До робітництва і пролетарських мистців українських

В переддень п’ятого Жовтня ми, коло харківських пое­
тів, що не приєднуємо себе до жодної групи існуючих шкіл
і напрямків літературтих, урочисто оголошуємо:
Не з негативною програмою руйнування того, що саме
розкладається, ідемо ми торувати нові шляхи, а яко спів­
ці живої творчости пролетаріяту, яко поети-піонери в
яскравий світ — комунізм.
Перейшовши фази перецінення старих літературних
традицій і догм, беремося певними колективними й коор­
динованими зусиллями творити первістки поезії перемож­
ця — пролетаріяту.
Спаливши ввесь гній февдальної й буржуазної естети­
ки і моралі і внесеного нею розтління гниючого трупа, ми,
нові поети, ідемо в майбутнє не яко нова Генерація на тлі
старого мистецтва, а пориваючи всі зв’язки, заперечуючи
всі дотеперішні традиції.
Однаково одгетькуючи всіляких неоклясиків, що, під­
фарбувавшись червоним карміном, годують пролетаріят
заяложеними формами з минулих століть, і життєтвор-
чих футуристичних безмайбутників, що видають голу руй­
націю за творчість, та всілякі формалістичні школи і те­
чії (імажинізм, комфутуризм тощо), оголошуємо еру твор­
чої пролетарської поезії справжнього майбуття.
Мідяною сурмою скликаємо до наших лав розпороше­
ні творчі одиниці робітництва.
Формуємо загони. Організуємо регулярну армію мист­
ців пролетаріяту.
Наші лави крилаті споюватимемо залізною дисциплі­
ною робочих ритмів і пролетарських метафор. В цьому
попередники наші й пророки — Шевченко і Франко.
Відмежовуємо себе червоним фронтом від решток
553 плазуючого кодла іспеців, що їм цілком однаково, кого
і що співати.
Непідроблені, непідфарбовані прийшли ми до сонця
творчости і, яко пролетарські поети, не потребуємо тво­
рити «для пролетаріяту», бо ми — його частина неподіль­
на.
Оспівуємо велику боротьбу твою, пролетаріяте, бо є
вона нашою боротьбою.
В процесі тієї боротьби схоплюємо залізні ритми су-
часности, бо в них живемо й ними п’яніємо.
Ми тут, на Україні, почуваємо себе тільки часткою
всесвітньої душі робітничої поза межами держав і націй.
Мову українську беремо яко певний і багатий матері-
ял, даний нам у спадщину тисячолітніми поколіннями
батьків наших — селянства українського.
Перетворимо, переплавимо, перекуємо ті скарби се­
лянські на нашій фабриці, в огні нашої творчости, під
молотами наших зусиль одностайних.
І в цей урочистий переддень п’ятого Жовтня обіця­
ємо тобі, пролетаріяте, твердо тримати червоне майво
тут, на літературному фронті, як ти там, на заводі.

Микола Хвильовий
Володимир Сосюра
Михайло Иогансен

У Харкові
Листопада шостого
нашої ери
року четвертого