаємо, що — боязливістю, бож ціл­
ком справедливо каже один із славетних англійських полі-
тико-економістів: «філософія там неможлива, де страх пе­
ред наслідками сильніший од любови до істини». Не менш
справедливо каже і Пауль Гейзе: «\Уег пісЬі \Ґа§еп сіагГ
зісп §епп ги Іазвеп, ттй пісЬі \УеіІ коттеп»3.
Отже дозвольте не бути голословним і фактами (хоч і,
до речі, нудними) доказати, що наша молода марксистська
критика і справді переживає зараз велику кризу і навіть гу­
бить під собою ідейний грунт.
— Ви хочете подивитись на останні роботи В. Коряка?
— Саме це ми й думаємо зробити. Ми беремо його
річні огляди (ви пам’ятаєте славетний «Взгляд на русскую
літературу 1847 г.»?). Беремо розвідки з такими назвами:
«Калиновий міст» («замість річного огляду» за 1925 рік),
«Літературний рік» і «Жовтнева література в минулому ро­
ці» — огляди за біжу чий 1926 рік. Отже, почнемо з «Кали­
нового моста».
II
Критик-ентузіяст (а за такого ми вважаємо й В. Коряка)
не може сухо підходити до свого матеріялу. Отже, перший
350
огляд, як і треба було чекати, починається з лірики. Це,
звичайно, непогано і навіть більше того — гарно, але, ма­
буть, в тому разі, коли автор далі переходить до діла. Що
ж бачимо далі? Далі наш критик говорить «по» вищезгада­
ному «поводу». Говорить довго і уперто. Але говорить —
треба віддати йому справедливість — розхристано і навіть
незрозуміло. Саме тут і починається, так би мовити, криза на­
шої критики. Тут змішано все до однієї купи: тут вам і «ката­
васія гарто-плужан», тут і «національна культура» тут і тео­
рія мистецтва («мистецтво є думання про світ» … і т. інше).
Словом, несподівано ми опиняємося в зачарованому колі
уже затасканих формалістичних прийомів колись славет­
ного, оригінального і вдумливого В. Шкловського. Але ко­
ли останньому сьогодні нічого іншого не залишається,
як випускати «Третю фабрику», то соціологові зовсім не
личить фабрикувати цей вінегрет. Словом, коли статтю,
що її призначено для мас, важко читати інтелі­
гентові, то як дивитись на таку от розмову:
— Товаришу, Коряче, для кого ви пишете?
— Я? Я, Коряк, пишу тільки для робітників і селян.
Незрозуміло тут все: незрозуміло, поперше, — кому
симпатизує автор: Плугові чи Гартові (а це робітників і се­
лян, очевидно, цікавить), незрозуміло, що автор хоче ска­
зати своїми екскурсами в так зв. національну культуру,
бож в одному місці він гадає, що жовтнева література «му­
сить опертися в нашій країні, в нашій літературі на демо­
кратичні і соціялістичні елементи національної культури» і
навіть хвалиться, що «їх у нас не менше ніж у сусід», а в
другому — глузує з якогось там письменника,- який «вби­
рає в поле овиду національні особливості» знову ж таки
цієї культури. Зовсім незрозуміло, як той письменник, що
по заяві критика мусить «опертися»… і т. д., може викину­
ти з «поля овиду» ті елементи, на які він мусить «оперти­
ся», себто елементи буржуазні, не «соціялістичні», не «де­
мократичні», бож хто йому, письменникові (імя рек), дасть
гарантію, що викинутий ним «з поля овиду» ворожий еле­
мент не всадить йому ззаду досить таки меткого ножа.
Незрозуміло, яке ж, нарешті, дає визначення наш кри-
351 тик цій же таки «національній культурі»? Починає він так:
«Так, так! за капіталізму (підкреслення наше) наці­
ональна культура є культура буржуазна. А за диктатури
пролетаріяту? Національна культура пролетаріяту є поп-
8ЄП8». Прекрасно! Але тоді навіщо сказано «за капіта­
лізм у»?.. Очевидно, за соціялізму знову починається «на­
ціональна культура»? Так? Коли так, то це вже подвійний
П0П8ЄП5. А коли не так, то… нічого не розуміємо!
Незрозуміло (бо не конкретно) говорить наш критик і
про «свої образи для ідеї комунізму»; незрозуміло, для чо­
го автор підкреслює таку от фразу: «є р о б к о р и, щ о
переходять до літератур и», наче і справді
робкори не є літератори.
Словом, багато незрозумілого. Але за цим незрозумі­
лим плижок «у невідоме», який чомусь приводить — рап­
том до «Глобусу». Тут уже застрочили прізвища, назви
оповідань і збірок.
— Очевидно, почалась критика?
— Ну, а як же! Доки ж її будемо чекати… Отже доз­
вольте взяти перший зразок: «і у цьому році (читаємо) Ле­
нін (О. Журлива «Леніну», П. Щербина — «Іллічеві»), за­
водські мотиви (Гр. Колченко) і трактор (їв. Ле). Була лі­
тература студентська (каталога тут не подаю), червоноар-
мійська («Моцарт» Васильченка — чудова річ). Коли вже
перейшов до «Нової громади», то тут лікнеп»… і т. д.
Словом, почалось добре. Поперше, — автор незадово-
лений, що «і в цьому році Ленін», подруге, — наперекір са­
мому собі автор зумів все таки дати каталог і потрете:
дозвольте поцікавитись, що це таке? Чи не об’єктивний ме­
тод в літературі? Кому це і навіщо потрібно? Хіба нас ці­
кавить те, що Колченко написав «Заводські мотиви», що
Васильчено надрукував «чудову річ» — «Моцарта»? Хіба
ми про це не знаємо з х р о н і к и?.. Що це таке?
— Ага?.. Так вам і треба — інтелігентам! Це я нарочи­
то. Це я… знайшов «соціологічний еквівалент»!
— Дозвольте! Але нас цікавить, що в цих «Заводських
мотивах», що в цьому «Моцарті», які соціяльні процеси
352
одбились, які настрої відзеркалюються, на якому худож­
ньому рівні стоять ці оповідання, які мають дефекти й плю­
си, скільки в них «соціялістичних елементів» і т. д.
— Вас це цікавить? Ну й добре! А мене от цікавить ро­
бітничо-селянська маса. Чуєте, зраднику жовтневої літера­
тури!.. Проте — «переходимо до збірок» — пише далі наш
критик — «і тут не будемо подавати каталогів».
— «1 тут»?.. Значить справа і справді кепська, бо там,
як ми бачили (Ьеіаз!), крім ліричного каталога з дотепами
«діда Яшека», здається, нічого не було… Але яке ж це «ви-
борочне обслідування»?
— «У скелі носом дірку не пробити». «І було у нас,
сказати, письменників-комсомольців якийсь десяток (О.
Громів, І. Момот, П. Голота, Голубничий, Конторин,
Усенко, Шевченко, Кириленко, Кожушний, Дукин, Д. Ко­
валенко, Свистун, А. Крашаниця, Г. Епік)» і т. д.
— Словом — знову каталог?
— Нічого подібного! «Скажете — кількісний зріст? З
посміху люди бувають і кількість переходить у якість».
— Цілком справедливо, шановний оглядачу: буває й
таке! Але буває це тоді, очевидно, коли критика допомагає
цій кількості перейти в якість і коли вона цікавиться не
тим, що «комсомольська поезія є фактом» і — радіє не з
того, що початкуючий поет Усенко намагається мавпува­
ти Безименського, а… цікавиться «соціологічним еквіва­
лентом»… хоч би цієї ж «комсомольської поезії». Той же
Бєлінський, наприклад, в свій час це добре засвоїв. Непо­
гано це засвоїв і другий ентузіяст — Лесінґ.
— Ну, ясно! Ми ж давно знаємо, що ви проти нової
комсомольської літературної організації!
— Нє! Боже борони! Ми просто не розуміємо, що та­
ке «комсомольська поезія». Чи та, що бере теми з комсо­
мольського життя, чи та, що її роблять комсомольці. Ко­
ли справа йде про перше визначення, то хіба емігрант Срі-
блянський, припустім, не може брати тем із комсомольсь­
кого життя? Чи може ви його вважаєте за комсомольсько­
го поета? Коли ж ходить про друге визначення, то чому
353 тоді не назвати поезії доктора А. Чехова, припустім, док­
торською поезією, міністра Ґете — міністерською поезією
і т. д. Словом, страшенно неясно!
— А, наливайте! Знаємо вас, академіків! Вам би тіль­
ки «шведські могили» та фашист Донцов. Хіба ви сочув-
ствуєте робітничо-селянській молоді?
… — А втім, В. Коряк таки пробує стати на шлях
Ґрунтовної критики. От вам приклад: «М. Кожушний мав
цього року книжку «Комсомолка Зоя» з проблемою ко-
лонтаєвською і з кущами верболозу. Тут усе — і тематика,
і лексика тхне «братвой», «блатной», а в небі «чумацький
шлях» і «Волосожар» — дуже нині популярні речі. Є й такі
цікаві образи і не «вульгарні», як сади в весняній прозоде-
жі. І я скажу, що це книжечка потрібна».
— Звичайно, про «півтора десятка книжок» всього не
скажеш. Але коли беретесь щось критикувати — то крити­
куйте. А то і приходиться говорити за народницьким пу­
бліцистом С. Єфремовим: «Погнавшись за дрібницями,
критик забуває показати читачам якраз те», … що й «було б
найцікавіше». А то й виходить, що ми ніяк не можемо зро­
зуміти, чому ця «книжечка потрібна», коли в ній усе тхне
«братвой» «блатной». Чи не тому, ще ідеологія пролетарі-
яту нічого не має спільного з босяцькою філософією? Чи
може в цій книжечці дано, так би мовити, об’єктивну кар­
тину з життя деклясованого елементу? Так тоді зробіть,
будь ласка, відповідний соціологічний аналіз, і тоді… Юиі
1е топсіе уегга яие тоїшеиг УІІ киг ип §гапс! ріесі.
… Не краще справа СТОЇТЬ І З розбором інших книже­
чок. «ОТ іще Павло Іванів». Переказано коротенько зміст,
здається, одного з цих цікавих оповідань і додано таке ре­
зюме: «спосіб писання — ляконізм, діялог, примітив-опові-
даннячко». «От Вражливий пише скомпліковано. На двох
сторінках випадково взятих: зорових образів — 7, слухо­
вих вражінь — 16, нюхових — 2, чуттє вих — 5, настроєвих —
13, дієвих — 8». Словом, «Вражливий гаптує, вимережує, а
не пише. А тема і фабула — ладні, добре зроблено, припа­
совано».
354
— їйбогу, не розуміємо, для чого це все написано. Ко­
ли для того, щоб запевнити Вражливого, що він письмен­
ник, то Вражливий і без Коряка це знає. Коли ж ходить
про формальну аналізу то… поперше, — чому ж нема с о-
ц і о л о г і ч н о г о: ми ж, здається, маємо справу не з
формалістом, а з соціологом, подруге, — навіщо нам цей
цифровий каталог, коли ми ніяк не можемо провірити, що
розуміє наш критик, говорячи про «настроєві», «дієві» і т.
д. «вражіння», бож ті сторінки, де найдено ці «вражіння»
автор чомусь не хоче вказувати. ‘
— Очевидно, він боїться, що ми не зуміємо провірити
його здібностей і боїться за чистоту нашого світогляду?
— Напевне!.. І напевне, до речі, трапилась страшенно
«кумедна історія». В той час, як ОПОЯЗ став підходити до
соціологічної методи, марксистські критики почали від
цієї методи зовсім тікати і потроху робляться … фор­
малістами не дуже високої марки. Цікаві метаморфози!
Словом «соціологічного еквіваленту» не допомагає
найти й П. Панч, бо з його «старанно опрацьованої прози»
вирвано тільки одну фразу. Ця фраза, на погляд нашого
критика, є не що інше, як «малоросійський гумор для дур­
нів». Припустім. Але яке це має відношення до соціології?
Невже у «старанного» Панча нема більш вдячного матері-
ялу? Хіба про ті ж тати «Перегони», що в них «малоросій­
ський гумор», більше нічого не можна сказати? Це ж по
суті тема славетного Єсенінського «Сорокоуста»: боротьба
дрібного, селянського виробництва з великим виробниц­
твом города і перемога останнього. Це ж по суті бороть­
ба двох ідеологій, двох світоглядів. Це одне оповідання
дає для критика такий багатющий матеріял, що, як
кажуть, тільки душа радується. Чи може нарис не вартий
того, щоб на ньому будувати добролюбівські «по поводу»?
Цього наш критик не говорить і не може сказати, бо
коли ми узнаємо від Панча, що в трагічній момент «у діда
на очі стріхами впали брови», то знаємо: краще сказати не
можна. Такий акорд можливий тільки в добре продумано­
му оповіданні. Перед нами як живе стоїть засмучене об-
355 личчя старосвітського села, і ми бачимо, як під цими «стрі­
хами» доживають свої останні дні ідеали імпотентного сві­
тогляду. Саме про це і треба було говорити. І коли наш
критик чує в цьому оповіданні тільки балачку про велоси­
пед, то, пробачте за патетику, які ж ми нещасні і вбогі! Да­
лебі, так і хочеться вибігти на майдан і закричати на всю
горлянку:
— Та доки ж ми будемо плентатись позаду? Коли ж,
нарешті, над нашою хахландією заграють сурми Великої
Перемоги? Коли ж нарешті Жовтнева література покаже,
які можна творити чудеса під прапором пролетаріяту!
… Але покищо… не краще і з критикою оповідань Ю.
Яновського. Бо й справді: як тут радіти, коли В. Коряк по­
бачив тільки «ніяковий колір неба». Як тут радіти, коли і з
Копиленком не краще: «від гаптуванн я»(підкре­
слення нашого оглядача) останній переходить до міцно-
збудованої фабули». Чому «гаптування» підкреслено — це,
очевидно, секрет «соціології». Хіба в «міцно збудованій фа­
булі» не може бути гаптування? Навіщо ж морочити голо­
ву хоч би тим же «комсомольським» поетам, які в цих під­
кресленнях будуть шукати якогось високого сенсу, що йо­
го ніколи не найдуть. Звичайно, як говорить Брандес,
«кожний час утворює люципера по власному зразкові».
Але це зовсім не значить, що марксистська критика мусить
перейти в стан претенсійного дитинства. Коли я, такий то
критик, говорю, що «Копиленко пише куди культурніше
від Панча», то це своє твердження я мушу обгрунтувати,
інакше мені ніхто не повірить. І хіба про Копиленка біль­
ше нічого не можна сказати? Та взяти хоч би ту ж «Веселу
історію». Тут вам і новий побутовий лексикон («Ну-до «ко-
бильчини» — незаможниця, страдниця за революцію, вору-
шись! В комсомол не віддам»), тут вам і новий погляд хи­
тренького дядька на релігію («Ну, а в Бога віриш? — Та як
би вам сказати — не то щоб вірю, а якось без Бога… Та
нам і молитися не багато зосталось, вам молодим видні­
ше»), тут і психологія пореволюційної маси з селянської
глуші (ну, хоч би той малюнок, де «натовп оплесками по-
356
криває промову оратора»… щоб робити все таки по своє­
му). Хіба на цьому матеріялі не можна збудувати прекра­
сної критичної статті? Хіба це не той матеріял, що з його
допомогою критик тримає в напруженні громадську дум­
ку і виводить культуру на шляхи прогресу? Тоді чому ж не
сказати про Майського (ми йдемо далі) трохи більше то­
го, як сказано, і головне по суті. Навіщо ці ярлич­
ки, беззмістовні етикетки: погане, гарне, фабульне, гапто­
ване? „ >
Невже без них оповідання не мають сили? Невже кри­
тик не що інше, як старосвітський учитель прогімназії з
глухого містечка, що його цікавить тільки п’ятибальна?
Таким чином не можна здобути собі авторитету. Звичайно,
Рінальдо-Рінальдіні був дуже самовпевненою людиною,
але при чому тут марксистська критика? Коли б Коряк не
два, а 22 рази сказав, що його огляди не є «каталоги», то й
тоді ми йому не повіримо.
Бо й справді: от вам знову застрочили прізвища: Анто-
ненко-Давидович, Шкурупій, Шопинський, і знову убійча
порожнеча.
— Але може це з’ясовується неприхильністю критика до
цих белетристів?
— Тоді дозвольте про «Йогансена та Слісаренка». Тут
уже «щось нове». «Це загалом смілива думка і крок впе­
ред від орнаменталізму до фабульности». Звичайно, Йо-
гансен та Слісаренко талановиті письменники, звичайно,
«проблеми орнаменталізму і його переборення потребує
окремої студії», звичайно… критик так нам і не сказав, чим
же фабульність названих авторів різниться від фабульно­
сти таких «орнаменталістів» як Досвітній чи то Панч (а це
треба було зробити, бо інакше не буде «сміливої думки»),
але справа ходить не про те: нас цікавить, що питання
формального порядку фетишизується соціологом в «голов­
ний факт». В чому справа, шановний оглядачу? Виходить і
справді заметаморфозила наша соціологія?
… Закінчується цей огляд, так би мовити, філософсь­
кими міркуваннями. «Лихо не в тім», пише Коряк, «що ма-
357 ло письменників, а в тім, що їх багато». Словом, нарешті
ми дістаємо досить симпатичне і вдумливе твердження.
Але як його зв’язати з «каталогом» — ми не знаємо.
… — А втім, ще сіоппег а тошіеиг ип саіаіо^ие сіез Ііу-
ГЄ8…
— Ще? Добре! Можна і ще! Прошу. Згадаю ще Й «по­
путників», але… звичайно, знову таки… самі прізвища. Зга­
даю і Куліша, тут же взявши в дужки Копистку — «(Копи­
стка!)»… Чому Копистка попав у неохайні дужки — це по­
кищо секрет.
— Нічого подібного! Ніякого секрету тут нема. Копи­
стка, очевидно, тому попав у неохайні дужки, що наш кри­
тик «ужасний» масовик і апологет незаможництва. Саме
тому незаможницька епопея й не гідна його соціологічно­
го пера. І справді: про що тут писати? Чи про те, що «97»
утворило незабутні типи революційного села, чи то про те,
що в цій п’єсі яскраво відбилися соціяльні суперечності, чи
про те, що «97» заслуговує спеціяльної розвідки.
Але вже час резюмувати. Ми вже давно чуємо голоси
обурення: хіба про всіх і все можна сказати?
— Цілком справедливо! Але огляд все таки — не «ка­
талог». Бєлінський в своїх «литературньїх мечтаниях» знав,
що «теперь всякий обзавелся своим умьішком» і цього
«всякого» уже не візьмеш «на арапа». Це гарно, дуже гар­
но, що Коряк не мавпує свого великого попередника. Але
все таки, будь ласка, примусьте автора «Калинових мо­
стів» вивчити ту ролю, яку наказали йому грати приверед-
лива історія і ми, революційне суспільство. Що треба було
зробити? Треба було взяти під обстріл ті літературні тво­
ри, які, на погляд критика, заслуговують уваги, і пошука­
ти в них «соціологічного еквіваленту». Саме таким чином і
можна вбити двох зайців: з одного боку розворушити гро­
мадську думку, з другого — показати сучасній літературі її
справжні шляхи. Звичайно, був час в нашому молодому
письменстві, коли приходилось звертати головну увагу на
кількість, зовсім не турбуючись за якість. Тепер час інший.
Тепер кількість буде рости сама по собі, бо їй дано відпо-
158
відні умови, а от якість давно чекає допомоги з боку вдум­
ливих критиків. Сент-Бев не тим був великий, що був енту-
зіястом і робив кількість, а тим, що він зупиняв свій по­
гляд на таких окремих постатях, як Жорж Занд. А втім, В.
Коряк і сам зрозумів це, бо в біжучому році він же відмов­
ляється від «каталога» «Калинового моста» і зупиняється
тільки на тому, що заслуговує уваги. Отже, подивимось на
«соціологічний еквівалент» 1926 року.
III
В цьому році критика починається дуплетом: одразу
два огляди. Звичайно, дуплет — непогана річ, (не дарма
ми так часто його згадуємо) але, на жаль, (наш власний
мисливський досвід) не завжди буває вдалим. Коли ж
справа торкається літератури, то тут і говорити нічого.
Словом, серйозному критикові зовсім не личить викори­
стовувати один і той же матеріял в один і той же час у
двох оглядах. Звичайно, В. Коряк зробив спробу поділити
цей матеріял, але, як і треба було чекати, спроба не вдала­
ся, і вийшло, що (пробачте за порівняння) «папа рєжет, а
мама клєїт».
— Але все таки, що ж ми тут маємо?
— Ми тут маємо (беремо статтю «Літературний рік»),
так би мовити, «за рибу гроші», але в так би мовити, ало­
гічній інтерпретації. В тому році писалось і дока­
зувалось, що «сількор — сількор, а письменник —
письменник» і формула: «сількор — початкуючий письмен­
ник» була «плужанським ухилом». А в цьому році вийшло
навпаки: «Сількор — сількор, а письменник — письменник
— це вже ухил тих, що доконали Гарт і створили ВАПНІТЕ».
Ви розумієте? Виходить і Коряк «доконував» Гарт і «ство­
рював ВАПЛІТЕ». Коли це було? Що за нісенітниця! Та ми
такого критика до ВАПЛІТЕ і близько не підпустимо: одра­
зу скомпромітує організацію.
А втім, це — жарт. Справа тут у тому, що наш огля­
дач остаточно зарапортувався. Якесь зачароване коло.
359 Якийсь фатальний «ухил». І як ми будемо поважати того
критика, що думає в цих «ухилах» борсатись до другого
«пришествія». Що ж таке, нарешті, «сількор»? Де ж цей, на­
решті, «ухил»?
— Словом, беріться за живіт, дорогі нащадки, і регочіть
до упаду. Отже, сідайте за стіл і пишіть про наші часи: «ну, й
часок… ідрі його на лєво!» ‘Здається ж серйозна людина, зда­
ється ж фундатор української марксистської критики, а отже
піди: так приперли обставини, що того й гляди закричить:
— «А чи ви знаєте, що в Альжірського бея під самим
носом ґуля».
Але на цьому не кінчається. В «Калиновому мості» писа­
лося так про ВАПЛІТЕ: «Плянують люди. Хіба ж це зле? Та
їх за це в повазі держати, а не цькувати». А сьогодні ВАПЛІ­
ТЕ вже «в процесі мушляної «внутрішньої секреції» (ви розу­
мієте натяк? — М. X.). О, і зазначається, що йде «хворобливий
процес академічної сепарації пролетарських письменників
від мас».
В чому справа? Невже і досі незрозуміло, що сьогодні
«Калиновими мостами» не можна зв’язатись з масою. Чи
може з масою зв’язуються недвозначними натяками на
«шведські могили»? Коли це так, то наш критик має рацію:
Хвильовий дійсно «родич» гетьмана Мазепи і саме по «ма­
терній лінії» (який пасаж!). Але навіщо махати руками після
«драки»? Чому не виступити раніш? Чи може Коряк теж «ро­
дич» якогось Кочубея?
— Несерйозно! Побий мене небесна блискавка! І не сер­
йозно запевняти суспільство, що «розподіл суто мистецький
по художніх школах і напрямках дістав рішучого одкоша з
боку партії». Хіба ми не читали постанов?
— А це видно, бачите, з того, шо… «партія засудила нео-
клясиків». Ну, й логіка! Словом… Хвильовий «зрадив основ­
ним традиціям жовтневої літератури», бо він повстав проти
ідейного маразму «Калинових мостів».
… Але от, нарешті, наш критик переходить до діла. А ді­
ло таке…
— Перше: маємо звістку про якусь «романоманію», дру-
360
ге — зроблено величезну виписку із Драгоманова і третє —
подано сім кіп… чи то пак тем «які не зачеплено в нашій літе­
ратурі». От вони: «новий побут, нові люди» (??? М.Х.), «масо­
ві рухи і масова психологія» (??? М. X.), «правдиве перспек­
тивне освітлення НЕПи (??? М. X.), «еміграція» (??? М. X.),
«ліквідація історичної кащенковщини» (??? М. X.), і «неоспі-
ваний досі пролетаріят» (??? М. X.).
Словом, ще раз знайдено давно знай­
дену Америку із таким от виглядом: ага, а ви досі
й не знали що таке «соціологічний еквівалент»! Словом,
подано теми, які давно вже «з а ч є п л є н о» в на­
шій літературі, і які оглядач не бачить за своїм каталогом.
Так що з цієї його першої допомоги, на жаль, не мож­
на скористатися. Правда, він — спасибі йому — особливо
й не настоює. Але…
— Переходимо до продукції. «Косинка дав книжку «В
житах». Йому закидають брак сюжетного стрижня» і т. д.
Потім наш критик приходить раптом до такого висновку:
«Боротьба «сюжетників» з «псевдо»-сюжетниками» є дуже
цікава й… має глибокі коріння».
Як бачите, сказано страшенно вчено, але — по суті —
тут нічого вченого нема, бо — поперше, — ніякої ярко-
окресленої і взагалі окресленої боротьби названих катего­
рій нема (це просто фантазія модернізованого формаліз­
му), а подруге — не треба наводити терор на орнаменталі-
стів дешевими натяками на «глибокі коріння». Невже у Ко­
синки нічого нема в оповіданнях, крім фрази про «справед­
ливу ненависть мого народу»? Можливо Косинка і справді
не туди йде, але це треба доказати ґрунтовно і у всякому
разі не «калиновими» вибриками. Чи може цей письменник
не дає відповідного матеріялу — він, один із наших най­
кращих майстрів слова? Чи може тепер соціологія ціка­
виться тільки псевдоформалістичними фінтіфлюшками?
Так тоді просимо: докажіть, будь ласка, що Косинка ро­
сте головним чином не з Винниченка, як думають критики,
а із Стефаника. Ми от, коли треба буде, це з задоволен­
ням докажемо.
361 Отже, покиньте цькувати «сюжетників» на «псевдосю-
жетників», бо — поперше, — ніколи не було чистих «сю­
жетників» як і чистих «псевдосюжетників» (це на попов­
нення вашої ерудиції) подруге, — ми, революційні пись­
менники, хочемо жити так, як жило молоде покоління 1830
року у Франції, себто: допомагаючи один одному і корегу­
ючи один одного товариськими порадами. Ґотьє писав
колись сонет тюльпанові в романі Бальзака. Ми хочемо,
щоб і Слісаренко написав сонет якомусь оповіданню Ко­
синки. Це скоріш допоможе останньому рішуче порвати з
рештками старої ідеології.
Словом, новий «Літературний рік» почався не краще, і
різниться він од «Калинового моста» тільки своїм «ката­
ложним» розміром… І справді: от вам Івченкова «Імлиста
ріка» і знову вибрики «діда Яшека» з новорічними поба­
жаннями (точнісінько, як у міщанських газетках): «побажа­
ємо, звичайно, щоб письменник у дальшому і т. інше».
Крім цього є ще й та інформація, що Корякові не подоба­
ється Івченків ліризм.
— Справа, як той казав, смаку. Це, звичайно, можна й
потрібно взяти на увагу. Але — поперше, — для таких ін-
формацій існують, здається, спеціяльні анкети, подруге —
чому названий ліризм не подобається? За принципом кав-
зальности, згаданим в «боротьбі поверхів», можна і треба
все це з’ясувати.
— Але навіщо з’ясовувати, — зідхає наш критик, —
коли Івченко «усе пише про себе»?
— От тобі й раз! А хіба Гюґо чи Толстой не писали
про себе? Хіба в цьому сіль Івченкової творчости? Хіба тут
не можна найти соціологічного еквіваленту? Хіба Івченків
пантеізм (а його обов’язково треба було підмітити) не дає
прекрасного матеріялу для соціологічної аналізи? Навіщо
ж тоді… поспішати з новими новорічними побажаннями і
солідаризуватись з страшенно слабенькою статтею про
Підмогильного? Чому не зупинитись на творах Головка —
цього найбуйнішого із селописців?
«Словом, наша проза доперва починає себе деклярува-
362
ти. Просвітянські традиції зліквідовано майже цілком», ба­
дьоро продовжує наш критик. Зауваження слушне й спра­
ведливе. Але чому цих же таки «просвітянських традицій»
не хоче ліквідувати наша молода марксистська критика?
Чи може вона гадає, що ми її не примусимо зробити це?
Ну, нє! Дзуськи!!! Чи може вона хоче сховатися під тогу
мудрости, неприступної нам, смертним? Так ми ж пам’ята­
ємо, що ця мудрість не перелякала і не пошкодила Буало в
своєму «Ь’агі: роеііяие» написати такі рядки (ми їх до речі, і
на жаль, досі не переклали на свою мову):*4
Есть некие умьі, их мьісли непонятньї,
Как будто облаком прикрьітьі необ’ятньїм,
И разума лучам его не разогнать…
Учитесь мислить вьі, потом уже писать!
Словом, «дайош» марксистську критику! Досить їй хо­
ватися по вчених установах і «звисока» поглядати на жов­
тневу літературу! Досить їй говорити такі претенсійні фра­
зи: «ми шукаємо лише соціологічного еквіваленту, а це
щось інше», коли цього «щось інше» і на горизонті не вид­
но.
Справа ж не в тому, що «Плужникові надано клейно-
ди», що «Коряк у Плужника не найшов жодної контррево­
люції». Цього мало. «Дайош» «щось інше»!
… Отже, поминувши новорічне побажання Драй-Хмарі
і крик наболілої душі з приводу неможливости подати і в
цьому році «каталог» — «Калинового моста» («треба було
б перевірити по бібліографії, по Книжному літопису, бо
так воно якось не запам’яталось») наш критик переходить
до «збірочок» Любченка — «Буремна путь» і Сенченка —
«Історія однієї кар’єри». Про Сенченка теж саме: «мало не
Стефаникова новеля». А взагалі — «радісне явище». Сло­
вом оптимізм «на ять», але звучить він — по меншій мірі
— порожньо. І потім, щодо Сенченка, оглядач попав, як
то кажуть, пальцем в небо. Звичайно, у Сенченка є дещо і
від Стефаника. Але це «дещо» таке маленьке, що про ньо-
* За добрий переклад «1/агї роеіщие» Вільна Академія видає
премію: три огляди Коряка і памфлет Хвильового.
363 го і згадувати не варт. Бо й справді: хіба художні тенден­
ції, які ярко намічаються в цього автора, мають щось
спільне з Стефаником? Та це ж тенденції французьких ро­
маністів, як от Бальзак, чи то Золя. Невже не можна було
хоч цього підмітити? Чи може нашого критика збентежи­
ла мініятюра і селянський побут?
Але з Любченком ще гірше: Коряк навіть не найшов
потрібним розповісти нам, чим його радує цей автор. А
поговорити слід було б. Бо й справді: на наших очах росте
дуже цікавий письменник. Це, мабуть, єдиний у нас худож­
ник, що його можна назвати новелістом. Це вибагливий,
вишуканий мініатюрист, що, очевидно, буде продовжува­
ти Коцюбинського в його європейських імпресіоністичних
новелях. Остання його (до речі, прекрасно зроблена річ)
«Уіа сіоіогоза» є тому уперте підтвердження. Правда, В.
Коряк «ужасний» противник всього європейського, але це
зовсім не значить, що в пляні цих поглядів не можна шу­
кати того ж таки… «соціологічного еквіваленту».
— Та буде вам! Скоро ви скінчите?
— Можна скоро, можна зупинитись ще й на Дніпров­
ському. Його «Любов і дим» Коряк, наприклад, «нетер­
пляче чекає побачити». Але кому це цікаво? Ми,
наприклад, нетерпляче чекаємо почути від нашого крити­
ка, що це за п’єса, і саме зо всіх боків. Хіба цьому, єдино­
му в нашій літературі драматичному творі, написаному
прийомами експресіоністів, не слід присвятити хоч 60 ряд­
ків газетним корпусом?
Але хіба нашого критика це цікавить? Його, бачите,
цікавить той «перед», який начебто веде серед комсомоль­
ського молодняка Усенко (той самий Усенко, що випустив
маленьку і не зовсім слабеньку книжечку віршів). Звичайно,
Усенко, як і кожний із «комсомольських» поетів подає на­
дії, і його треба підтримати. Але не треба робити йому
медвежих послуг «передом» і зарання ховати його хист в
політиканстві. Гордієнко, на наш погляд, має більше да­
них стати цим «передом». І потім, де ж критична об’єктив­
ність? Бо й справді: проспівавши голосні дитирамби вище-
364
зазначеному початкуючому письменникові, В. Коряк, звер­
нувшись до творчости Гр. Епіка безапеляційно заявляє, що
Епік не росте. Звичайно, активний член ВАПЛІТЕ не має пра­
ва рости, але все таки… положіть на стіл докази. Та от не
росте і тільки: очевидно обличчя не подобається?
Проте цей безвідрадний факт нас мало цікавить. Нас
цікавить те, що «ужасний» масовик і апологет робітничої
кляси не тільки не найшов потрібним зупинитись на книж­
ці Епіка «На зломі» («п’ять оповідань з робітничого
життя»), не тільки не допоміг єдиному з сучасних письмен­
ників, що намагається концентрувати свою увагу на ро­
бітничих темах, — мало того, приносить його в жертву
своїм давно скомпромітованим вибрикам. Правда, Епік, як
і всі ми, має свої хиби. Але для того ж і існують критики,
щоб конкретними вказівками допомагати белетристові. От
скажемо, Епік зривається в деяких місцях на «агітку» («ви­
ростають буйні паростки соціялізму»), він іноді вносить
елементи патетики в реалістичний плян. Але хіба в нього
нема теплих ліричних малюнків? Хіба він не вдумливо пі­
дійшов до свого матеріялу? Хіба не варт зупинитися на
людях цих оповідань — на Івасях, на Максимах, на Наді­
ях?
Теж саме і про Громова. Мало сказати, що він росте
— треба написати: як і куди він скеровує свою творчість.
Словом, прийдеться таки нашому критикові звернутись до
ВАПЛІТЕ ^ бо без Вільної Академії він ще довго буде блу­
кати в нетрах дотепів «діда Яшека». Так же, їйбогу, не
можна! Знову стара «волинка»: сідаєш за статтю з надією
поговорити по меншій мірі з Брандесом, а стикнешся з ма-
теріялом — доказуєш, що 2×2 = 4. А втім, є ще один огляд
— «Жовтнева література в минулому році». Господи, нев­
же і тут те ж саме?
•ПГ
Не1а$! Даремні надії: і тут те ж саме! Коли десь засно­
вано «гурток культури українського слова», то це обов’яз-
365 ково «оранжерейне життя». Ми розуміємо, що наш кри­
тик хоче сказати: мовляв, бери, хлопці, вище, виводь нашу
хохландію на широкий шлях! Але ж треба вдумливіш під­
ходити до цієї справи: в сучасних умовах, коли наша ком­
партія рішуче засудила епігонів «малоросейщини», назва­
ний гурток зовсім не пошкодить вийти нам на світову до­
рогу. Навпаки: такі культурні гуртки нам, як ніколи, по­
трібні.
… Проте, Корякові не везе і з «професійною літерату­
рою»: ніяк не добереш, чи це «відрадне явище» чи це —
«закономірний процес». Але зате тут маємо декілька ви­
бриків щодо ваплітовця Досвітнього. Словом, наш
критик, почуваючи страшенну небезпеку для своїх «Кали­
нових мостів» з боку Вільної Академії, спішить взяти «ма­
су» «на арапа», і, як і треба було чекати, засобами не
нехтує. Він навіть готовий піти на ролю українського
Мюнгавзена, лиш би так чи інакше знищити цих невго­
монних ваплітян, що не дають йому писати порожніх
оглядів.
Але хіба це діло — ці вибрики? Чи не краще було взя­
тись за оцінку творчости Досвітнього? Бо й
справді: хіба не час уже покінчити з претенсійним і безгра­
мотним підходом до цього оригінального і воістину масо­
вого (в найкращому сенсі цього слова) художника? По су­
ті Досвітній є перша й єдина індивідуальність в нашій лі­
тературі, яка зуміла оволодіти т. з. мандрівницьким жан­
ром. 1 чи не тому хоч би ті ж натуралістичні «Американці»
так захоплюють читача (статистика книгозбірень, напри­
клад, говорить, що «Американці» користуються багато
більшим успіхом, ніж твори хоч би того ж Хвильового).
Чи звернув хтонебуть увагу на те майстерство, з яким
Досвітній орудує т. з. екзотикою? Чи подивилась наша
критика на прекрасні малюнки «теплої корейської осени»?
Чи зупинили ми увагу на цій художній і виключно цікавій
книзі з життя китайської бідноти на цьому «тюнгуї», що
помирає за революцію на чужині? Чи не час поговорити
про «нотатки мандрівника» і поговорити, як про річ, яку
366
треба поставити на одне із почесних місць в нашій суча­
сній белетристиці? Бо й справді: коли «опоязівці», і зокре­
ма Шкловський, фетишизують форму листів, щоденників,
нотаток, то це зовсім не значить, що ця форма не стоїть
близько до змісту нашої епохи. Наші часи, мабуть, і
справді не є часи великих епічних і композиційно-доскона­
лих полотен.
Свідомо чи інтуїтивно прийшов Досвітній до цієї заса­
ди — ми не знаємо. Але у всякому разі він іде по дуже ці­
кавому шляху. І коли ми цього не розуміли, то давайте
хоч іп ехігеїтш зрозуміємо це. Хіба це не Досвітній дав
нам відчути запах сучасних Сходу й Заходу? Хіба це не він
кинув прекрасні мазки з таємних глибин невідомого нам
океану, що по ньому мандрує його «Рембрандт»? Хіба це
не він дав нам цілу галерію революціонерів-мандрівників?
І от такого письменника наш серйозний критик «кри-
тикнув» дотепами «діда Яшека»… А втім, як же могло
інакше бути: хіба Коряк сам читає сучасну літературу? Він
знає тільки назви творів — «каталог». А щодо критики, то
хіба невідомо, що Досвітній не наслідує, як от Хвильовий,
модного Пільняка?
— Словом, Атаманюк «обсервує нюанси». Наш кри­
тик присвячує цим нюансам щось 30-50 рядків. І має ра­
цію: чистота мови — дуже гарна річ. Звичайно, не можна
зловживати чужими словами. Але що значить така от фра­
за:
— «А що скажуть наші письменницькі верхи, коли їхні
читачі не знають такого слова, як постулят. Та яке діло до
цього нашим тісним літературним колам . Вони творять
для вічности, а не для конкретного читача. Творять для
нації (курсив Коряка), а не для… Взагалі тут творчість для
Европи».
Ви може гадаєте, що Коряк хоче на себе взяти ролю
апологета Уманських вумників, які не знають, що таке по­
стулят? Чи може ви думаєте, що сам Коряк і справді не
творить для н а ц і ї з підкресленням?
— Нічого подібного! Зверніться хоч би до тієї ж йо-
367 го книжки, яка зветься «Організацією жовтневої літерату­
ри», і ви побачите зовсім інше. Починається ця проле­
тарська і масова книжказ таких зрозумілих
слів і «постулятів»: «інтерлюдія», «Адмети», «Геракли»,
«Тезеї», «аргонавти», «дочки Нерея», «стимфальські птахи»,
«гарпія», «гезіода», «Есхіл», «Нерей», «німфи», «Амфітрі-
да», «Фетіда», «тритони», — все це з однієї сторінки. Кінча­
ється ця масова й пролетарська книга (що її написано не
для нації, не для Европи) «Боротьбою поверхів», де «мор­
фологічну рахубу» підперто «божественною субстанцією»,
де «іманентний ряд» поспішає за «каузальним», де такі от не
«національні» фрази: «університетський барон фон Ґрін-
вальдус сидить перед старим замчищем підстаркуватої «А-
мальї» і прорікає, що, бач, Ріккерт і Віндельбанд»… і т. д.
Словом, ми раптом переконуємось, що коли «постуля­
ти» вживає Коряк, то це — страшено інтернаціонально, «і
для»… (очевидно, для пролетаріяту!). Але коли до цих «по­
стулятів» підійде хтось інший, то це спеціяльно для «наці ї»
з підкресленням, себто для націоналізму.
Словом, весела людина, цей свійський Рінальдо-Рі-
нальдіні! Шкода тільки, що В. Коряк так потоваришував з
ним. — Звичайно, у нас єсть визначення для такої критики,
але, на жаль, воно не зовсім літературне, і потім ми ж пре­
красно пам’ятаємо ті незабутні вечори в «церкві Юзефови-
ча», коли наш критик горів справжнім огнем справжньої
романтики. Невже в такій смердючій атмосфері можна
удосконалити нашу молоду марксистську критику? Хіба
такими дешевими і хлоп’ячими вибриками можна вихова­
ти жовтневу літературу? Чи не час уже покінчити з ними і
взятись за «соціологічний еквівалент»? Ну, хіба це діло, ко­
ли фундатор нових критичних методів на 9-му році рево­
люції навчає молодь такими от дотепами: «хай пишуть,
хто як змога, реальні люди (представники реальних вер­
стов) писатимуть реально, «не реальні» не реально».
Чи не час припинити це кривлянняі
не компромітувати ним жовтневу лі­
тературу! Це ж пише, здається, не безусий . юнак, а
368
людина досить таки літня. Чи не час вже взяти за зразок щодо
серйозности підходу хоч би тих же юнаків — Добро-
любова й Писарєва? Чи не маємо ми за революційними
фразами цього заіиз риЬІіса — зиргета Іех? Бо Й справді :
за кілька років літературної діяльности Коряк і досі не ви­
ховав жодного юнака, який міг би прийти йому на зміну.
(От яку слід було б утворити організацію: студію моло­
дих критиків!). Мало того — він цього питання навіть чі­
пати не хоче: мовляв, навіщо вам нові критики, коли в мо­
їй шухлядці так багато дотепів «діда Яшека». Що мені ці
Довгані та Коваленки — хай їх виховує Дорошкевич! І ви­
ходить, що навіть ті, які безперечно можуть зробитись
марксистськими критиками, не маючи за собою відповід­
ного керівництва, впадають в вульгарність, плутаються
між невиправданою претенсійністю з одного боку і хоч би
тим же Плехановим, з другого.
… Дозвольте в кінці нашої статті для ілюстрації і хоч
на мить зупинитись на одному з таких от юнаків, саме на
Коваленкові.
V
Треба зарання сказати, що Коваленко багато серйозні­
ше ставиться і до себе, і до свого матеріялу. Це безперечно
вдумливий юнак і безперечно подає надії. Хоч як це пара­
доксально, але все таки треба сказати, що не будь «Кали­
нових мостів» він уже давно вийшов би на справжній
шлях. Іншими словами: претенсійна і зовсім не виправда­
на самовпевненість і самохвальство Корякових оглядів
впливає і на Коваленка. Ці симпатичні риси не дають
останньому можливости до кінця продумати свій матеріял.
Це яскраво свідчить хоч би та ж рецензія на «Історію одні­
єї кар’єри» Сенченка.
Але спершу дозвольте хоч одним оком зиркнути на
останню книжку названого автора.
«Історія однієї кар’єри» — це виняткове явище в нашій
літературі. Цією збіркою молодий художник, висловлюю-
369 чись любими нам спортсменськими образами, вириваєть­
ся в літературних перегонах на цілий корпус. І справді: що
ми дістали? Ми дістали не тільки цікаву збірку, але й
вдумливого художника-соціолога. Звичайно, «Історія одні­
єї кар’єри» не без хиб. Але справа ж не в дрібницях, а в то­
му, що маловиразний до цього часу письменник раптом
найшов свій шлях і упевнено пішов по ньому.
В збірці шість оповідань. Теми із селянсько-містечко­
вого життя. Але назвати автора селописцем (саме в тому
сенсі, як ми це розуміємо) ні в якому разі не можна. В той
час, як Стефаник чи то Косинка органічно вросли в село,
Сенченко дивиться на село збоку і, значить, не з якоїсь ма­
ленької дзвіниці, а, так би мовити, з УОІ (Гоізеаи. От чому
Стефаник і Косинка вносять в свої оповідання великий еле­
мент суб’єктивности, що послідовно приводить їх до ідеа­
лізації людей і явищ і до народницького світогляду, а Сен­
ченко малює село цілком об’єктивно і рішуче йде до науко­
вого марксизму. Це зовсім не значить, що ліричний хист
автора «Історії однієї кар’єри» не положив свого відтінку
на дані оповідання, це значить, що Сенченко узагальнив
певні явища й людей, і дав їх в тенденції їхного роз­
витку. І Косинка і багато інших селописців підходять до
села, як до соціяльної категорії, так би мовити, статично­
го характеру. Ми багато маємо малюнків з селянського
життя, цілком зв’язаних з сучасністю — з новим побутом,
з новими людьми. Тут немало говориться про загибель
старих ідеалів, про народження нового життя і т. д. Але
якось мало вірилось цьому, бо всі ці ліричні і надхненні
пророцтва не мали під собою відповідного грунту: їм бра­
кувало соціологічної аналізи, і тому нема нічого дивного,
що читач «позахалявно» все таки думав про село, як про
якусь темну силу, що наперекір законам громадського роз­
витку, наперекір всім революціям і всім поступовим ба­
жанням непорушно стоїть на одному місці і, як загадко­
вий сфінкс, іронічно посміхається зі свого не менш загад­
кового степу. Ми навіть почали забувати, що воно давно
вже стоїть «біля машини» (Винниченко) що і т. д. І хіба в
370
такій атмосфері негативні типи сільської дичавини не при­
водили нас до розпуки? Ми зовсім забули, що Косинка,
припустім, дивиться на село очима вразливого лірика і що
в поле його овиду попадають тільки ті явища і ті люди,
які відповідають його уявленню села не як певної еконо­
мічної категорії, не як динамічній суспільній одиниці, а як
виключній психіці, як абсолютному антиподу до города,
як певній статичній одиниці. Бо й справді: Косинчин плуг
дзвенить, як і тисячі років дзвенів, його люди і сьогодні
відчувають степ, як щось абстрактне («коли діло касаєтся
степу — то ми, як мур»), одірване від соціяльних процесів.
Його люди — це просто темна сила, яка може співчувати
й робочим («вони робочі теж тягнуть лямку») і в той же
час бити носком черевика в голову Ході — того самого
Ході, що допомагав їм одібрати землю у «графині Бра-
ницької». Ці люди — несвідома маса. В їхніх словах «капі­
тал» звучить страшенно неприродньо. Це — не куркулі, не
середняки, не незаможники. Це — темна атавістична сила.
Це — по суті, хоч це й дивно, зовсім не село. Це реакцій­
не коло на фоні сільського пейзажу.
І. Сенченко, не будучи «селописцем» показав нам
справжнє село, продовживши в цьому сенсі Винниченка.
Він дав нам цілу ґалерію негативних типів, він поставив
своїх героїв на страшенно непривітливий фон селянської
дійсности. Але і темні типи, і відворотна дійсність не не­
суть в ваше серце сумнів, бо за ними ви бачите ледве по­
мітні силюети людей більш досконалого життя.
Бо й справді: «шумить село і містечко — день і ніч. Гу­
дять парові млини, тарахтять вози вантажників, цокають
рахівниці і бігають олівці по папері». Правда, «скрізь і кру­
гом пахне самогоном, попом і грошима», правда, хтось
«наблював у сельбуді» і т. д. Але вже навіть з цих радків ви
відчуваєте подих справжнього життя. Ви вже бачите за всі-
ми цими комерсантами із «золотого закуту» обличчя непе­
реможної сили основних законів громадського розвитку.
Правда, спекулятивний капітал, що зараз розвивається на
селі, не може утворити привабливої картини, але хіба це не
371 справжнє село, яке нестримним ходом простує по тій до­
розі, що виводить його до інтернаціональних ідеалів? Ко­
лись Бєлінський казав: «прогресом може бути іноді неу­
спіх, занепад». Саме такого гатунку прогрес і підмітив
Сенченко. От, як живі, виступають перед нами люди з
«Однієї кар’єри». От вам розмова: — «Ви купуєте сало. —
На миловарний завод і на фронт по якості». — «Ви дасте
по п’ятаку». — «Миловарня рахує мені по шість копійок».
— Це вже розмова не про Шевченка, як у Косинки, припу­
стім. Це вже люди д і л а, це вже не абстрактна сила, а
цілком конкретні одиниці. Але це люди і цілком нової вда­
чі і нових філософських міркувань: «Де двоє б’ються, нев­
же третьому не буде що робити»? Ці селяни хочуть вже
«робити гроші». Це вже не той хохол, що 3 години чуха­
ється, — ці люди не бояться небезпеки. «Тим краще» — ка­
же один герой — «Де небезпека, там завжди можна пока­
зати своє уміння орієнтуватись… і не ловити ґав». Це —
«економісти». Вони люблять «дивитись вперед, в корінь».
«В протилежність розгубленій шляхті, каже автор, тяжко­
му на підйом куркулівству нова раса Хведорів Григорови­
чів одночасно була вовком і ягницею». Ці люди живляться
навіть «з ідеї національного відродження». Але Хведори
Григоровичі не тільки спекулянти, вони й мають позитивні
риси. Вони не хочуть «розводити свиней», але вони будуть
«працювати на кістках і іншій зайвині». Вони знають, що
«золото таємниця і його роблять на фабриках». Вони вже
знайомі з «німецькими способами використання кісток».
Це тип містечкового підприємця. Але й куркуль не той уже
патріярхальний глитай, що ми про нього так багато чули.
Це вже «Андрон» який «навмисне розоряє ледачих неза­
можників». Він уже «одмолився, нехай інші моляться». Ко­
лишні норми його моралі порушено. «Надія на капітал ро­
била своє діло». «Навіть діти — древне-старосвітська ко­
горта — і ті заразились загальним настроєм». Всі хочуть
«сп’ястись на щаблі життя». Це і справді «цікава ґалерія
нових людей», від цих оповідань і справді «пахне життям,
любов’ю, працею, ненавистю і стражданням». Все тут «рів­
няє на місто».
372
Словом Сенченко прекрасно показав нам сучасну про­
вінцію в тенденціях економічного розвитку.
От приблизно те, що ми найшли в цій цікавій книжці.
Що ж найшов Коваленко?
Він найшов, — поперше, — що незрівняний монолог
куркуля в оповіданні «Земля» є «штучний», тому, що… «де­
монічний». Це саме той монолог, що в ньому такий чудо­
вий рефрен: «ой, стережися, комнезаме, власті советської
підпоро»! Не краще і з іншими оповіданнями. Так «Тоска
смертельна», добре продумана елегія, виходить за Ковален­
ком «шаблоновою ідеалізацією дикої сили страшного біль­
шовицького командира». Але відкіля це видно? Хто це ска­
зав? Очевидно «ужасний» масовик В. Коряк. Бо й справді:
от вам старосвітський батько стоїть перед кроваттю, що
на ній спить його син, який повернувся з далекої мандрів­
ки «по Сибіру», Кавказу, Криму та Польщі : «прислухавсь,
спить. Сон робить людей такими спокійними. Так вільно
спускаються куточки губ, як у дітей, і ніяк не можна пізна­
ти, що в цих грудях, руках і в тілі буяє дика сила страшно­
го більшовицького командира, і ніяк не віриться, що він,
син його рідний, кров од крови і плоть от плоті, порвав з
тихими батьківськими оселями, з тихим закутком вимира­
ючого панства».
Як просто і сильно сказано! — Але мало того: назвав­
ши «сировим матеріялом» центральне й найсильніше опо­
відання — «У золотому закуті», Коваленко претенсійно за­
являє: це — «просто фактичний допис або уривок зі статті
про сучасний побут».
Ми не будемо доказувати, що це не так. Ми тільки за­
питаємо: яким же чином цей «фактичний матеріял», «до­
пис» починає раптом «скидатися» Коваленкові «мало не на
Лондонівських героїв»? Щось одне: або це факти, або це
фантастика. Справа тут в тому, що Коваленко не знає
основних законів художнього письма: коли письменник
щось чи когось типізує, то в «фактичний матеріял» завжди
входять елементи «перебільшення». Хіба Плюшкіни і Со-
бакевичі існували колинебудь в тому вигляді, в якому їх
дав Гоголь?
373 Єдине зауваження, що має під собою підставу, це —
про оповідання «Дурень». Але не можна ж претенсійно зу­
пинятись на… «штучних, а то просто й неграмотних ф р а-
з а х в оповіданнях Сенченка», і тут заподати ці «ф р а –
з и»: «забита, замучена горщиками жінка», «Хведір Григо­
рович любив дивитись вперед, в корінь подій: що буде да­
лі»… бо хто ж повірить Коваленкові, що це є «н є д о с к о-
налість форм и»?
… А втім, досить! Як видно з цієї ілюстрації, Коряк не
тільки сам не хоче йти вперед, але й своїми вибриками за­
тримує зріст молоді. Отже, остаточне резюме.
VI
«Соціологічний еквівалент» воістину є «щось інше», але
його наша молода марксистська критика не хоче шукати.
В. Коряк, блискуче почавши свою літературну діяльність,
сьогодні зарапортувався в дотепах «діда Яшека». Більш
вдумлива молодь, як от Коваленко, не хоче йти його стеж­
кою. Але «Калинові мости» все таки до певної міри затри­
мують зріст і цієї молоді.
Отже, треба положити кінець такому становищу. Тре­
ба примусити Коряка, щоб він поважав сучасну літерату­
ру, критику і, нарешті, самого себе. Він зрадив жовтневі
традиції і котиться без пересадки до, так би мовити, «черво­
ної» бульварщини і міщанських газеток. Л’аі їїпі!
1. «Соціологічний еквівалент» трьох критичних оглядів
Вперше опубліковано в журналі «Вапліте», Харків, ч. І, 1927,
стор. 80-101. У тому ж році вийшов памфлет окремою відбит-
кою в бібліотеці «Вапліте». До нашого видання взято з журналу
«Вапліте» ч. 1, 1927.
2. Атісш Ріаіо, кесі та§І8 атіса уегііаз (лат.)
— Платон — мій друг, але правда — ще більший друг.
374
3. ^ег піспі ^а^еп <іагГ зісЬ ЈеЬп ги 1а$$еп \уіпі пісЬі \УеіІ кот-
теп (нім.) — у вільному перекладі: хто не ризикує, той далеко
не зайде.
4. Рівно через сорок років після цих докірливих слів Хвильо­
вого появилося Ь’агі рое^ие Буало вперше українською мовою
в доброму перекладі Максима Рильського та вступною статтею і
коментарями Віктора Іванисенка. Точна назва цього видання та­
ка: Нікола Буало. Мистецтво поетичне. Видавництво «Мистец­
тво», Київ, 1967, 133 стор.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.