Тепер, коли пролетаріят Радянського Союзу в своєму
соціялістичному наступі перейшов від відбудови до соція-
лістичної реконструкції усього народного господарства, —
народжена Жовтнем українська революційно-радянська лі­
тература також вступає в нову добу свого існування і роз­
витку.
На своєму шляху українська пролетарська література
зустріла багато труднощів і перешкод. Українські письмен­
ники старшої Генерації, бувши переважно представниками
буржуазних і дрібнобуржуазних шарів, здебільшого опи­
нилися в лавах контрреволюції та на смітниках жовто-
блакитної еміграції. Пролетаріят України, напружуючи всі
свої зусилля в боротьбі за владу, доки тривала громадян­
ська війна, надто мало мав часу і змоги творити свою
культуру, своє мистецтво, свою художню літературу. Тяж­
ка спадщина царату, наслідки системи національного при­
гноблення, зросійщення пролетарських центрів і намагання
української шовіністичної буржуазії монополізувати націо­
нально-культурний процес, щоб використати його яко зна­
ряддя боротьби проти диктатури пролетаріяту — все це
надзвичайно ускладняло зародження і оформлення україн­
ської жовтневої літератури.
Проте саме під гуркіт гармат громадянської війни вис­
тупили перші хоробрі — Михайличенко, Чумак, Заливчий,
Блакитний; зародилися перші паростки української рево­
люційно-радянської та пролетарської літератури. На ро­
дючому ґрунті Жовтня, що розв’язав творчі сили робітничо-
245 селянських мас, ці паростки почали розвиватися, зростати,
перетворюючи українську художню літературу дедалі в
значніший чинник клясової боротьби і соціялістичного бу­
дівництва. Умови для цього розвитку й зростання дала
диктатура пролетаріяту, що створила й саму Українську
Соціялістичну Радянську Республіку, правильна ленінська
національна політика нашої комуністичної партії більшо­
виків і та увага й допомога, що ними оточували молоду
нашу революційну літературу партійні й радянські керівні
органи та широкої маси робітничо-селянських читачів.
Українська революційно-радянська та пролетарська лі­
тература стає значним і впливовим чинником соціялістич­
ного будівництва, набуваючи масової робітничо-селянської
авдиторії. Але перехід до НЕПу викликав конечну потребу
перешикувати літературний фронт. Це і водночас активі­
зація впливів на літературні процеси лишків старої та еле­
ментів новонародженої буржуазії спричинилися до бороть­
би між літературними течіями не лише з питань суто літе­
ратурних, а й з питань загальної політики. Почалася гостра
літературна дискусія. В процесі цієї дискусії у виступах
частини українських письменників, навіть пролетарських,
знайшли собі місце чужі пролетаріятові настрої та тен­
денції. Ці негативні явища, не зустрівши належного опору
в літературі і навіть підтримані колишньою ВАПНІТЕ
(Вільна Академія Пролетарської Літератури), набули зна­
чення серйозного політичного збочення (хвильовизм).
Партія, що своєчасно сигналізувала небезпеку на літе­
ратурному фронті і прийшла йому на допомогу своїм ке­
рівництвом, підкреслила конечну потребу організації єди­
ного фронту української революційно-радянської літерату­
ри і висунула перед усіма літературними угрупованнями
завдання — створити Всеукраїнську Федерацію Радянських
Письменників.
Коли думки про потребу створення такої федерації
висловлювалися й раніше, у перших навіть роках існування
пожовтневої української літератури — чи то окремими дія­
чами революційної літератури, чи цілими спілками («Аре­
на», «Комункульт», «Плуг», «Гарт»), то постанова партії
надала цим неоформленим думкам цілком ясного і кон-
246
кретного характеру директиви, що, лише здійснивши її,
радянський літературний фронт здатний буде одностайно
виступати на виконання спільних завдань нашої доби, орга­
нізовано й активно брати участь разом із мільйоновими
масами пролетаріяту в будівництві соціялізму, в наступі на
клясового ворога, не витрачаючи зайвої енергії на неприн­
ципові чвари.
Минуло вже два з половиною роки, доки цю директиву
партії літературні організації спромоглися виконати. Не
можна вважати, що за цей час нічого не робилося для
підготування ґрунту до утворення федерації. Літературні
групи і журнали — «Плуг», «Гарт», «Молодняк», а також
окремі позагрупові письменники не раз підносили питання
про здійснення цієї директиви. Порушувалося це питання і
в партійній пресі («Комуніст», «Червона преса»). Нарешті,
на другому Всеукраїнському з’їзді ВУСППу представники
всіх літературних організацій: «Плуг», «Нова генерація»,
«Молодняк», «Західня Україна» і представник групи пись­
менників, на той час об’єднаних довкола альманаху «Літе­
ратурний ярмарок» — заявили про своє бажання і готовість
вступити до Федерації. Ці заяви треба розглядати як пер­
ший спільний крок організованих літературних кадрів до
конкретного здійснення директиви партії.
Після тих заяв минуло ще понад півроку, і тепер, коли
значна кількість письменників, раніш розпорошених, об’єд­
налися в дві нові організації — «Пролітфронт» і Група
«А», які теж організувалися під гаслом створення Федера­
ції, — нарешті це гасло, що його дала сама партія, прак­
тично здійснилося.
Всеукраїнська Федерація Радянських Письменників уже
існує, об’єднуючи в своїх лавах сім письменницьких орга­
нізацій: «Плуг», «Західню Україну», «Молодняк», ВУСПП,
«Нову генерацію», «Пролітфронт» і Групу «А», з перспек­
тивою об’єднати довкола себе і не належних до жодних
організацій радянських революційних письменників, і нові
організації, що виникнуть, незалежно від мови, якою про­
вадитимуть вони літературну працю.
Саме тепер, коли наступ пролетаріяту під проводом
компартії та останні позиції клясового ворога викликає
247 шалений опір цього ворога — саме, коли розбиті куркуль і
непман, агонізуючи, хапаються виступати проти соціяліс-
тичного наступу, мріють, використати гасла національної
культури для боротьби проти диктатури пролетаріяту, на­
магаються пролазити у щілини на культурному фронті й
протягати свою отруйливу ідеологію через нашу ж радян­
ську літературу, — якнайактуальнішого значення набуває
організаційне оформлення єдиного фронту революційного
радянського письменства під проводом компартії, здатного
активно й одностайно поборювати замахи ворогів, давати
їм рішучу й могутню відсіч. і -і
Отже, новоутворена Федерація базується на таких за­
садах:
1. Об’єднання, під керівництвом і проводом комуністич­
ної партії більшовиків, всіх літературних організацій, а в
найближчій перспективі і тих революційних радянських
письменників, що не належать до жодних організацій.
2. Викривати неминучі за переходової доби неґативні
явища нашої дійсности, критикувати й поборювати їх у
літературній творчості, але не губити революційних пер­
спектив, не залишати поза увагою величезних досягнень і
здобутків соціялістичного будівництва і, не впадаючи ані в
занепадництво, ані в казенний оптимізм, висвітлювати в
своїй творчості величезну роботу незнаної в історії людства
соціялістичної перебудови суспільства.
3. Активізація розгортання українського революційного
радянського культурного процесу, поширення ідеї проле­
тарського інтернаціоналізму й гостра боротьба проти всіх
і всяких викривлень ленінської національної політики в
художній літературі.
4. Якнайрішучіша боротьба проти спроб клясового во­
рога використовувати радянську літературу для послаблен­
ня пролетарської диктатури, проти спроб його впливати
на цю ж радянську літературу і прищеплювати їй бур­
жуазні чи дрібнобуржуазні ідеологічні тенденції.
5. Найміцніший зв’язок з революційними літературами
республік та народів СРСР на засадах братерського спів-
робіництва й використання спільного досвіду в боротьбі
та будівництві. Братерський зв’язок з революційними літе-
248
ратурами закордонних країн, зокрема з революційними
письменниками Західньої України.
6. Рішуча відсіч усяким спробам надавати ідейну пере­
вагу буржуазній культурі Заходу над пролетарською куль­
турою СРСР. Ніяк не зменшуючи ваги й потреби критично
опанувати технічні надбання буржуазної культури (так по­
передніх віків, як і сучасної), боротися проти ідеологічних
впливів капіталістичного суспільства на нашу літературу.
Кожний революційний радянський письменник повинен
бути активним будівником соціялізму, дисциплінованим
бійцем клясової боротьби — це наше гасло і наш наказ по
Армії Українського Революційного Радянського Письмен­
ства.
Не прагнучи утворити «громадянський мир» в літера­
турі і стимулюючи самокритику та соцзмагання в своїх
лавах, Федерація повинна вживати якнайефективніших за­
ходів до того, щоб та самокритика провадилася в това­
риських формах, щоб нею керувало бажання справді ви­
правити й усунути хиби й вади, щоб вона не перетворю­
валася в безпринципну групову боротьбу та чвари.
З організаційного боку Федерація повинна повнотою за­
безпечити всім організаціям, що входять і входитимуть до
її складу, цілковиту їхню внутрішню незалежність і умови
для змагання в їхній художній літературній роботі.
Жодної дріб’язкової опіки, жодного втручання до вну­
трішніх справ кожної організації, оскільки діяльність даної
організації не порушуватиме ідеологічних засад Федерації
та єдиного фронту революційної радянської літератури.
Жодних намагань будь-якої окремої організації підмі­
нити собою паритетний керівний орган Федерації. Неу­
хильне виконання щодо цього (як і в усьому іншому) ди­
рективи партії.
«Партія не може віддати монополії будь-якій групі, на­
віть найбільш пролетарській щодо свого змісту: це значило
б згубити пролетарську літературу перш за все».
Разом із тим Федерація сприяє розвиткові марксистсь­
кої критики творів окремих письменників і художньо-ідео­
логічної продукції цілих організацій.
249 Хай живе Всеукраїнська Федерація Революційних Ра­
дянських Письменників!
Хай живе пролетарська література під сталевим прово­
дом комуністичної партії більшовиків!
Хай живе, зростає й міцніє УСРР!
1. Молодняк (Всеукраїнська спілка комсомольських
письменників): П. Усенко, І. Гончаренко, А. Клоччя.
2. ПРОЛІТФРОНТ (Об’єднання студій пролетарського
літературного фронту): /. Момот, М. Куліш, М. Хвильовий.
3. ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських пись­
менників): /. Микитенко, І. Кириленко, І. Кулик.
4. Плуг (Спілка селянських письменників): А. Панів, В.
Минко, С. Божко.
5. ВУСКК (Всеукраїнська спілка робітників комуністич­
ної культури): М. Семенко, О. Полторацький, М. Скуба.
6. Група «А»: М. Иогансен, Ю. Смолич, О. Мар’ямов.
7. Спілка революційних письменників Західня Україна:
М. Ірчан, І. Ткачук, А. Шмигельський.
Харків, 31 грудня 1929 року.
«Пролітфронт», ч. 1. 1930, квітень, стор. 260-264