ПЕРЕДМОВА
На протязі кількох останніх років дехто із наших не в
міру дбайливих критиків рішуче й безапеляційно закреслює
весь мій попередній, мало не чотирнадцятилітній твор­
чий шлях пролетарського письменника. Робиться це дуже
просто. Знаєте, хто такий Хвильовий? Та це той, що з
«Вапліте», основоположник хвильовізму й автор «Вальд­
шнепів». Про інші мої твори ані слова! Не існує ні моїх
кількох томів (їх до речі, по книгарнях давно вже чема),
не існує й висловлювань відповідальних партійців про мою
творчість, як про творчість, в якій чимало є корисного
для радянського читача. Згадується лише колишня «гостра
цікавість» до моєї особи.
На «гостру цікавість» я не претендую. Не претендую
тому, що вона мене ніколи не приваблювала, не претен­
дую і тому, що не належу до тієї категорії письменників,
які вміють швидко й легко писати; я з великими трудно­
щами переборюю т. з. «опір матеріялу».
Але ніяк я не можу не вимагати від наших не в міру
дбайливих критиків, щоб вони, сідаючи писати статті про
мою перебудову, — спершу брали на себе труд хоч якне-
будь зазирнути в мої книжки. Не можна ж, шановне това­
риство, робити з людини, що на протязі багатьох років
у силу свого розуміння і здатностей боролася за проле­
тарське мистецтво, — не можна робити з цієї людини
пролетарського початківця, який допіру повернувся з ва-
плітівської еміграції й який крім «Вальдшнепів» та хви­
льовізму нічого не має за душею. Ви кажете, що я колись
був «рупором українського фашизму»? Не заперечую! Ви
запевняєте, що я покищо перебуваю в стані «ще недостат­
ньої перебудови»? Теж вірю, бо в такому ж приблизно
стані чимало сучасних пролетарських письменників. Але
617 хіба тільки це й можна сказати про мою літературну ро­
боту?
Проте, коли для вас у нашій радянській літературі не
існує авторитетів, то давайте звернімось до буржуазної
критики.
Беру один із кількох прикладів. В 1931 році вийшла
німецькою мовою збірка моїх «Вибраних оповідань». Як
же відгукнулася буржуазна преса на цю мою збірку?
Рекомендую № 4 за 1932 рік «Бюлетеня експресних ін-
формацій для книгарів, бібліотек і друзів книги» (бюле­
тень напрямку католицьких партій, видавець д-р Шлісман,
Інсбрук). В цьому бюлетені (даю переклад з німецької мо­
ви) буржуазна преса відгукується так:
«Десять оповідань, з яких ні одне не схоже на друге.
У вступному оповіданні «Мати» змальовується жахлива
доля руської матері, що жертвує собою заради старшого
сина. Молодший син її хоче вбити свого старшого брата,
і вона приймає смертельний удар від цього молодшого
сина, рятуючи свого випещеного улюбленця. Після фри­
вольної «Вариної біографії» іде розкішна сатира «Іван Іва­
нович», на якій сильно помітно вплив великих гумористів
Англії. Іван Іванович, партійний урядовець першої комуні­
стичної епохи, що з своєю жінкою й двома дітьми кори­
стується з усіх переваг комунізму, але сам ще є цілком
буржуа, втрачає всяку рівновагу, коли він раптом чує про
майбутню чистку партійного осередку, отже й місця своєї
служби. Далі нанизуються інші картини комуністичного
життя — серйозні, фривольні, страшні, жахливі події ча­
сів революції й божевільної громадянської війни, що ви­
магали незчисленних людських жертов.
«Навіть у перекладі, який, коли судити з передмови,
значно послаблює достоїнства українського автора, кож­
не поодиноке оповідання становить маленький шедевр
(МеІ8іег\уегк), якому з письменницького боку мало чого
можна закинути. Але тим більше треба дорікати друкар­
ському складачеві.
«Для дозрілих читачів, для молоді й народніх бібліо-
618
тек непридатна, комуністична!» (підкреслення моє. —
М. X.).
Як бачите, мої оповідання не тому непридатні для за­
кордонної молоді й закордонних народніх бібліотек, що
вони недосконалі («кожне поодиноке оповідання становить
маленький шедевр — «Меі$1ег\уегк»), а саме тому, що во­
ни комуністичні! Так думає буржуазний рецензент, і так
зовсім не думає дехто із наших радянських критиків.
Хто ж із них помиляється?
Не будемо гадати. Подаю на суд читачів збірку вибра­
них своїх творів у двох томах. Перший том іде під наз­
вою — «Ліричні етюди», другий під назвою — «Сатирич­
ні етюди». Проте, без сатири в першому томі, як і без лі­
рики в другому, звичайно, не обійшлося. Ліричні етюди
підібрані в такий порядок: оповідання про громадянську
війну, далі — роки відбудовчого періоду. Мотиви мислив­
ських новель продовжують другий відділ. Кінчається кни­
га циклом шахтарських оповідань. Сатири другого тому,
на мій погляд, не вимагають клясифікації, і тому кожна
із них посіла випадкове місце.
Маючи на увазі, що мої книжки можуть попасти в ру­
ки малодосвідчених читачів, я до кожного твору написав
невеличке вступне слово.
Микола Хвильовий