[рукою Любченка]
6. X. (1926)
30-го жовтня в помешканні залізничого Технікуму за­
ходами педагогічного персоналу улаштовано вечірку нової
української літератури. Вступне слово — О. Білецький.
Демонстрація творів: А. Любченко («Уіа Ооіогоза»), П.
Панч («Мишачі нори»), В. Сосюра. Присутніх — 50-60 чол.
Відношення найуважніше. Перша найкраща, справді літе­
ратурна вечірка (а не вечорниця).
Є пропозиції до ВАПЛІТЕ: виступити на літвечірці в
Будинкові Вчених та в Деркачівському Технікумі.
В Н. 26 «Нового мистецтва» видрукувано «Ііпе Іеііге»
М. Хвильового. Хвильовий вчора хвалив Сенченка за нову
книжечку, вбачає повне наближення до Бальзака. Любчен-
кові висловив побажання й надалі продовжувати працю
над новелею, що наближається до французької новели,
зауваживши що такий характер белетристики є новий для
української літератури і що його треба культивувати. Панч
вніс застереження: «Ніколи не можна письменникові давати
порад — це його спантеличує».
(Хвакт) Одному початкуючому письменникові (П. І.) в
ніч перед 7 жовтнем (9 роковини) наснилося, що він після
довгих страждань і мук знайшов кімнату. Довелося «все­
лятися» «з бою», з бомбою і наганом у руках. Був ордер
В. Ж. К. і до нього приколото записку Відділу друку ЦК:
«Просимо допомогти т… ім’ярек і т. д…» Після в’їзду,
коли він сів на новеньку канапу і легко зідхнув, завалилася
1
«Літературний щоденник» — це наголовок, даний А. Любченком
записникові, в якому він і інші ваплітяни занотовували свої щоденні
враження з літературного життя.
75 стеля, що й… розбудила його… Прокинувся. Холодно.
Грюкіт машин. (Він, напередодні 9 роковин Жовтн. рев.
ночував у друкарні тої установи, де служив).
Ранком було дуже холодно… Туман надворі… Протягу­
вало через відчинену кватирку величезного вікна… Пішов
снідати до дружини, що ночувала десь у старих…
Пав їв. (анов)
Ви ж собі уявляєте, що вставши о 10 г. ранку, не
спавши…2 ніч та попобігавши, щоб вирішити справу жур­
налу та зробивши це, переді мною стала дилема або мушу
поспішати на потяг або встигнути поїхати на полювання.
— Звичайно ніяка «проза» не полізе в голову. Скандал
навіть таке вшкварив одним подихом без жодної тобі
крапки.
Все чи ні?..
О. Досвітній
Щож його писати. Що мені скучно, що криза й не
хочеться писати, а авансу не дають під майбутній матер’ял?
Якби їх обдурити.
В. Сосюра
6. XI. 26
Спокійні тумани, пахне провінцією, хвилюватися —
нудно, й коли трапляються такі хвилини, то вони не гар­
монують з обставинами. Інколи думаєш, бачучи своїх то­
варишів, чого вони просиджують в «ЧШ» щось висмок­
туючи з пальця. Чого ніхто нікуди не виїде, чого не осе­
ляться десь у Сибіру чи й на Україні якоюсь трудовою
колонією або що? І від цього нудно. Приходиш до вис­
новку, що всі ми ледарі і не те робимо, щоб слід нам було
робити.
В. Вражливий
2
Нечітке слово.
п
Сербським епосом заповнена душа моя. Про що ж іще
писати? Нема часу — а можливостей чорт його зна скільки.
П Т(ичина)
У мене сьогодні свято. Таке свято яке може переживати
мати, коли в неї родиться дитина. Я закінчив оповідання
«Молитва калік», а може воно буде по іншому називатися.
Не знаю. Я зараз радію — бо це є мій протест проти
війни. Я його сказав. І ще хотів цим сказати, що війни без
певного лозунгу, без стимулу ніколи не може бути. Я пра­
цював місяць, але це була не тільки праця, а й заново
переживання тих кошмарів, учасником яких мені судилось
бути. І тому, коли я в годині біля третьої ночі гасив
електрику і лягав до постелі, до самого ранку образи 1063,
4, 5 днів війни вставали перед очима й не давали можли­
восте забутися сном. Я зараз радію. Буду ще радіти, доки
не оброблю остаточно цього твору і комусь не зачитаю.
Потім прийде кінець моєї радости, бо я відчую, що для
думки не хватає слів і мені більше ні з чого радіти. Так
було зі всім, що я до цього писав. І я вже зможу задово-
лити не тільки її, а й себе. Я знаю, що це омана, але про
це не треба знати.
Коли оповідання вже написано я бачу, що не подбав
про форму, але форма єсть форма по формі кістяка за
якого я не мав права не подбать.
Тепер я сяду за «ярмарок нації», і дам карти в руки
формі. Вона мене тішить, як новий костюм студента. За
рік, звичайно, костюм стане старим, але те, що виношу­
валось під ним завжди буде бити свіжими ключами.
До цього часу мене чомусь вважають, за орнамента-
ліста побутовця. Це помилка. Я найзавзятійший сюжетист,
і на доказ прошу вчитатися в ці останні речі «З моря» і
«Молитва калік». Доки в мене в голові не змонтовано
сюжету від початку до кінця, не берусь за тему. У мене
єсть тема, єсть сюжет, а на кінці пера з’являється побутове
тло й ця складова частина побуту — орнамент. Орнамент
без побуту буде мертвий, побут без сюжету буде порожній,
як сюжет без теми буде зайвим.
П Тому я думаю, що наші орнаменталісти напевно вихо­
дять із такого принципу: аркуш паперу коштує 2 крб, атра­
мент — 1 крб. Разом 3 крб, а платять за аркуш 150.00 крб.
Значить єсть вигода займатись набором слів, чи то так
виспівувати «крицеві леза на загравах за обрієм надсвітніх
зойків…»
Пардон, я зовсім не про це почав розмову. Значить
зайшла вже мозга за мозгу. Кидай, Петре.
6 листопада 1926 р. Петро Панч
8 листопада
[рукою Любченка]
5-го листопада відбулися летючі збори президії та кон­
трольної ради В(АПЛІТ)Е. («Черв, шлях» між 12-3 дня),
на яких ухвалено видавати періодичний журнал «Вапліте».
Двохмісячник. На 8 аркушів. Редколегія: Тичина, Яловий,
Досвітній, Слісаренко.
Учора до мене заявився М. Куліш, у військовій формі.
Заскочив до Харкова на 1 день із Сум, де відбуває \х/г
місячні курси комскладу. Обмірковує ситуацію літературну,
готує тези. У вчорашньому «К. і п.»3 стаття Ю. Смолича
«про театр і драматурга». «Вісті» — вірш Слісаренка «Елек-
трополіс — Дніпрельстан». В «Комуністі» — вірш Сосюри
«Дніпрельстан». «К. і п.» — стаття Лейтеса «Західня літе­
ратура минулого року».
Ій-бо, не знаю, яке число — щасливі годин не знають.
Дуже, дуже гарно, що є такий щоденник, що є Любченко,
що є Панч, що є…4, що є нарешті життя — таке над­
звичайне й прекрасне. Тисну тобі руку життя
Микола Хвильовий
Я знаю: жертвою впаду
На голубу чиюсь долоню…5
3
«Культура і побут», літературний додаток до «Вістей».
4
Нечітке слово.
5
3 поезії Дніпровського «Не на майдан», вперше друкованій у
«Червоному шляху», ч. 9, 1926, стор. 53.
щ
17. IX. 926 /. Дніпровський
іще:
я знаю истину одну
что рай нигде мне не обещан.
ползи, ползи звено к звену,
за ночью ночь, как змей из трещин.
Все.
[рукою Любченка]
*) 23, XI — перша (коротка) інформація в «Комуністі» про
зміну складу редакції «Ч. ш.»
*) 24, XI — (середа, там же) більша з певною характерис­
тикою інформація про зміну в складі «Ч. ш.»
*) 4, XII — (субота) Лист-заява групи комуністів членів
«Вапліте» (Комуніст, Вісті, Харк. Пролетарий).
*) 11, XII — виступ Коряка в Артьомовці6 з доповідею
«Три мушкетери» (Хвильовий, Яловий, Досвітній). Док-
ладач сів маком. Злякався появи на лекції Хвильового і
інших ваплітовців. З докладу вийшов пшик. «Три мушке­
тери» лишилися тільки назвою. Хвильовий вимагав був
слова. Потім і вимагати нічого.
*) 12, XII — в ІНО7 виступи Коваленка й Івана Ле, що
приїхали з Києва. Коваленко «розносив» ВАПЛІТЕ, зо­
крема Тичину й Хвильового. Студенти послали багато за­
писок. Відповіді не дано. Коли звернулися до президії,
Коряк, що був там, заявив, що Коваленко має рацію. Так,
мовляв, і треба (передав Плискунівський).
*) Утворено ініціятивну групу по збудуванню будинку для
письменників. Оргбюро в складі: Ю. Войцехівський, А.
Комуністичний інститут ім. Артема в Харкові.
Інститут Народної Освіти.
‘» Любченко, О. Слісаренко, П. Панч, С. Пилипенко. Справа
на мазі. Підтримує ЦК.
*) О. Слісаренко почав друкувати роман в робітничій га­
зеті «Пролетар». Хвильовий написав статтю про Коряка,
як критика.
*) 12, XII «Комуніст» — з’явилася стаття Кундзіча «Мо­
лодняк» (зіс!).
14. XII. 26
Сьогодні прибув, скінчивши повірочні військові курси,
Куліш. Починаємо уважніше вивчення обставин, перевірку
лінії організації. Цими днями скликаємо збори. Сьогодні
«таємне» засідання у Войцехівського: ще вчора прибули
раптово: Микитенко (Одеса-Гарт), Коваленко, Ле (Київ-
Гарт). Нарешті прибули: Я. Савченко й Терещенко. Останні
не в курсі справ. Буквальна розмова зі мною:
— А коли буде нарада? — вони.
— Яка нарада? — я.
— Черняк нам сказав, що нас викликають на якусь
видавничу нараду.
— Не знаю. Знаю, що організовується «Гарт». Вчора
ще прибули (такі-то).
— ?! ?! (щиро).
Я доложив, що такі-то прибули. Войцехівський сказав,
що спізнилися, але попросив зайти згодом. Савченко наго­
ворив мені багато компліментів за «Буремну путь», яку він
прочитав нарешті. Особливо за «Гайдаря». Терещенко ви­
словив запевнення, що я культурний письменник. Розумію,
розумію. Книжки обох друкуватимуться незабаром за
моєю допомогою. Братья писатели еіс…
Яке саме засідання у Войцехівського — ще не відомо.
Безперечно одне: гуртують кадр біля «Ч. ш.», сподіючись,
80
що після зміни редакції «Вапліте» не даватиме матеріялу.
Ой… ну та чи варто?.. А Коряк просить видати йому архіва
«Гарту»…
Журнал «Вапліте» задержано в Головліті8 уже майже два
тижні. Обіцяють завтра видати. Матеріял уже прочитано
Відділом друку ЦК і виступ Коряка в Артемівці зв’язаний
з тим, що він прочитав статтю Хвильового про себе, яка
ввійшла до Н. 1 журналу. Субсидію на журнал раптом
урізано. Недоодержано 666 карб. Порушуємо справу перед
Затонським.
Цими днями спровокували Сосюру: Пилипенко й Вой­
цехівський сказали йому, що я і Панч вдавалися потай до
Хвилі і зрікалися участи в ВАПЛІТЕ. А ларчік просто
открьівался: нас бачили в ЦК в наших же справах — я
ходив за грішми, Панч з приводу зміни редакції «Ч. ш.».
Дешево й сердито… Володька був удався в паніку, пішов
трубити… Все з’ясувалося.
Вчора Усенко не привітався, не вітаються й інші. Що
це? Письменники, чи хлопчаки, чи просто нещасні, без­
надійні люди? Де ж література? Де серйозність і щирість
творчости? Факт дрібненький, але многозначнии. Досить
дати підвищення (Усенко — тепер редактор «Молодняка»)
і буде ходити як тепер ходить — гусаком. Досить нацьку­
вати — і буде запопадливо хапати за литки. Коли б хапали
справді щось помітне, хапають щенятка, і смішно і болісно
на них дивитися. Болісно тому, що врешті ж і ми і вони
робимо одне діло, ми й вони можемо договоритися, але
натомість гриземося. А пройде рік-два і наші щенята чер­
вонітимуть, буде ж їм соромно, соромно… Микитенко, сто­
ячи вчора з В. Поліщуком, якось розгублено сміявся коли
В. Поліщук услід мені крикнув: «Осторонись. Розкладове
Вапліте йдьоть». Я прийняв з усмішкою і відповів: «Ніколи
не почував себе таким цвєтущим, слово чести».
Головне управління в справах літератури і друку, властиво цензури.
ІД 22. XII. 26
У понеділок, 20, XII Куліш ходив у ЦК до Затонського.
Розмова довга й цікава. Доля ВАПНІТЕ прояснюється.
Таке вражіння. При розмові в ЦК був присутнім і Хвиля.
Говорилося про необхідність деклярації з боку ВАПЛІТЕ,
про важку атмасферу, про… навіть про допомогу ЦК в
справі поїздок письменників по СРСР та за кордон.
21, XII вийшов альманах перший ВАПЛІТЕ. Куліш
ходив до Хвилі в справі реорганізації редакції «Ч. ш.».
Сьогодні Куліш сів на фактичного редактора «Ч. ш.». Роз­
мова з Хвильовим про Всеукраїнський з’їзд пролетарських
письменників. Запит Дніпровського, чи братимуть ваплі-
товці участь в журналі «Ч. ш.» Моя відповідь: братимуть.
20, XII — в громадській книгозбірні вечір присвячений
пам’яти Блакитного. До президії з Ваплітовців обрано:
Слісаренка, Любченка. Доповідь Тарана, скерована на за­
хист Блакитного од Хвильового. Вираз Тарана: «червоний
формалізм у літературі». Проти статті Хвильового були
статті: Десняка («Комуніст») Доленґа («К. і п.») Хвилі
(«Вісті»).
22, XII — в «Вістях» Н. 295 лист групи письменників
киян до Оргбюра в справі скликання з’їзду пролетарських
письменників. Засідання у т. Затонського нової колегії «Ч.
ш.».
13. І. 27 р. Сьогодні в «Харків. Пролетарии» доповідь
т. Чубаря на окружній конференції (парт.), цитує Тичину
«Чистила мати» — лає ВАПЛІТЕ.
Сьогодні у «Вістях» доповідь т. Петровського на з’їзді
нацменів. Лає ВАПЛІТЕ за націоналістичні (?) ухили.
Сьогодні на рецензії Юрезанського до «журналу жур-
налов» на 11-12 число «Ч. ш.», де моє «Оповідання про
утечу» — помітка «лінія ЦК і Арк. Любченко». Рецензію
запропоновано переробити, як найменше хвалити мене
(8ІСІ).
Вчора були орг. збори в літклубі Блакитного. Вибори
правління. Наших мало бути кілька чоловік і як навмисне,
один сподіваючись, що піде другий, — не пішов ні один.
Скандал. Зовсім небажане явище. Тільки зайве загострення
82
і так уже загострених взаємин. Треба хлопців серйозно
підтягнути. У понеділок скликаємо загальні збори.
Вийшов сьогодні Н. 1 журналу «Вапліте».
Вибори місцькому відбулися 8, І. З Ваплітовців увійшли:
Любченко, Іванов; до канд: Панч, Слісаренко, Майський.
22. І. 27
Сьогодні погромний листок Оргбюра З’їзду Пролет-
письменників. Стаття Хвилі. Найрішучійший наступ на
ВАПЛІТЕ. Моє побачення з Кулішем… Увечорі був у
Коцюби, Дніпровського. Будинок літератури. Зустріч із
Хвилею. Моя з ним розмова.
24.1. 27
Надзвичайні збори ВАПЛІТЕ в буд. літератури. Розпуск
організації, чи виключення Хвильового, Ялового, Досвіт­
нього? Схиляється більшість до виключення. ВАПЛІТЕ
накидає ЦК політичну лінію. З цим треба боротися.
25.1.27
Пропозиція з’їзду до ВАПЛІТЕ: виявити своє відно­
шення до з’їзду й подати до 6 г. вечора (ультиматум…).
Відповідь таку їм: через цілу низку причин (перераховано)
участи брати не можемо. Моє побачення з Хвилею й пере­
дача заяви ВАПЛІТЕ. Зустріч з Вишнею. Сьогодні Куліш
вів розмову із Затонським.