«А щоб підкреслити, що лише ми «цяця»… для цього ви­
тягується на світ Божий «хвильовізм» наскрізь нігілістич­
ної статті Шкурупія в «Авангарді» «А». Чому саме яскраво
виявленому нігілістові й до того ж «чистого гатунку», чо­
му саме йому пришивається хвильовізм — про це сам Ал­
лах відає.
В. Сухино-Хоменко
«Авангард» «а» (альманах київської групи «пролетар­
ських мистців нової генерації») засуджено. Засуджено від­
повідальними робітниками партії. Засудив його і тов. А. А.
Хвиля у своїй статті, що її видруковано в журналі «Крити­
ка» за квітень цього року, засудив його і народній комісар
освіти тов. М. О. Скрипник у своїй промові, що її він ви­
голосив на пленумі ВУСППу й що, очевидно, в найближ­
чий час появиться в пресі. Більш того — партійна думка
засудила не тільки згаданий альманах, але й всю худож­
ню установку новоґенераційних поетів, що нею вони на
протязі багатьох років намагалися підмінити ідеологічні
засади пролетарської літератури.
Покаялися панфутуристи? Взялися виправляти свої по­
милки? Нічого подібного. На пленумі ВУСППу ватажок
«Нової генерації» М. Семенко виголосив таку промову (та­
ку, я сказав би, «ідеологічно витриману» промову), від якої
навіть співбльочанам прийшлося відхрищуватись. В Києві
випущено «Авангард» «б» з протипролетарськими уста­
новками, а тепер ми маємо ще один надзвичайно цікавий
документ, що береться ілюструвати до кінця ті «семивер-
стні кроки», якими аспанфут наближається до пролетарсь­
кої літератури.
А втім, щоб не пришивали нам бажання повернути колесо
історії, себто бажання розпочати нову «літературну диску­
сію», дозвольте перш за все вияснити сенс опубліковання
цієї статті.
461 Сенс опубліковання цієї статті, як і всіх тих статтей, що я
їх надрукував після засудження своїх, відомих всім, поми­
лок, не в тому, щоб комусь давати «реванш», як се одвер-
то, я сказав би, навіть цинічно (пробачте на різкому слові,
товаришу!), заявляє тов. Сухино-Хоменко, — сенс опублі­
ковання цієї статті в тому, що я, давши своїй партії слово
боротися із всіма проявами хвильовізму, себто проявами
українського націоналістичного ухилу в літературі (тов. М.
О. Скрипник сказав, що «шумськізм» не є «хвильовізм»;
користуюсь з нагоди й виправляю свою помилку: «націона­
лістичного ухилу в літературі»), — сенс опубліковання цієї
статті в тому, що я хочу показати, куди веде «пролетарсь­
ких мистців нової Генерації» контрреволюційна «теорія»
панфутуризму (що вона контрреволюційна — читай ще
статтю І. Сенченка в ч. 2. «Пролітфронту» — «У парках
зблідлих фантазій»). І хочу я це показати для того, попер-
ше, щоб аспанфути, перемігши своє дрібненьке самолюб­
ство, нарешті рішуче й безговорочно засудили своє близь­
ке й далеке минуле, подруге, для того, щоб тов. Сухино-
Хоменко, скажім, ніколи вже не заявляв, «що Хвильовий
пришиває хвильовізм там, де зовсім немає в цьому потре­
би».
Нарешті, я хочу сказати, що, засудивши свої помилки,
віддаючи партії свою готовність ще й ще їх засуджувати,
коли се буде потрібно, я маю бажання, щоб і тов. Сухино-
Хоменко відмовився від тієї шкідливої думки, яку зформу-
льовано в такому абзаці:
— «Дійсного єднання у федерації», — пише тов. Сухино-
Хоменко, — можна дійти лише через завершення поперед­
нього бльокування ВУСППу… «Нової Генерації».
Бльок ВУСППу з «Новою генерацією» вже висміяний
був тов. М. О. Скрипником, бльок ВУСППу з «Новою ге­
нерацією»^ це і передбачав ПРОЛІТФРОНТ, скінчився на­
хабним, коли так сказати контрреволюційним вибриком
Семенка. Як же розуміти ці міркування в органі ВУСППу
462
про відновлення «попереднього бльокування», міркування
без жодної редакційної примітки?
Міркування ці є результат невірного розуміння єства
творчости новоґенераційних поетів, це — будемо сподіва­
тися, в гіршому разі, в кращому — результат відсутности
знайомства з тією продукцією, що її постачають до на­
ших радянських бібліотек т. з. «ліві мистці». З приводу ду­
же невеличкої частини цієї продукції я й хочу поговорити з
тов. Сухино-Хоменком, а через нього і з тими товариша­
ми вуспівцями, що примусили простягнуту до них това­
риську руку пролітфронтівців зависнути в повітрі. Я буду
говорити про новий роман Ґео Шкурупія «Жанна баталь-
йонерка», раніш, звичайно, давши відповідь Шкурупієві на
його статтю надруковану в «Альманах-Аванґарді» «б».