Микола Хвильовий Твори в п'ятьох томах ТОМ 4

ПРОМОВА М. ХВИЛЬОВОГО на загальних зборах харківської організації ВУСПП, 24.II.1931

Товариші, у центрі подій, що відбулися нещодавно на
літературному фронті безперечно стоїть розформування
ПРОЛІТФРОНТу і влиття основної маси його членів до
ВУСППу. Варто було захитатися цій організації, себто,
так званому «Об’єднанню студій пролетарського літера­
турного фронту», як всі ті організації й одиночки, що так
чи інакше претендували на ту чи іншу провідну ролю в
сучасному літературному рухові (звичайно за виключен­
ням угруповань вусппівського напрямку) одна по одній, й
один по одному, подалися до капітуляції й, так би мови­
ти, оргсамознищення. Така, скажім, організація, як «Нова
генерація», що нещодавно оголосила себе ОППУ, себто
«Об’єднання Пролетарських Письменників України», тим
самим, намагаючись протиставити себе ВУСППові, сьо­
годні не тільки публічно визнала свої помилки (до речі,
визнала не зовсім удало й тому окремі члени її, що хо­
чуть здобути собі право проводиря [слово майже стерте, від­
творюємо здогадно — Г. К.] революційними письменника­
ми, мусять дати розгорнуту й щиру критику дрібнобуржуаз­
ної суті новоґенераційних засад), — так от, не тільки визна­
ла свої помилки, але й поспішила самоліквідуватися. Та­
ка організація, як «Група А», теж заметушилася. Це ми­
стецько-технічне, ліво-інтеліґентське об’єднання, хоч поки­
що продовжує своє існування, але та розгубленісь, яку ми
там не можемо не спостерігати, більше як красномовно
говорить, що доля й цієї організації визначалася пито­
мою вагою такого угруповання як ПРОЛІТФРОНТ.
Нарешті, придивившись уважно до тих революційних
і пролетарських письменників, які не входять до організа­
цій, ми побачимо, що й тут не все гаразд, що й тут до­
сить таки активно реагують на розформування ПРОЛІТ­
ФРОНТу. Отже, розглядаючи сьгоднішню літературну си-
609 туацію, ми цілком природно в центрі ваги ставимо, так би
мовити, пролітфронтівський фінал, бо тільки вивчання фіна­
лу й може пояснити нам події й нове розташування сил на
літературному фронті.
Що ми маємо, товариші? Як так трапилось, що така до­
сить значна організація, яка мала в своїх лавах мало не п’ят­
десят процентів комуністів і комсомольців, яка зуміла вихо­
вати біля себе молодих робітничих письменників і поетів,
яка мала в своїх лавах чимало видатних імен, — як так тра­
пилось, що ця організація, так би мовити, в розквіті своїх
сил самоліквідувалася?
Припущень може бути багато, але основних — три:
Хоч перше припущення й не витримує не тільки маркси­
стської, але взагалі більш-менш серйозної критики, хоч воно
чисто обивательського походження, але через те, що таке
припущення може мати й, на жаль, має місце серед інших
припущень, то дозвольте не обминути і його.
Чи не тому ПРОЛІТФРОНТ самоліквідувався — гласить
перше припущення, — що його притиснули й примусили це
зробити?
Беремо факти й провіряємо. ПРОЛІТФРОНТ як органі­
зацію і саме пролетарських письменників було затверджено
відповідними органами? Так! ПРОЛІТФРОНТові дано бу­
ло випускати св.ій журнал? Дано. Де, коли, як той чи інший
відповідальний партійний робітник виступав проти цієї орга­
нізації? Ніде, ніколи й ніяк цього не було. Навпаки, всюди
ПРОЛІТФРОНТ користувався з допомоги й уважного став­
лення. Хіба, скажімо, без допомоги й керівництва партійних
і професійних організацій ПРОЛІТФРОНТ міг би виховати
цілу групу робітничих письменників? Хіба пролітфронтівці
не діставали, скажімо, і моральної, і матеріяльної підтримки
в своїх екскурсіях по вивченні нових процесів на селі, тощо?
Нарешті, варто ще раз перечитати прикінцеве слово Гене­
рального секретаря тов. Косіора на XI з’їзді КП(б)У, щоб
побачити всю абсурдність такого припущення. Тов. Косіор
сказав:
«Ми не можемо ніяк погодитись з тим, що всякого, хто
610
не входить до ВУСППу треба відкинути від себе, а якщо
він член партії, то й викинути з партії. Ми ніколи на та­
кому погляді не стояли й не стоятимемо».
З такої заяви й такого високовідповідального [слово
дуже стерте на шпальті газети — Г. К.] партійного робіт­
ника як тов. Косіор могли скористатися не тільки ПРО­
ЛІТФРОНТ, а кожна вільна радянська літературна орга­
нізація, коли вона має бажання самостійно існувати. От­
же, робити перше припущення випадає на долю, м’яко ви­
словлюючись, обивателів.
Припущення друге. Припустім, ПРОЛІТФРОНТу ніхто
не тиснув і ніхто не примушував розформовуватись. Але
чи не тому він самовіквідувався, що будучи організацією
ідеологічно тотожньою ВУСППові, й беручи до уваги ко­
нечну необхідність за даної ситуації консолідувати проле­
тарських письменників в одній організації, — чи не тому
він самоліквідувався, що визнав за необхідне і доцільне
піти на кардинальні поступки в справах, так би мовити,
особистих амбіцій?
Це припущення могло б бути більш правдоподібним,
коли б воно відповідало істині і коли б не було третього
припущення, яке й являється тим, що з нього й мусить
виходити історик літератури, оглядаючи нашу сьогодніш­
ню літературу [слово здогадне, в оригіналі стерте — Г.
К.].
Чи не тому ПРОЛІТФРОНТ самоліквідувався, — ро­
бимо третє припущення, — що після остаточної дискреди­
тації життям його ідеологів на шляху розвитку пролетар­
ської літератури, виявилася цілковита неспроможність цих
же таки ідеологів намітити для організації нові шляхи й
нову чітку установку? Чи не тому письменники ПРОЛІТ­
ФРОНТу признали за доцільне існування одної ВУСППу,
і всі виявили бажання вступити до цієї організації, що ву-
сппівську генеральну лінію схвалено було добою й що вся­
ка інша лінія, таким чином, приводила б до колишньої
дискредитованої системи поглядів пролітфронтівських іде­
ологів?
611 Ніяких нових шляхів, ніяких нових установок, що різко
його відмежовували б від системи вищезгаданих поглядів,
ПРОЛІТФРОНТ безперечно не мав. Отже, одна ця відсут­
ність провідної лінії заперечує ідеологічну тотожність між
ВУСППом і ПРОЛІТФРОНТом . Отже і боротьбу між
ВУСППом і ПРОЛІТФРОНТом (а така боротьба безпереч­
но велася, хоч і в прихованій формі) можна розцінювати тіль­
ки як боротьбу, яка мала в своїй основі, громадсько-ідеоло­
гічні прикорні.
І справді, хіба ідеологічну тотожність з ВУСППом мо­
гли утворити спроби кількох пролітфронтівців перейти на
сучасну тематику й спроби організації зв’язатися з завода­
ми? Ідеологічну тотожність між ВУСППом і ПРОЛІТ­
ФРОНТом (коли б вона була) визначалося в першу чергу
продукціями основних кадрів і літературно-ідеологічними
тенденціями керівних верхівок цих двох організацій. Що
ж ми мали в цьому пляні? Хоч ВУСПП і ПРОЛІТФРОНТ
— обидві ці організації — й спиралися на одні і ті ж кому­
ністичні засади, але в той час, як ВУСПП, зародившись
в боротьбі з ухильниками, повставши як заперечення до
націоналістичних відхилень від генеральноі лінії партії,
мав здорове пролетарське ядро, яке, зрісши художньо, і
продукцією своєю і певними літературно-ідеологічними
тенденціями, йшло в ногу з партією, а значить — з ча­
сом, а значить — і з життям, у цей час ПРОЛІТФРОНТ,
принаймні його керівна верхівка й частина основних ка­
дрів, тільки намагалася це зробити й у всякому разі від
життя відставала й часто не попадала йому в такт. Фак­
ти? Відсутність чіткої провідної лінії не тільки створюва­
ло атмосферу цілковитої дезорієнтації й іноді навіть неро­
зуміння подій на фронтах соціялістичного будівництва,
але й приводило часто до виникнення нездорових літера­
турно-ідеологічних тенденцій. Факти? Фактів таких мож­
на набрати чимало хоч би з резолюції останніх зборів
ПРОЛІТФРОНТу, що її надруковано в «Літературній га­
зеті» й підписано всіма членами цієї організації. Тут ми
маємо й відсутність розгорненої критики помилок окре-
612
мих своїх членів, що в своїй творчій та літературно-гро­
мадській роботі припустилися серйозних політичних збо­
чень від генеральної лінії пролетарської літератури, тут
ми маємо… і т. д. Випадково все це трапилося? Зовсім не
випадково. Саме такі факти й являлися результатом впли­
ву нездорових літературно-ідеологічних тенденцій. І коли
ці факти я не можу назвати фактами, з яких виникла наша
войовнича система поглядів, бо це не відповідало б істо­
ричній істині, то в усякому разі ці факти свідчать про…
[далі рядки стерті так, що їх прочитати не можна — Г.
К.]… тотожність між ВУСППом і ПРОЛІТФРОНТом, бо
такої тотожности по суті не було.
Та й справді, що таке ПРОЛІТФРОНТ? Відкіля він ви­
ник, яка родословність? Розпочав він своє існування по
суті не рік і не півтора роки тому, а саме з розвалу в Гарті,
коли не помиляюся — 1924 року. Основне корінне ядро
ПРОЛІТФРОНТу — це саме те ядро, що так чи інакше ево­
люціонувало через «Урбіно», ВАПЛІТЕ, «Літературний яр­
марок». Що ж собою являло це основне ядро? Воно являло
не що інше, як своєрідну групу партійної радянської інтелі­
генції, що мало свою не менш своєрідну систему поглядів на
літературу, на мистецтво й навіть на життя й що притриму­
валося певних громадсько-етичних ідеалів. Детально зупи­
нятись на цій системі й на цих поглядах я не думаю хоч би
з тих міркувань, що це тема окремої й чималої доповіді,
скажу тільки, що ці погляди й ці ідеали проходили через
ВАПЛІТЕ, тим самим свідчили з яких соціяльних прикор­
нів вони живилися. Ці погляди і ці ідеали безперечно ви­
росли з дрібнобуржуазного середовища. Ставка на «генія»,
боротьба за так звану «велику літературу» з протистав­
ленням її літературі «дня», погляди на письменника, як
на громадську одиницю, що мусить бути в конфлікті з
сучасним йому суспільством і т. д., — все це могло вхо­
дити, звичайно, тільки в систему поглядів і ідеалів дріб­
ної буржуазії. Залишились непорушними ці погляди й ці
ідеали серед деяких названих пролітфронтівців? Звичайно,
ні. За часів (з тих «часів» я іронізую) ВАПЛІТЕ, ці погля-
6» ди й ці ідеали стояли до певної міри непорушними, бо по
суті вони були «віддушиною» з якої живилася налякана
дрібна буржуазія. «Доба» «Літературного ярмарку», — це
вже був час, так би мовити, кардинальної переоцінки цінно­
стей. На зорі реконструктивного періоду люди, що хоч
не зуміли виробити собі чіткої клясової лінії, а то й буду­
чи породжені революцією і розумово стоячи завжди на
боці пролетаріяту, не могли, звичайно, не бачити, як жит­
тя трощить їхніх колишніх «божків». ПРОЛІТФРОНТ був
новим кроком вперед, а з розформуванням його, разом з
виявленням публічно бажання вступити до ВУСППу ми
маємо цілковиту капітуляцію. Цим я, звичайно, не думаю
сказати, — ще раз підкреслюю — що основні пролітфрон-
тівські кадри (під цими кадрами я умовно розумію саме
ту групу, що створювала ініціятивне ядро при зародженні
ПРОЛІТФРОНТу), — що основні кадри, еволюціонуючи
в бік вусппівської генеральної лінії, були нещирими в сво­
їх засудженнях колишніх помилок, цим я ще раз хочу під­
креслити, що говорити про цілковиту тотожність між ВУ-
СППом і ПРОЛІТФРОНТом можна було тільки з вели­
кою натяжкою, бо старі ухильницькі традиції й тенденції,
на яких довгі роки виховувалися вищезгадані кадри, за
певної і відомої вам замкнености ПРОЛІТФРОНТу, за
його ворожого ставлення до ВУСППу, завжди перешко­
джали пролітфронтівцям сприйняти генеральну лінію про­
летарської літератури.
Отже, … [далі знову рядки знищені й відчитати не
можна — Г. К.]… що ПРОЛІТФРОНТ саме тому розфор­
мувався, що після остаточної дискредитації життям ко­
лишніх поглядів його ідеологів на шляхи розвитку укра­
їнської пролетарської літератури, поперше, виявилася ціл­
ковита неспроможність цих ідеологів намітити для орга­
нізації нові шляхи й нову установку, а подруге, виявило­
ся, що відсутність цієї установки заводить організацію в
тупець, так би мовити, перманентних помилок. Чому ко­
лишні пролітфронтівці поспішили до ВУСППу? А саме
тому, що ВУСПП єдина літературна організація на Укра-
614
їні, яка не схиблювала від генеральної лінії пролетарської
літератури, від тієї лінії, що її схвалено від життя. Ви­
словлюючись ясніше, старі гартованці повертаються до
своєї справжньої літературної вітчизни, яку вони покинули
1924 року. І тому можна з певністю сказати, що розфор­
мування ПРОЛІТФРОНТу і входження його колищніх
членів до ВУСППу — в основному завершується консолі­
дація пролетарських літературних сил.
Два слова з приводу рішення секретаріяту ВУСППу.
З тих чи інших міркувань секретаріят ВУСППу утримався
від затвердження членами ВУСПП деяких пролітфронтів-
ців. Як цей акт мусять розцінювати і ті пролітфронтівці,
що прийняті до ВУСППу і ті, що їх покищо не затвердже­
но? На мій погляд ми мусимо це розцінювати як певну і
цілком природну настороженість з боку секретаріяту, як
до тих, що їх прийнято, так і до тих, що їх ще не затвер­
джено. Можливо навіть, що хтось із занадто гарячих, так
би мовити, старих вусппівців сьогодні різко й патетично
буде висвітлювати цю справу. Але навіть цей акт ми муси­
мо прийняти як ту ж таки природну настороженість. Отже,
я закликаю своїх товаришів по ПРОЛІТФРОНТу перемог­
ти в собі дрібне самолюбство, коли б воно виникало, ого­
лосити війну особистим амбіціям, і тим самим показати,
як ми вдумливо ставимось до свого входження до Всеукра­
їнської Спілки Пролетарських Письменників. Я знаю, що
колишні пролітфронтівці, які висловили бажання вступити
до ВУСППу, висловили його цілком щиро, з розумінням всієї
серйозности моменту й не тільки з безповоротним засу­
дженням всього того, що так чи інакше проривалося в ро­
боті, а й з цілковитим усвідомленням, що лише вусппівсь-
ка лінія була і єсть справжньою генеральною лінією про­
летарської літератури. Тому певний я, що за короткий тер­
мін поза ВУСППом не залишиться жодного з колишніх
пролітфронтівців. Не в інтересах пролетарської літератури
за доби розгорнутого соціялістичного наступу відштовху­
вати від себе творців, які хочуть цю ж таки пролетарську
літературу творити.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.